«Затемнення» та «Все чисто» () — науково-фантастичний роман-диптих 2010 року американської письменниці Конні Вілліс. «Затемнення» було опубліковано 2 лютого 2010 року видавництвом Spectra. Друга частина, висновок «Все чисто», була випущена окремою книгою 19 жовтня 2010 року. Диптих отримав премію «Неб'юла» за найкращий роман 2010 року, премію «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман 2011 року, та премію «Г'юго» за найкращий роман 2011 року. Ці два томи є останніми з чотирьох книг та оповідань Вілліс про подорожі в часі з Оксфорда в середині ХХІ століття, всі з яких отримали численні нагороди.

Вступ до сюжету Вілліс уявляє собі близьке майбутнє (вперше з’являється в її оповіданні 1982 року «Вогняна варта» і далі розвивається у двох романах: «Книга Судного дня» та «Жодного слівця про пса»), в якому історики проводять польові дослідження, подорожуючи в минуле як спостерігачі. Дослідження в основному проводяться в Оксфордському університеті в Англії в середині ХХІ століття. У їхньому світі подорожі в часі відомі від початку ХХІ століття. Пристрій для подорожей у часі, портал під назвою «Мережа», залишається в сьогоденні мандрівника в часі, відправляючи його до певного місця (так званого «крапля») та часу. Вони можуть повернутися з того ж місця, коли хтось у майбутньому знову відкриє для них Мережу в узгоджений час «зустрічі».

Історики у світі Вілліса вважають, що закони фізики протистоять можливим змінам у минулому, запобігаючи подорожам у часі до певних місць або часів. У деяких випадках машина, яка використовується для подорожей у часі, відмовляється працювати, що робить подорож неможливою. В інших випадках відбувається «зсув» — відхилення від точної, бажаної мети в часі та/або просторі. Мандрівник у часі прибуває до найближчого місця і часу, придатного для запобігання часовому парадоксу; хоча іноді це лише на кілька хвилин пізніше, ніж планувалося, але може бути і на кілька років. Прикладом є ситуація, коли персонаж Полі бажає прибути 10 вересня 1940 року до Лондона, але замість цього прибуває 14 вересня.

Окрім зсуву, який технічні фахівці, що обслуговують Мережу, не можуть контролювати чи передбачити, існують й інші причини, через які історик може не мати можливості подорожувати в певний час. Після того, як мандрівник у часі відвідав певну дату, він або вона ніколи не зможе повернутися в той самий час. Влада ХХІ століття, яка контролює подорожі в часі, також має правила і може вважати деякі історичні періоди занадто небезпечними для подорожей у часі, навіть якщо ці часи теоретично доступні.

Короткий зміст сюжету

«Затемнення» 2060 рік, і історики (дослідники, що спеціалізуються на подорожах у часі) Оксфордського університету ледве не обурені. Містер Данворті постійно змінює свої завдання в останню хвилину з причин, які не пояснюються до виходу статті «Все чисто». Майкл Девіс, який готувався до безпосереднього ознайомлення з подіями Перл-Гарбора, наприклад, встановивши йому імплантати в мозок, щоб надати йому американський акцент і знання того часу, раптово опиняється свідком реакції на битву за Дюнкерк. Постійні зміни також означають, що відділ гардеробу не може зібрати належний гардероб для Поллі Черчилль, яка планує працювати продавчинею під час Бліцу. Меропа Ворд, яка наглядає за дітьми-біженцями з Лондона у Ворікширі, виявляється абсолютно нездатною знайти підтримку, необхідну для виконання свого першого завдання в минулому. Самого Данворті ніде немає, він вирушив на зустріч з іншим науковцем, Ішивакою, який теоретизує, що продовження подорожей у часі довело до межі закони, які безпечно регулюють цей процес.

Коли вони потрапляють до Англії часів Другої світової війни, спочатку все здається добре.

Меропа приймає образ ірландської дівчини Ейлін О'Рейлі, щоб отримати роботу в англійському заміському маєтку. З грудня 1939 року по травень 1940 року вона працює служницею у леді Керолайн; вона хоче спостерігати за дітьми, евакуйованими з Лондона під час Другої світової війни.Willis, Blackout, p. 43. Вона бачить набагато більше цих дітей та їхніх скрутних обставин, ніж очікувала, особливо деяких недисциплінованих бешкетників, безпритульних Бінні та Альфа Годбінів. Меропа, яку в обох книгах здебільшого називають Ейлін, чудово справляється зі своїм завданням, навіть коли воно їй починає не подобатися, і вона відчайдушно намагається втекти до свого «притулку», який розташований у лісі за межами маєтку. Діти її люблять, і коли Альф захворює на кір, а потім заражає десятки інших дітей, будинок закривають на карантин; всупереч власному бажанню Ейлін виявляється чудовою та невтомною медсестрою. Вона жахається того, що вважає варварськими медичними методами 1940 року (вона помиляється, кажучи про «вірус», термін, що тоді був маловідомим), і їй вдається врятувати життя Бінні, лише вкравши трохи аспірину, щоб збити у дівчини температуру.

Ейлін постійно опиняється в ситуації, коли не може повернутися у 2060 рік за допомогою свого десантного пункту. Вона допомагає повернути більшість дітей додому, а потім планує поїхати поїздом, щоб звернутися за допомогою до своєї подруги Поллі, яка до вересня 1940 року мала б стати продавчинею в Лондоні. На її жаль, місцевий вікарій, містер Гуд, організував для Бінні та Альфа «безпечний проїзд» до Канади, щоб їм не довелося залишатися зі своєю недбалою матір'ю в Вайтчепелі, який, як відомо Ейлін, був розбомблений під час Бліцу. Але, як вона також знає, їх, ймовірно, перевезуть на пароплаві «Сіті-оф-Бенарес», який був торпедований німецьким підводним човном. Не маючи змоги цього допустити, Ейлін супроводжує дітей до Лондона, після чого може знайти Поллі. Під час їхньої поїздки Альф через пустотливість затримує їхній поїзд; якби поїзд вирушив вчасно, його б знищили німецькі бомбардувальники. Коли вони виходять з поїзда та перетинають поле, щоб знайти автобус, то бачать у небі початок Битви за Британію. Альф (який уявляє себе спостерігачем за літаками) та Бінні із задоволенням спостерігають за повітряним боєм між німецьким винищувачем Messerschmitt проти Hawker Hurricane та Spitfire. Messerschmitt знищено, а Ейлін вдається повернути дітей додому та знайти Поллі.

Поллі, білява та гарненька, влаштовується на роботу в універмаг на Оксфорд-стріт у Вест-Енді Лондона. Її метою (тобто її дослідницьким завданням) було «спостерігати за мешканцями притулку на станціях метро»,Willis, Blackout, p. 172. але зрештою вона приєднується до групи, що тулиться під церквою Святого Георгія. До групи, більшість членів якої полюбили Полі, входять: злюща місіс Рікетт, власниця пансіонату, в якому Полі знімає крихітну кімнатку; деякі інші мешканці пансіонату, серед яких мила, але легковажна стара діва Лабурнум; сер Годфрі, актор-шекспірознавець, який закохався в Полі; ректор; містер Сімс і його собака Нельсон; Ліла і Вів, молоді жінки, які постійно базікають про танці та кінозірок; та інші.

Майкл Девіс планував поїхати, щоб стати свідком нападу на Перл-Гарбор. Замість цього його відправляють до Дувра, подорож, яку він мав намір здійснити пізніше, де він планував стати свідком героїзму під час евакуації з Дюнкерка. Коли він виявляє, що замість Дувра він висадився в Солтрем-он-Сі, містечку за 30 миль на південь, зі своїм «причалом» серед скель на пляжі, він каже місцевим жителям, що він Майк Девіс, американський військовий кореспондент, який хоче висвітлювати британські приготування до вторгнення під час Другої світової війни. Мешканці раді, що ними зацікавився «янкі».

На його жах, його проти волі затягують на невелике, ледве придатне для плавання судно «Леді Джейн» командора Гарольда та везуть через Ла-Манш, щоб допомогти евакуювати солдатів з пляжу в Дюнкерку. Коли вони прибувають до молу, солдати починають дертися на човен, але Майклу доводиться пірнати під воду, щоб звільнити гвинт від трупа, який у ньому заплутався. Майкл звільняє човен і приєднується до евакуйованих на палубі, яка занадто тісна для руху, а командир веде човен назад до Англії. Під час подорожі Майкл впадає в шок і ледве чує, як врятований солдат, рядовий Гарді, дякує йому за порятунок життя. Коли вони повертаються, Майкл виявляє, що його права нога покалічена (він кульгатиме до кінця життя.) Він прокидається у військовому шпиталі швидкої допомоги Орпінгтона, де його шанують як героя, але місяцями він боїться, що рятуючи солдатів він змінив хід історії.

Зрештою, Меропа, Поллі та Майкл зустрічаються в Лондоні. Вони всі хвилюються, бо не можуть знайти краплі, які повернуть їх до Оксфорда.

«Все чисто» «Все чисто» починається там, де закінчився «Затемнення»: Майкл Девіс (який видає себе за американського журналіста Майка Девіса), Полі Черчилль (яка видає себе за Полі Себастіан) і Меропа Ворд (яка видає себе за Ейлін О'Рейлі) опиняються в пастці 1940 року в Британії під час Бліцу. Як і в «Затемненні», роман переключається між різними персонажами та часовими періодами.

На початку роману Полі Черчилль, яка видає себе за продавчиню, усвідомлює, що у неї є кінцевий термін. Вона вже відвідала Оксфорд і Лондон у 1943 році. Оскільки вона змогла це зробити, а тепер вважає, що застрягла в 1940 році, вона повинна або повернутися в майбутнє, або померти до 1943 року. Вона переконана, що насправді помре. Пізніше ми дізнаємося, що Мері, персонаж, який, здавалося б, не має відношення до сюжету, чиї досвід роботи волонтеркою-медсестрою та водієм швидкої допомоги в 1943-44 роках описаний у романі «Все чисто», насправді також є Полі під вигаданим ім'ям (Полі — це прізвисько Мері). Тим часом Меропа і Майкл знайшли Полі після того, як виявили, що їхні краплі також не можуть повернути їх у майбутнє. Тепер, коли вони разом, троє вірять, що їхні власні дії, особливо у випадку Майка, могли змінити майбутнє так, що подорожі в часі більше не існують, і що, можливо, це призведе до перемоги Німеччини у війні.

Розуміючи, що щось пішло не так і заважає їм повернутися в Оксфорд 2060 року, троє мандрівників у часі намагаються розробити план втечі, але жодна з їхніх спроб не увінчується успіхом. Їхній однокурсник Джеральд Фіппс, який мав бути в Блетчлі-Парку, вивчаючи Ultra, так і не з'явився на своєму місці призначення. Вони розуміють, що інший оксфордський історик, Джон Бартолом'ю, також перебуває в їхньому місці і часі, але дізнаються про це лише за день до його від'їзду (досвід Бартолом'ю в подорожах у часі є темою оповідання Вілліс «Пожежна варта», написаного майже тридцять років тому). Вони відчайдушно намагаються дістатися до нього, але троє розділяються і неодноразово затримуються, а ситуацію ускладнює той факт, що це ніч 29 грудня 1940 року, під час якої відбулися одні з найгірших бомбардувань війни. Вони не можуть знайти Бартолом'ю, перш ніж він повернеться до Оксфорда 2054 року. Коли Майк і Ейлін з'ясовують, що Полі має термін у червні 1943 року, і його наслідки, їх пошуки виходу стають ще більш відчайдушними. Їх розчарування перетворюється на трагедію, коли Майка оголошують загиблим під час нальоту. Ейлін відмовляється прийняти його смерть, але, усвідомивши, що мати Альфа і Бінні померла кілька місяців тому, вона добровільно береться виховувати сиріт, тим самим надаючи своєму життю, яке тепер застрягло в середині ХХ століття, значущого сенсу. Полі сперечається з нею з цього приводу, але Ейлін непохитна і згодом доводить, що стала дуже хорошою матір'ю для дітей.