Єремія Віппл Дженкс (2 вересня 1856 — 24 серпня 1929) — американський економіст, педагог та професор Корнельського університету, який протягом своєї кар'єри обіймав різні посади в уряді Сполучених Штатів. З 1907 по 1914 рік він був членом Імміграційної комісії Діллінгема, де керував дослідницькими проектами щодо стану імміграції до США.
Він є автором важливих наукових праць, зокрема «Проблема імміграції: дослідження умов та потреб імміграції» та «Словник рас чи народів», що і зараз цитуються дослідниками. Він був одним із перших науковців-суспільнознавців в уряді та одним із перших, хто припустив, що федеральний уряд має право обмежувати імміграцію.
Біографія Дженкс народився в Сент-Клер, штат Мічиган, і в 1878 році закінчив Мічиганський університет. Потім він вивчав право, викладаючи в коледжі Маунт-Морріс в Іллінойсі, і в 1881 році був прийнятий до колегії адвокатів Мічигану. Пізніше він навчався в Німеччині, де в 1885 році отримав докторський ступінь в Галльському університеті під керівництвом Йоганнеса Конрада. Дженкс обіймав професорські посади в Корнельському університеті (1891—1912) як член Президентської школи історії та політичних наук імені Уайта та в Нью-Йоркському університеті (з 1912 року).
Він розпочав свою кар'єру на службі у федеральному уряді як податковий комісар у Нью-Йорку, а незабаром перейшов на різні посади у федеральному уряді. Теодор Рузвельт призначив його в 1899 році «експертом з Азії» для Міністерства фінансів США, і він представляв США у фінансових питаннях у кількох азіатських країнах. Дженкс незабаром став радником Мексики, Нікарагуа та Німеччини, швидко просуваючись по службових сходах федерального уряду. Дженкс був призначений членом Комісії США з міжнародних обмінів, а в 1907 році — членом Комісії Діллінгема. Національна громадянська федерація, організація великих підприємців і профспілкових діячів, також найняла його, і його робота там стала натхненням для його досліджень у галузі праці. У 1926 році Дженкс був нагороджений Срібною премією «Буйвол». Сьогодні його пам'ятають за його зв'язки з лауреатом Нобелівської премії Фрідріхом Гаєком і його спадщину в американській імміграційній політиці.NOBEL-PRIZE WINNING ECONOMIST FRIEDRICH VON HAYEK: Interviewed by Earlene Craver, Axel Leijonhufvud, Leo Rosten, Jack High, James Buchanan, Robert Bork, Thomas Hazlett, Armen A. Alchian, Robert Chitester; Completed under the Auspices of the Oral History Program of University of California, Los Angeles. The Regents of the University of California. 1983. pp. 73, 373—375. Retrieved April 7, 2025 — via Internet Archive.
Економіка Дженкс цікавився політичними аспектами економічних проблем, часто працював у різних урядових комісіях і складав численні звіти з питань валюти, праці та імміграції.Tichenor, Daniel J. (2002). Dividing Lines: The Politics of Immigration Control in America. Princeton University Press. pp. 114—149. Дженкс був представником нової школи економічної теорії в епоху прогресизму, що сформувалася під впливом його наукового керівника в Галльському університеті Йозефа Конрада, який був відвертим критиком британської класичної економіки. Економісти Прогресивної епохи зосереджувалися на тому, щоб зробити економіку сумісною з мораллю, і прагнули запровадити державне регулювання, яке було б сприятливим для великих корпорацій. У 1901—1902 роках Дженкс подорожував світом від імені Військового міністерства, де вивчав, як фінансово функціонують залежні колоніальні уряди. Він здійснив багато інших поїздок по всьому світу як член Комісії з міжнародного обміну, де досліджував колоніальну політику та золотий стандарт у країнах по всьому світу. На основі цього досвіду Дженкс написав розділ у книзі сенатора Генрі Кейбота Лоджа «Колонії світу». Прогресивні економісти та Дженкс заснували Американську економічну асоціацію, де він обіймав посаду президента з 1906 по 1907 рік. Однією з цілей асоціації було «розвиток законодавчої політики», що було радикальним для того часу, оскільки багато економістів старої школи все ще твердо вірили в ідею суворої економіки вільного ринку.
Реформістська ідеологія Американської економічної асоціації вплинула на його роботу як члена Національної громадянської федерації (NCF). Національна громадянська федерація була організацією, в якій домінували бізнесмени, яка поділяла ідеологію реформістських економістів, таких як Дженкс, оскільки прагнула впровадити єдине державне законодавство з багатьох питань, включаючи компенсацію працівникам, дитячу працю та оподаткування.Graebner, William (1977). «Federalism in the Progressive Era: A Structural Interpretation of Reform». The Journal of American History. 64 (2): 331—357. doi:10.2307/1901828. JSTOR 1901828 Крім того, NCF дала Дженксу можливість вперше ознайомитися з питаннями імміграції, оскільки в 1905 році він взяв участь у конференції, присвяченій питанню про те, чи слід більш обмежувати імміграцію робочої сили з Китаю.Benton-Cohen, Katherine (2018). Inventing the Immigration Problem. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. p. 25. Він також був економічним радником на Паризькій мирній конференції 1919 року. Досвід Дженкса за кордоном вплинув на його погляди на колоніалізм США. Хоча багато республіканських реформаторів були антиімперіалістами, Дженкс був відвертим прихильником колоніалізму та експансії США. Він розглядав американське колоніальне втручання як спосіб компенсувати неефективність корінного населення та привести його до моральних стандартів Америки.Benton-Cohen, Katherine (2018). Inventing the Immigration Problem. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. p. 38. ISBN 9780674976443. Досвід Дженкса за кордоном також навіяв йому думку, що США мають право здійснювати федеральну владу по всьому світу, особливо в питаннях імміграції.
Політика У прогресивну епоху Єремія Дженкс був одним із піонерів, які створили прецедент залучення професорів та академічних експертів до уряду. У 1899 році Дженкс був призначений «експертом з Азії» в Міністерстві фінансів США і почав подорожувати до різних залежних країн по всьому світу. Досвід Дженкса в політиці походив від його участі в різних економічних та імміграційних дослідницьких організаціях. Як член NCF, Дженкс допоміг скласти законопроект про внесення поправок до Закону Шермана про антимонопольне законодавство в 1908 році. Хоча законопроект в кінцевому підсумку не був прийнятий, Дженкс входив до складу чотириособового комітету на чолі з Джоном Бейтсом Кларком, який склав попередню версію Закону Клейтона про антимонопольне законодавство 1914 року. Разом з Комісією Діллінгема він написав зразок законодавства для Закону Манна 1910 року, який був спрямований на обмеження рабства білих жінок і торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації в США. Дженкс відіграв важливу роль у розробці та прийнятті Імміграційного законопроекту Діллінгема 1911 року, який зрештою був ветований президентом Вільямом Говардом Тафтом. Однак цей законопроект був одним із перших, що обмежував імміграцію за расовою ознакою, і створив прецедент для багатьох обмежувальних політик, які незабаром були прийняті федеральним урядом, таких як Закон Джонсона-Ріда 1924 року.Ly, Son-Thierry (2010). «The Antiracist Origin of the Quota System». Social Research. 77 (1): 45–78. doi:10.1353/sor.2010.0066 У 1916 році Дженкс також увійшов до складу комітету під керівництвом Сідні Гуліка, який прагнув покласти край непропорційній дискримінації в імміграції громадян азіатських країн і запропонував нову модель обмежень імміграції. Насправді, запропонований ними план все ще передбачав квоти для різних іммігрантів за расовою ознакою, просто він був менш виключним для громадян азіатських країн. Протягом усіх років своєї діяльності в галузі імміграційної політики Дженкс виступав з лекціями та проводив конференції на тему, яку він називав расовою проблемою імміграції.
Комісія Діллінгема Найбільш впливовою і тривалою роботою Дженкса для федерального уряду стала його участь у Комісії Діллінгема в 1907—1911 роках. Комісія була прогресивно налаштованою і очолювалася сенатором Вільямом П. Діллінгемом, хоча більша частина влади належала Лоджу і Дженксу.
Комісія була скликана після провалу впровадження Конгресом тесту на грамотність з метою обмеження імміграції і мала на меті провести академічні дослідження, щоб вплинути на політику щодо обмеження імміграції. Комісія була також сформована через зростаюче негативне ставлення до іммігрантів, оскільки більша частина приросту населення в США в цей період була результатом імміграції, а іммігранти все частіше приїжджали з країн Східної та Південної Європи. Дженкс відіграв важливу роль у цій роботі, оскільки він здійснював більшу частину найму персоналу для Комісії та керував багатьма дослідницькими проектами, які здійснювала Комісія. Він застосував свій досвід, набутий за кордоном у різних колоніях по всьому світу, оскільки все більше вважав, що федеральний уряд зобов'язаний ввести обмеження на імміграцію до США. Для свого першого дослідницького проекту для Комісії Дженкс поїхав до Сан-Дієго, щоб вивчити проблему перенаселення міст мексиканськими іммігрантами. Саме під час цієї подорожі Дженкс усвідомив, що може користуватися повною автономією у своїх дослідженнях, оскільки не відчував жодного втручання з боку федерального уряду. Потім він очолив багато досліджень, присвячених перенаселеності міст, умовам життя та заняттям іммігрантів різних так званих «рас».
Дженкс також був занепокоєний впливом іммігрантів на американську мораль і найняв багато жінок для дослідження цього впливу, зокрема в галузі білого рабства, або торгівлі людьми. Ці дослідження, проведені Дженксом і Комісією, були визнані такими, що не відповідають методам дослідження, оскільки вони не проводили жодних публічних слухань і не проводили перехресного допиту свідків. Комісія також не використовувала жодних даних, які вже були в її розпорядженні, таких як звіти перепису населення, дослідження державних бюро праці або інших агентств, щоб дійти власних унікальних висновків.Pula, James (1980). «American Immigration Policy and the Dillingham Commission». Polish American Studies. 37 (1): 5–31. JSTOR 20148034 Натомість вона в значній мірі покладалася на роботи Лоджа та Дженкса, щоб створити власні таблиці, пояснення та висновки.
У 1911 році Комісія підготувала 41-томний звіт, в якому виклала поточний стан імміграції, висвітливши відмінності між расами іммігрантів у сфері зайнятості, злочинності та багатьох інших аспектах. Це дослідження в кінцевому підсумку визнало деякі раси іммігрантів більш бажаними, ніж інші, і закликало до введення квотної системи, яка б обмежувала кількість іммігрантів залежно від їх бажаності. Хоча запропонований Комісією законопроект був ветований президентом Тафтом у 1911 році, дослідження Комісії зіграли важливу роль у прийнятті багатьох імміграційних обмежень у наступні роки, включаючи Закон Джонсона-Ріда 1924 року. Вчена Мей Нгай відзначає расові аспекти цього законодавства, оскільки, за її словами, мова євгеніки домінувала в політичному дискурсі про імміграцію в цей період.Ngai, Mae M. (April 27, 2014). Impossible Subjects: Illegal Aliens and the Making of Modern America — Updated Edition. Princeton University Press. p. 24.Комісія розділила іммігрантів, яких вони вивчали, за етнічною приналежністю та расою, тим самим продемонструвавши, як вони підживлювали мову євгеніки та ідеологію Закону про національне походження 1924 року. Вся ця робота Комісії створила прецедент обмеження імміграції до Сполучених Штатів як необхідного обов'язку федерального уряду.
Скаутська присяга та скаутський закон