Ернст Вільгельм Арнольд Геппнер, з 1913 року — фон Геппнер (; 14 січня 1860, Тоннін — 26 вересня 1922, маєток Гросс-Мокрац, острів Волін) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал кінноти Прусської армії, з 1916 по 1918 рік — командувач німецьких повітряних сил у Першій світовій війні. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Ернст був третім сином прусського майора Ернста Фердинанда Геппнера (1813–1881) та його дружини Вільгельміни Мінни, уродженої Кропф (1827–1896).

Військова кар'єра Геппнер отримував військову підготовку з 1872 року в Потсдамській кадетській академії, а згодом у Прусській головній кадетській академії. У 1879 році він вступив до Магдебурзького драгунського полку № 6 у Штендалі. Після цього він навчався у школі верхової їзди в Ганновері. Після навчання у Військовій академії з 1889 по 1892 рік він спочатку служив офіцером генерального штабу в 39-ї дивізії в Кольмарі. У 1893 році він недовго служив у Генеральному штабі, а потім командував ескадроном Курмаркського драгунського полку № 14 до 1898 року. Потім він став офіцером генерального штабу в 29-й дивізії у Фрайбурзі, а пізніше — в 39-й дивізії в Кольмарі. У 1899 році його знову направили до Генерального штабу. У 1904 році він став 1-м офіцером Генштабу (начальником оперативного відділу) 9-го армійського корпусу в Альтоні. У 1906 році він прийняв командування 1-м Кургеським гусарським полком «Король Умберто Італійський» № 13 у Діденгофені. У 1908 році його перевели до 7-го армійського корпусу на посаду начальника штабу. У вересні 1912 року, після підвищення до генерал-майора, Геппнер прийняв командування 4-ю кавалерійською бригадою, дислокованою в Бромберзі.

16 червня 1913 року, з нагоди 25-ї річниці правління імператора Вільгельма II, Геппнер був зведений до спадкового прусського дворянства.Militär-Wochenblatt. Nr. 81 vom 19. Juni 1913, S. 1864.A. Freiherr von Houwald: Brandenburg-Preußische Standeserhebungen und Gnadenakte für die Zeit 1873–1918. Görlitz 1939, S. 202.

Перша світова війна У серпні 1914 року він став начальником Генштабу 3-ї армії під командуванням генерала Макса фон Гаузена, а пізніше — генерала Карла фон Айнема. 14 лютого 1915 року його було призначено командиром 17-ї резервної дивізії. У липні 1915 року став начальником Генштабу 2-ї армії. У квітні 1916 року йому було доручено командування 75-ю резервною дивізією.

12 листопада 1916 року імператор Вільгельм II призначив його на новостворену посаду «Командувача ВПС» (Kogenluft), і він повернувся до Великого Генштабу.

Повоєнний період Після Листопадової революції Геппнер став командувачем 18-го армійського корпусу у квітні 1919 року. Після його розформування 30 вересня 1919 року Геппнер подав заяву про відставку та був внесений до резервного списку .

Геппнер повернувся до свого маєтку Гросс-Мокрац на острові Волін, де написав свої мемуариErnst von Hoeppner: Deutschlands Krieg in der Luft. Leipzig 1921. і помер там через 3 роки від іспанського грипу.Joachim Castan: Der Rote Baron. Die ganze Geschichte des Manfred von Richthofen. Klett-Cotta, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-608-94461-7, S. 264.

Сім'я Геппнер одружився з Валентиною фон Пеппінггаузен (1866–1955) 14 липня 1885 року. У них було троє дітей: Буссо (народився та помер 1887 року), Марго (1888–1967) та німецький авіаційний спортивний чиновник Герд (1894–1939).Hoeppner. in: Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. Neunter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1915, S. 413 (Digitalisat).

Звання

Другий лейтенант (12 квітня 1879) Перший лейтенант (14 лютого 1888) Ротмістр (14 вересня 1893) Майор (13 вересня 1899) Оберстлейтенант (10 квітня 1906) Оберст (24 березня 1909) Генерал-майор (4 червня 1912) Генерал-лейтенант (18 квітня 1915) Генерал кінноти запасу (30 вересня 1919)

Нагороди

Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 3-го класу з бантом Орден Корони (Пруссія) 3-го класу Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 1-го класу Орден дому Ліппе, почесний хрест 2-го класу з дубовим листям Орден Грифона, почесний хрест Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з короною Королівський Вікторіанський орден, командорський хрест (Британська імперія) Орден Святих Маврикія та Лазаря, командорський хрест (Королівство Італія) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (21 жовтня 1914) Pour le Mérite (8 квітня 1917) — нагороджений разом зі своїм начальником штабу оберстлейтенантом Германом фон дер Літ-Томсеном.

Примітки

Література

Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg 1914–1918. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 496–497. Karlheinz Kens, Hans Müller: Die Flugzeuge des Ersten Weltkriegs. 1914–1918. Eine Flugzeugtypen-Sammlung. Heyne, München 1980, ISBN 3-453-00404-3. Günter Kroschel, Helmut Stützer: Die deutschen Militärflugzeuge 1910–1918. Lohse-Eissing, Wilhelmshaven 1977, ISBN 3-920602-18-8. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1919. Dreizehnter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1919, S. 378. Niklas Lenhard-Schramm: General der Kavallerie Ernst von Hoeppner. In: Lukas Grawe (Hrsg.): Die militärische Elite des Kaiserreichs. 24 Lebensläufe. wbg Theiss, Darmstadt 2020, ISBN 978-3-8062-4018-4, Seite 139–152.

Посилання

Геппнер на сайті The Prussian Machine. MSG 109/7686