Чеченські повстанці в Сирії — учасники ісламістських озброєних формувань, що воювали на стороні сирійської опозиції проти уряду Башара Асада, а також у складі терористичних угруповань, таких як «Ісламська Держава».

Історія Перші згадки про збройні формування чеченських повстанців у Сирії з'явилися у низці ЗМІ наприкінці 2011 року. У жовтні 2012 року деякі видання писали про те, що чеченці у складі сирійських опозиційних сил ВСА та «Джабгат Фатах аш-Шам» взяли участь у нападі на військову базу бригади ППО сирійської урядової армії поблизу Алеппо.

Чеченці займали друге за чисельністю місце серед іноземного контингенту джихадистів у Сирії, оцінки їх чисельності коливаються від 1700 до 4000 чоловік, вони відіграли значну роль у громадянській війні, а кілька десятків відомих командирів сирійських повстанців та джихадистів були чеченцями.

Деякі з них були ветеранами російсько-чеченських війн та використали свій бойовий досвід для підготовки сирійської опозиції. Вони формували власні озброєні загони та джамаати, до яких також приєднувалися повстанці з інших російських регіонів Північного Кавказу (Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія), а також сирійці та джихадисти з усього Близького Сходу.

Чеченські повстанці у Сирії розглядали свою війну як продовження національно-визвольного руху проти Російської Федерації. Саме тому поява регулярних російських військ у Сирії у 2015 році лише мотивувала бойовиків. Особливу ненависть у повстанців викликали так звані «кадировці» — чеченські підрозділи Росгвардії та Міноборони РФ, відправлені Кремлем для підтримки Асада та військової поліції. Командири сирійських чеченців публічно оголошували прихильників Рамзана Кадирова «віровідступниками» (муртадами), через що зіткнення між земляками на сирійському фронті мали безкомпромісний характерЧеченські моджахеди в Сирії вкрай озлоблені на кадировців, що воюють в Україні.

У червні 2013 року керівництво Чеченської Республіки офіційно визнало, що в Сирії у лавах антиасадівської опозиції воюють до 1700 уродженців Чечні. У тому ж році, за інформацією, поширеною інтернет-ресурсами повстанців, а також у російських ЗМІ, у Сирії загинув Рустам Гелаєв, син відомого чеченського командира Руслана (Хамзата) Гелаєва. Рустам загинув в серпні 2012 року, борючись на боці сирійської опозиції.

Чеченські добровольці та повстанці ніколи не були єдиною монолітною силою. Вони розділилися на кілька ключових фракцій залежно від своєї ідеології:

«Аджнад аль-Кавказ» («Солдати Кавказа») — найбільша автономна чеченська група на чолі з Рустамом Ажиєвим (Абдул-Хакім Шишані). Вони діяли переважно у Латакії та Ідлібі. Організація заявляла, що її головна мета — боротьба проти Асада та Росії, і вона підкреслено дистанціювалася від внутрішніх міжусобиць сирійських повстанцівКавказцы в Сирии: не вступать в бой и не подчиняться?. Любовь Меренкова. «Джейш аль-Мухаджирін валь-Ансар» — угруповання, яке спочатку очолював Тархан Батірашвілі (Абу Умар аш-Шишані). Згодом воно розкололося: частина бійців присягнула ІДІЛ, а решта на чолі з Салахуддіном Шишані увійшла до складу угруповання «Фронт ан-Нусра» (пізніше «Хаят Тахрір аш-Шам»)Часть чеченских боевиков в Сирии примкнула к группировке "Фронт Победы".. Значна частина чеченських повстанців присягнула на вірність «Ісламській державі» (ІДІЛ). Найвідомішим польовим командиром ІДІЛ кавказького походження став Абу Умар аш-Шишані (Тархан Батірашвілі, виходець із Панкіської ущелини Грузії), який очолював військове крило терористичної організації до своєї ліквідації у 2016 роціЧто делать с теми, кто из Сирии вернулся в Чечню? (видео). Мария Рюттингер.

Після того як Росія розпочала військову інтервенцію в Сирію у 2015 році, чеченські повстанці опинилися під масованими ударами російської авіації. До 2017–2018 років більшість незалежних чеченських загонів призупинили активні бойові дії у зв'язку зі звуженням лінії фронту та зосередженням сил у провінції Ідліб. Після військового розгрому ІДІЛ та стабілізації фронту в Ідлібі в березні 2020 року активність чеченських формувань усередині Сирії різко знизилася. Частина бійців була знищена, частина асимілювалася у місцеве середовище чи перебралася до інших регіонів"Наша общая победа": воюющие на стороне Украины чеченские добровольцы – о падении Асада.

Починаючи з осені 2022 року вектор активності чеченських ветеранів у Сирії різко змістився у бік Європи. Приводом стало повномасштабне вторгнення Росії в Україну та офіційне визнання Верховною Радою України суверенітету Чеченської Республіки Ічкерія. Лідер угруповання «Аджнад аль-Кавказ» Абдул-Хакім Шишані уклав угоду з чеченським урядом у вигнанні (Ахмед Закаєв) і перебрався до України. Разом із ним Сирію залишила значна частина його досвідчених бійців..

Повстанці, які прибули з Сирії, увійшли до складу Оборонних сил України, сформувавши або посиливши добровольчі батальйони (включаючи Окремий батальйон особливого призначення Міністерства оборони ЧРІ). Вони застосували свій специфічний досвід диверсійної та міської боротьби проти російських військ на передовій.

З остаточним крахом режиму Асада чеченські загони, що залишилися в Сирії, опинилися в новій реальності. Нова влада в Дамаску на чолі з Ахмедом аш-Шараа прагне міжнародної легітимізації та виходу з дипломатичної ізоляції. З цієї причини незалежні, радикальні чи неконтрольовані іноземні анклави всередині Сирії поступово розпускаються, а їх учасники або асимілюються до реформованої сирійської армії, або остаточно залишають Близький СхідКакое будущее ждет чеченских и северокавказских боевиков, находящихся в Сирии?.

Примітки