Воллес Лерой ДеВулф (; 24 лютого 1854 — 25 грудня 1930), інколи також писався як De Wolf, — американський юрист, бізнесмен, філантроп і митець. Народився в Чикаго, штат Іллінойс, і більшу частину життя провів у місті. Спочатку працював юристом, а у 1894 році заснував успішну компанію з нерухомості. У 1901 році був призначений президентом компанії Kellogg Switchboard & Supply Company. Його семирічне керівництво відзначилося біржовим скандалом, що дійшов до Верховного суду Іллінойсу та спричинив масштабний страйк.
ДеВулф захоплювався мистецтвом, зібрав значну колекцію творів Андерса Зорна, яку подарував Чиказькому інституту мистецтв. Він сам був офортістом, і деякі його роботи експонувалися в Інституті. На його честь одна із зал цього музею отримала назву «Галерея американських пейзажів ДеВулфа». Також був опікуном Художнього інституту Пасадени.
Біографія «Серед секвой», картина олією ДеВулфа з колекції Чиказького інституту мистецтв.
Воллес Лерой ДеВулф народився 24 лютого 1854 року в Чикаго. Він був сином Келвіна ДеВулфа, відомого юриста та секретаря іллінойського відділення Американського антиславістського товариства. Воллес навчався в Юридичному коледжі Університету Чикаго (Union College of Law), який закінчив у 1876 році зі ступенем бакалавра права. Його було допущено до адвокатської практики рішенням Верховного суду Іллінойсу. Пізніше він відкрив юридичну фірму разом з батьком.
У 1890 році ДеВулф одружився з Мері Р. Гантінгтон у Штутгарті (Німеччина). Її батько був клерком Верховного суду США в Індіанаполісі, штат Індіана. У 1894 році ДеВулф заснував компанію W. L. DeWolf & Co. у сфері нерухомості, яка спеціалізувалася на складських і виробничих об'єктах. У 1901 році він став президентом Kellogg Switchboard & Supply Company, змінивши на посаді свого шваґра Міло Г. Келлога.
Керівництво ДеВулфа супроводжувалося скандалами. Він таємно намагався продати акції компанії конкуренту — Western Electric. Міло Келлог, який залишив компанію через погіршення здоров'я, подав позов, щоб зупинити продаж своїх акцій. Верховний суд Іллінойсу став на бік Келлога у справах Brown v. Cragg та Dunbar v. American Telephone and Telegraph. Попри це, ДеВулф зберіг посаду. У 1903 році в компанії стався трудовий конфлікт, що призвів до страйку профспілок Brass Molder's Union Local 83 та International Brotherhood of Teamsters. ДеВулф завершив страйк, звільнивши 90 % працівників. У 1904 році архітектор Говард Ван Дорен Шо розробив для нього будинок у Лейк-Форесті, збудований наступного року. Він очолював компанію до 1908 року.
Мистецтво було для ДеВулфа справжньою пристрастю. Його офорти та живописні роботи були представлені в художніх галереях, зокрема у Чиказькому інституті мистецтв. Мер Чикаго Картер Гаррісон IV призначив його членом Комісії зі сприяння місцевому мистецтву. У 1913 році він подарував Інституту 143 офорти Андерса Зорна. У вересні 1919 року про нього вийшла стаття в журналі Fine Arts Journal. Завдяки його внескам в Інституті з'явилася «Галерея американських пейзажів ДеВулфа». Він був членом Чиказького товариства офортистів, Чиказького інституту мистецтв, а також опікуном Художнього інституту Пасадени. Крім того, ДеВулф був директором іллінойського відділення National Audubon Society, віцепрезидентом Union League Club of Chicago і членом Чиказького історичного товариства. Він був республіканцем, але ніколи не балотувався на виборні посади.
25 грудня 1930 року ДеВулф наклав на себе руки, вистріливши у себе. Дітей не мав.
Примітки