Бе́тті Де́віс ( /ˈbɛti/, при народженні Рут Елізабет Девіс, , 5 квітня 1908, Ловелл, Массачусетс — 6 жовтня 1989, Нейї-сюр-Сен, Франція) — американська акторка театру, кіно та телебачення, популярна у 1930—1940-х роках. Лауреатка премій Оскар (1936, 1939) і Золотий глобус (1974). Перша жінка-президент Американської академії кіномистецтва. Протягом своєї багаторічної кінокар'єри з успіхом грала у фільмах різноманітних жанрів: романтичних і кримінальних драмах, історичних фільмах, комедіях. Девіс особливо відрізнялася тим, що охоче грала негативних персонажів.
Девіс посіла друге місце в рейтингу 100 найбільших кінозірок, складеному Американським інститутом кіномистецтва у 1999 році.
За популярність і матеріальну вигоду, що вона принесла компанії «Warner Bros.», їй дали прізвисько «Четвертий брат Ворнерів» (The Fourth Warner Brother).
Була номінована на премію Кіноакадемії п'ять років поспіль: «Єзавель» (1938), «Перемогти морок» (1939), «Лист» (1940), «Лисички» (1941), «Вперед, мандрівник» (1942).
Життєпис Народилася 5 квітня 1908 року у місті Ловелл, штат Массачусетс, в родині студента юридичного факультету Гарлоу Моррелла Девіса (1885—1938) і Рут Огасти Фавор (1885—1961)ancestry.com Massachusetts 1840—1915 birth records, page 448 of book registered in Somerville. У неї була молодша сестра Барбара Геррієт (25 жовтня 1909 — 19 липня 1979)ancestry.com Massachusetts Birth Records 1840—1915, page 1235. 1915 року батьки розлучилися, обох доньок було відправлено до школи-інтернату. Пізніше Бетті з матір'ю та сестрою переїхали до Нью-ЙоркаSikov (2007), pp. 14–15. Там юна Девіс працювала фотографом, вивчала акторську майстерність та розпочала кар'єру як театральна акторка на Бродвеї. Тоді ж обрала як сценічний псевдонім своє дитяче ім'я Betty, написання якого під враженням від роману Бальзака «Кузина Бетта» змінила на BetteChandler (2006), p. 34.
1930 року Девіс вирушила до Голлівуду на кінопроби, які виявилися невдалимиStine (1974), pp. 2–3. Проте їй усе ж вдається отримати другорядну роль в стрічці «Погана сестра»Chandler (2006), p. 67. Згодом Джордж Арлісс обрав її на головну жіночу роль в фільмі «Людина, яка грала бога» (1932)Stine (1974), p. 20. Фільм мав неабиякий успіх, і студія «Warner Bros.» уклала з нею п'ятирічний контракт (надалі подовживши його майже на вісімнадцять років).
Вже 1935 року Девіс отримала першу номінацію на премію Оскар як найкраща акторка за роль Мілдред Роджерс у фільмі «Тягар пристрастей людських» (1934, за романом Сомерсета Моема)Spada (1993), pp. 102—107, а наступного року виграла її за роль алкоголічки в фільмі «Небезпечна» (1935). Після перемоги Девіс стала вимагати від керівництва студії або більшої свободи щодо вибору ролей, або розірвання контракту, і навіть звернулася до суду. Порушуючи контракт, вона поїхала до Лондона, де отримала пропозицію зіграти в двох стрічках. Проте суд вирішив справу на користь студії, тож акторка мала повернутися до Голлівуду.
1930-ті та 1940-ві роки стали сплеском її кінокар'єри. 1938 року вона отримала другий Оскар за найкращу жіночу роль в драмі «Єзавель» Вільяма Вайлера, де зіграла роль норовливої красуні з американського Півдня. 1941 року Девіс було обрано президентом Американської кіноакадемії, але вона залишила посаду два місяці по тому. Великий успіх мали такі фільми за її участю, як «Приватне життя Єлизавети та Ессекса» (1939) з Ерролом Флінном і Олівією де Гевіленд, «Хуарес» (1939), де вона зіграла Шарлотту Бельгійську, «Перемогти морок» (1939), «Лист» (1940), «Усе це і небо на додачу» (1940), «Лисички» (1941) за п'єсою Ліліан Гелман, «Вперед, мандрівник» (1942), «У цьому наше життя» (1942), «Містер Скеффінгтон» (1944) за романом Елізабет фон Арнім, «Вкрадене життя» (1946), де виконала подвійну роль сестер-близнючок, і фільм-нуар «За лісом» (1949).
1950 року зіграла роль Марго Ченнінг в кінодрамі «Все про Єву» Джозефа Манкевича, яка принесла їй ще одну номінацію на Оскар. Успішними були ролі в таких фільмах, як «Зірка» (1952), «Центр бурі» (1956) та заснованому на однойменному романі Дафни дю Мор'є «Цап відбувайло» (1959) з Алеком Гіннессом. Але це вже був спад кінокар'єри Девіс.
На початку 1960-х років вона повернулася на Бродвей, проте без особливого успіху. 1962 року Девіс опублікувала свою книгу мемуарів «The Lonely Life, an Autobiography». Також вона зіграла в двох успішних фільмах Роберта Олдріча «Що сталося з Бебі Джейн?» (1962) з Джоан Кроуфорд, та «Тихше, тихше, мила Шарлотто» (1964), за перший з яких знову була номінована на Оскар як найкраща акторка.
1977 року Бетті Девіс стала першою жінкою, яка отримала престижу нагороду Американського інституту кіно за досягнення всього життя. Тоді ж з'явилася в низці фільмів, найвідоміший з яких «Смерть на Нілі» (1978), екранізація роману Агати Крісті, де зіграла роль багатої американки з клептоманією.
1983 року, після зйомок в пілотному випуску серіалу «Готель», у Бетті Девіс було діагностовано рак молочної залози і призначена мастектомія. Упродовж двох тижнів після операції акторка перенесла чотири інсульти, що викликали параліч правої сторони обличчя і лівої руки. Після довгого періоду фізіотерапії їй вдалося частково позбутися паралічу.
1985 року Девіс з'явилася в детективному телефільмі «Вбивство з дзеркалами» за романом А. Крісті, де її партнеркою стала Гелен Гейс. По завершенні зйомок вона дізналася, що її дочка Барбара (Бі Ді Гайман) видала автобіографічну книгу «Мамин хранитель», де розповіла про важкі стосунки з матір'ю. 1987 року Девіс опублікувала книгу-відповідь «This'n'That», де виклала свою версію подій. Того ж року акторка зіграла разом з Ліліан Гіш в кінодрамі Ліндсі Андерсона «Серпневі кити», що отримала добру критику і ряд номінацій на кінопремії. Її останньою появою на екрані стала роль в чорній комедії «Зла мачуха» Ларрі Коена.
Тоді ж акторка отримала низку престижних нагород, серед яких премія Сезар за видатні заслуги в кінематографі та премія Доностія на Міжнародному кінофестивалі у Сан-Себастьяні. 1989 року хвороба повернулася. Бетті Девіс померла 6 жовтня 1989 року в Американському госпіталі у Нейі-сюр-Сен під Парижем. Похована на кладовищі Форест-Лон (Голлівуд-Гіллз) в Лос-Анджелесі поряд з матір'ю та сестрою.
2017 року було випущено мінісеріал «Ворожнеча», присвячений суперництву Бетті Девіс і Джоан Кроуфорд під час зйомок в фільмі «Що сталося з Бебі Джейн?». Роль Девіс виконала Сьюзен Серендон.
Особисте життя У 1932—1938 роках Девіс перебувала у шлюбі з другом юності Гармоном Нельсоном, музикантом.
1940 року вступила у шлюб з Артуром Фарнсвортом, який загинув за нез'ясованих обставин 1943 року (причому причиною смерті називали побої, нанесені йому дружиною).
У 1945—1950 роках її чоловіком був Вільям Грант Шеррі. 1 травня 1947 року у пари народилася дочка Барбара.
Четвертим і останнім чоловіком Девіс став в 1950-му році актор Гері Мерріл, її партнер по фільму «Все про Єву». Парою було всиновлено двоє дітей — дівчинка Марго (6 січня 1951 — 5 травня 2022) і хлопчик Майкл (нар. 5 лютого 1952). Цей шлюб розпався 1960 року.
Фільмографія
Нагороди та номінації НагородаРікКатегоріяРоботаРезультатОскар1935Найкраща жіноча рольТягар пристрастей людських1936Небезпечна1939Єзавель1940Перемогти морок1941Лист1942Лисички1943Вперед, мандрівник1945Містер Скеффінгтон1951Все про Єву1953Зірка1963Що сталося з Бебі Джейн?БАФТА1964Найкраща іноземна акторкаЩо сталося з Бебі Джейн?Золотий глобус1951Найкраща жіноча роль — драмаВсе про Єву1962Найкраща жіноча роль — комедія або мюзиклПовні кишені чудес1963Найкраща жіноча роль — драмаЩо сталося з Бебі Джейн?1974Премія імені Сесіля Б. Де Мілля Сезар1986Премія за видатні заслуги у кінематографіКаннський кінофестиваль1951Приз за найкращу жіночу рольВсе про ЄвуВенеційський кінофестиваль1937Кубок Вольпі за найкращу жіночу рольКід Галахед & Мічена жінка
Примітки
Бібліографія
Посилання Офіційний сайт