М'язово-кишкове сплете́ння (сплетення Ауербаха, мієнтеричне сплетення) забезпечує рухову іннервацію обох шарів м'язової оболонки кишечника, маючи як парасимпатичний, так і симпатичний вхід (хоча тільця гангліозних клітин належать до парасимпатичної іннервації, волокна симпатичної іннервації також досягають сплетення), тоді як підслизове сплетення забезпечує секретомоторну іннервацію слизової оболонки, найближчої до просвіту кишечника.

Воно виникає з клітин у вагусному трикутнику, також відомому як nucleus ala cinerea, парасимпатичному ядрі, з якого походить десятий черепний нерв (блукаючий нерв), розташований у довгастому мозку. Волокна переносяться як переднім, так і заднім блукаючими нервами. М'язово-кишкове сплетення є основним нервовим джерелом шлунково-кишкового тракту та контролює моторику шлунково-кишкового тракту.

Згідно з доклінічними дослідженнями, 30 % нейронів м'язово-кишкового сплетення є ентеральними сенсорними нейронами, таким чином, сплетення Ауербаха також має сенсорний компонент.

Структура М'язово-кишкове сплетення, що є частиною ентеральної нервової системи (ЕНС), розташоване між поздовжнім і кільцевим шарами зовнішнього м'язового шару в шлунково-кишковому тракті. Воно знаходиться в м'язах стравоходу, шлунка та кишечника.

Ганглії мають властивості, подібні до центральної нервової системи (ЦНС). Ці властивості включають наявність глії, інтернейронів, невеликий позаклітинний простір, щільний синаптичний нейропіль, ізоляцію від кровоносних судин, численні синаптичні механізми та численні нейромедіатори.

М'язово-кишкове сплетення бере початок у довгастому мозку як сукупність нейронів з вентральної частини стовбура мозку. Потім блукаючий нерв переносить аксони до місця призначення у шлунково-кишковому тракті.

Воно містить клітини Догеля.

Функція

М'язово-кишкове сплетення функціонує як частина ентеральної нервової системи. Ентеральна нервова система (ЕНС) може функціонувати і функціонує автономно, але нормальна функція травлення вимагає комунікаційних зв'язків між цією внутрішньою системою та центральною нервовою системою. ЕНС містить сенсорні рецептори, первинні аферентні нейрони, інтернейрони та рухові нейрони. Події, які контролюються, принаймні частково, ЕНС, численні та включають рухову активність, секрецію, всмоктування, кровотік та взаємодію з іншими органами, такими як жовчний міхур або підшлункова залоза. Ці зв'язки мають форму парасимпатичних та симпатичних волокон, які з'єднують або центральну та кишкову нервові системи, або безпосередньо з'єднують центральну нервову систему з травним трактом. Через ці перехресні зв'язки кишечник може надавати сенсорну інформацію ЦНС, а ЦНС може впливати на функцію шлунково-кишкового тракту. Зв'язок з ЦНС також означає, що сигнали ззовні травної системи можуть передаватись до травної системи: наприклад, вигляд привабливої їжі стимулює секрецію у шлунку.

Інтерстицій клітини Кахаля служать пейсмекерними клітинами, що генерують базальний електричний ритм, повільні хвилі, що контролюють перистальтику, та сегментарні скорочення.

Нейромедіатори Ентеральна нервова система використовує понад 30 різних нейромедіаторів, найбільш схожих на нейромедіатори ЦНС, такі як ацетилхолін, дофамін та серотонін. Понад 90 % серотоніну в організмі знаходиться в кишечнику. Також там знаходиться близько 50 % дофаміну, який наразі активно вивчається для кращого розуміння його ролі в мозку. У значних кількостях присутній ретельно вивчений нейропептид, відомий як субстанція P, який може сприяти виробленню слини, скороченню гладких м'язів та іншим тканинним реакціям.

Рецептори Оскільки багато тих самих нейромедіаторів знаходяться в ЕНС, що й у мозку, з цього випливає, що м'язово-кишкові нейрони можуть експресувати рецептори як для пептидних, так і для непептидних (аміни, амінокислоти, пурини) нейромедіаторів. Як правило, експресія рецептора обмежується підмножиною м'язово-кишкових нейронів, за, ймовірно, єдиним винятком є експресія нікотинових холінергічних рецепторів на всіх м'язово-кишкових нейронах. Одним з рецепторів, на який було спрямовано вплив з терапевтичної точки зору, був 5-гідрокситриптаміновий (5-HT4) рецептор. Активація цього пресинаптичного рецептора посилює холінергічну нейротрансмісію та може стимулювати моторику шлунково-кишкового тракту.

Ентеральна нервова система має смакові рецептори, подібні до тих, що знаходяться на язиці. Двома найпоширенішими є смаковий рецептор TAS1R3 та смаковий G-білок густдуцин. Ці рецептори відчувають «солодкість» на язиці та глюкозу в ентеральній нервовій системі. Ці рецептори допомагають регулювати секрецію інсуліну та інших гормонів, які відповідають за контроль рівня цукру в крові.

Клінічне значення Хвороба Гіршпрунга — це вроджене захворювання товстої кишки, при якому відсутні нервові клітини м'язово-кишкового сплетення в її стінках, також відомі як гангліозні клітини. Хвороба Гіршпрунга — це форма функціональної нижньої кишкової непрохідності через порушення каудальної міграції нейробластів у кишечнику, що розвивається — це призводить до відсутності парасимпатичних внутрішніх гангліозних клітин як у сплетеннях Ауербаха, так і в сплетеннях Мейснера. Дистальний відділ товстої кишки від місця зупинки міграції нейронів до ануса повністю агангліонарний. Це рідкісне захворювання (1:5000), поширеність якого серед чоловіків у чотири рази вища, ніж у жінок.

Ахалазія — це моторне захворювання стравоходу, що характеризується зниженням щільності гангліозних клітин у м'язово-кишковому сплетенні. Причина ураження невідома.

Роль у розладах ЦНС Оскільки ЕНС відома як «мозок кишечника» через свою схожість із ЦНС, дослідники використовують біопсії товстої кишки пацієнтів з хворобою Паркінсона, щоб краще дослідити та лікувати хворобу Паркінсона. Відомо, що пацієнти з хворобою Паркінсона страждають на сильні запори через дисфункцію шлунково-кишкового тракту за роки до виникнення рухових ускладнень, що характеризують хворобу Паркінсона.

Історія Невропатологі Леопольд Ауербах був одним із перших, хто просував дослідження нервової системи за допомогою методів гістологічного фарбування.

Додаткові зображення

Примітки