Гальяно/Каркачі — Аугуста — газопровід на італійському острові Сицилія.
У 1960 році в центральній частині острова виявили газове родовище Гальяно-Кастельферрато. Спершу його продукцію подали по газопроводу Гальяно – Джела, а після підтвердження додаткових запасів у 1966—1967 роках на родовищі спорудили установку підготовки, для видачі товарного газу з якої проклали трубопроводи Гальяно — Терміні-Імерезе та Гальяно — Аугуста. Відносно останнього відомо, що він був введений у дію в 1968-му та на завершальній ділянці від Катанії до Аугусти протяжністю 39 кілометрів мав діаметр труб 400 мм та 300 мм. На момент спорудження газопроводу південніше від Аугусти вже діяли нафтопереробний завод Аугуста, завод добрив, нафтохімічний комплекс та нафтопереробний завод Пріоло компанії Montedison, а в 1970-х до них приєднались завод вищих спиртів та нафтопереробний завод Пріоло групи ERG.
У 1983 році почались поставки алжирського природного газу. Він транспортується теренами Італії по газопроводу Мацара-дель-Валло – Мінербіо, що пройшов через Гальяно та забезпечив доступ до великих обсягів ресурсу. При цьому в 1982-му для збільшення поставок на південний схід острова ввели в дію газопровід від Каркачі (за два десятки кілометрів на схід від Гальяно) до Аугусти довжиною 73 кілометри та діаметром 500 мм.
Варто відзначити, що вже станом на першу половину 2000-х років від першого газопроводу Гальяно — Аугуста залишалась в експлуатації лише згадана вище ділянка довжиною 39 кілометрів, а з 2005-го виник новий маршрут поставок блакитного палива до індустріальної зони Аугуста-Пріола через трубопровід Бівіо-Гігліото – Рагуса – Пріоло.Elenco completo di tutti i gasdotti della Rete di Trasporto Regionale in esercizio ed in progetto al 30 giugno 2018CARATTERISTICHE TECNICHE DELLA RETE SNAM RETE GAS Rete Regionale Gasdotti SRG (Aggiornata al 30/06/2004) При цьому того ж десятиліття тут з'явились такі великі споживачі газу, як ТЕС Пріоло компанії ENEL та ТЕС Пріоло-Північ.
Примітки