Нови́й Розді́л — місто у Стрийському районі Львівської області, адміністративний центр Новороздільської міської громади. Засноване 1953 року як гірничо-промислове поселення у зв'язку з освоєнням Роздільського родовища самородної сірки, одного з найбільших у Європі. Статус міста має від 1965 року.
Новий Розділ виник фактично одночасно з великим гірничо-хімічним комплексом і впродовж кількох десятиліть розвивався як спеціалізоване промислове місто. Після згортання основного сірчаного виробництва у 1990-х роках його господарська структура стала більш різноманітною. За даними бюджетних матеріалів громади, на 1 листопада 2023 року населення міста становило 29 643 особи.
Географія Новий Розділ розташований на лівобережному схилі долини Дністра, приблизно за 3 км від річки, на межі Опілля і Передкарпатського прогину та в межах Передкарпатського сірконосного басейну. Площа міста у дослідженні Інституту регіональних досліджень НАН України наведена як 23,6 км².
Відстань до Львова становить близько 54 км, до Жидачева — 27 км, до Ходорова та станції Миколаїв-Дністровський у Розвадові — приблизно 18 км. Через місто проходить автомобільний шлях Миколаїв — Ходорів.
До природно-рекреаційних територій околиць належать лісопарк, приміські ліси та озеро Барвінок. Біля його берега є відслонення пісковиків, відоме місцево як «Скеля кохання». У центральній частині міста також створено два невеликі штучні озера.
Населення Швидке зростання Нового Роздолу було безпосередньо пов'язане з розвитком сірчаної промисловості. У 1959 році тут проживало 2748 осіб, а 1964 року — вже близько 9400.
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у місті проживала 28 471 особа.
За тим самим переписом українці становили 96,74 % населення, росіяни — 2,72 %, білоруси — 0,17 %, поляки — 0,12 %. Українську мову назвали рідною 97,36 % жителів, російську — 2,45 %.
Історія Заснування і промисловий розвиток Територія майбутнього міста до початку промислового освоєння була переважно полями та сіножатями. Поклади самородної сірки поблизу Роздолу були виявлені 1950 року. 1953 року розпочалося будівництво гірничо-хімічного підприємства та робітничого поселення; 1955 року перші мешканці заселилися у три багатоквартирні будинки.
У 1958 році введено в експлуатацію Роздільський гірничо-хімічний комбінат «Сірка», який почав відкриту розробку родовища. 4 листопада відбулася перша плавка сірки, а 28 грудня 1958 року з нової заводської станції відправили перший ешелон продукції.
Одночасно із заводом спорудили вантажну залізничну гілку до Ходорова. Вона забезпечувала промислові перевезення до початку 2000-х років; після закриття колії її остаточно розібрали 2011 року.
1959 року Новий Розділ одержав статус селища міського типу. 7 червня 1965 року його віднесли до категорії міст районного значення. У 1972 році до меж міста включили село Малехів.
Промислове зростання супроводжувалося швидким житловим і громадським будівництвом. На початок 1965 року в поселенні було споруджено понад сто цегляних дво- і п'ятиповерхових житлових будинків та кілька багатоповерхових гуртожитків. 1964 року відкрився Палац культури, у другій половині 1960-х — 1970-х років створювалися нові школи, професійно-технічні та середні спеціальні навчальні заклади.
Після 1991 року На початку 1990-х років підприємства хімічної промисловості скоротили виробництво, а згодом основне виробництво сірки було припинене. Це завершило період, коли гірничо-хімічний комбінат був визначальним містоутворювальним підприємством.
24 березня 1992 року Президія Верховної Ради України уточнила українську назву міста з «Новий Роздол» на «Новий Розділ».
26 грудня 2002 року Верховна Рада України віднесла Новий Розділ до категорії міст обласного значення. Під час адміністративно-територіальної реформи 2020 року місто увійшло до складу Стрийського району й стало адміністративним центром Новороздільської міської громади.
Економіка та довкілля Економічний розвиток міста історично визначався видобуванням і переробленням сірки. Після припинення її масштабного видобутку промислова база стала різноманітнішою. Серед підприємств, які діяли в місті на початку 2020-х років, Енциклопедія Сучасної України називала дослідно-механічний завод «Карпати», ODW-Elektrik, науково-виробничу компанію «Реагент» та підприємства, пов'язані з колишнім комплексом «Сірка».
У 2026 році єдиний майновий комплекс державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство „Сірка“» було виставлено на приватизацію. До нього входять виробничі та інші об'єкти на вул. Гірничій, 2; станом на середину 2026 року підприємство мало 12 штатних працівників.
«Новороздільський індустріальний парк» було включено до Реєстру індустріальних парків 2017 року. 22 січня 2026 року Кабінет Міністрів виключив його з реєстру разом із шістьма іншими майданчиками, які протягом тривалого часу не залучили промислових виробників. Це рішення означало припинення права на державне стимулювання як зареєстрованого індустріального парку, а не автоматичну ліквідацію території чи запланованої забудови.
Екологічна спадщина сірчаного виробництва Колишнє сірчане виробництво залишило кар'єри, хвостосховища та інші промислові об'єкти, що потребують рекультивації та екологічного контролю. У 2021 році на території ДП «Сірка» проводився капітальний ремонт 350-метрової західної дамби хвостосховища № 1. За даними Департаменту екології Львівської ОДА, роботи були спрямовані на безпечне утримання відходів виробництва та зменшення ризику їхнього потрапляння до басейну Дністра.
Транспорт Сучасне пасажирське сполучення Нового Роздолу здійснюється автомобільним транспортом. Через місто проходить дорога Миколаїв — Ходорів. Найближчими залізничними станціями є Миколаїв-Дністровський у Розвадові та вузлова станція Ходорів, обидві приблизно за 18 км від міста.
Власна залізнична гілка Ходорів — Новий Розділ була створена передусім для вантажного обслуговування сірчаного комбінату. Після згортання промислового виробництва вона втратила значення, була закрита на початку 2000-х років і демонтована 2011 року.
Освіта, охорона здоров'я, культура і спорт
Освітня мережа міста формувалася одночасно з його промисловим зростанням. У другій половині XX століття відкрилися нові загальноосвітні школи, професійно-технічне училище та політехнічний технікум. На початку 2020-х років у Новому Роздолі діяли політехнічний коледж, професійні навчальні заклади, загальноосвітні та дошкільні заклади, Будинок дитячої та юнацької творчості й дитячо-юнацька спортивна школа.
Медичне обслуговування забезпечує, зокрема, КНП «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради. У 2026 році міська рада затверджувала її організаційну структуру та фінансові документи.
До культурних установ належать міський Будинок культури «Молодість», централізована бібліотечна система та дитяча школа мистецтв імені Олега Рудницького. У місті працювали або сформувалися хор «Оранта», хорова капела «Дністряни», фольклорний ансамбль «Джерело» та ансамбль народного танцю «Веселка».
У Новому Роздолі діє стадіон «Галичина». Місто має також традицію організованого скаутського руху «Пласт», однак докладний перелік його внутрішніх заходів та куренів не є предметом цієї статті.
Релігія За даними «Енциклопедії Сучасної України», на початку 2020-х років у місті діяли громади Української греко-католицької церкви, Православної церкви України, євангельських християн-баптистів, адвентистів сьомого дня та християн віри євангельської. До греко-католицьких храмів належать церкви Різдва Пресвятої Богородиці та Покрови Пресвятої Богородиці; до православних — церква Святого Миколая.
Пам'ятки і меморіали
У Новому Роздолі встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку, скульптурну композицію «Пісня», пам'ятник-каплицю Борцям за волю України, меморіальний знак Героям Небесної сотні, пам'ятний знак до 150-річчя Івана Франка та скульптуру «Футбольний м'яч».
Монументальний ансамбль пам'ятника Шевченку відкрили 30 листопада 1997 року. Авторами скульптурної частини були Василь та Володимир Одрехівські. Пам'ятник внесений до переліку пам'яток монументального мистецтва місцевого значення.
Відомі люди Народилися Володимир Бородянський — медіаменеджер і державний діяч. Юрій Горбунов — телеведучий, актор і продюсер. Ольга Фреймут — телеведуча, журналістка і письменниця. Святослав Паламар — український військовослужбовець, один із командирів оборони Маріуполя під час російського вторгнення 2022 року.
Пов'язані з містом Андрій Кузьменко (Кузьма Скрябін) — співак, музикант і письменник; у Новому Роздолі минула значна частина його дитинства, він навчався у місцевій школі № 4. Андрій Баль — футболіст і тренер, починав займатися футболом у місцевій дитячо-юнацькій спортивній школі.
Партнерські зв'язки Містами-побратимами Нового Роздолу є Пазевальк у Німеччині та Полиці у Польщі. З 26 травня 2023 року місто також має партнерські відносини із Садівською територіальною громадою Сумської області.
Співпраця із Сентом З 2022 року Новий Розділ розвиває партнерські відносини з містом Сент () у департаменті Приморська Шаранта, Франція. Контакти виникли після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, спочатку у зв'язку з гуманітарною допомогою. Згодом співпраця поширилася на освітню, культурну та економічну сфери. У 2025 році представники двох міст підписали хартію дружби та співпраці.
У лютому 2026 року представники Нового Роздолу прибули до Сента, щоб отримати передані місту автомобіль швидкої допомоги та обладнання.
З 6 до 9 липня 2026 року делегація Сента на чолі з мером Бруно Драпоном уперше відвідала Новий Розділ. Вона провела зустрічі з міською головою Яриною Яценко та представниками громади. Після поїздки влада Сента повідомила про намір офіційно оформити побратимство; питання планувалося винести на розгляд муніципальної ради Сента у жовтні 2026 року.
Примітки
Посилання Офіційний сайт Новороздільської міської територіальної громади «Новий Розділ» в «Енциклопедії Сучасної України»