Борис Валентинович Черепов (, Мерефа, Харківська округа — , Харків) — український юрист, суддя, учасник Другої світової війни, випускник Харківського юридичного інституту. Очолював суди першої інстанції в Херсоні та Харкові.

Життєпис Борис Черепов народився 30 липня 1924 року в місті Мерефа Харківської округи в родині військовослужбовця. Після закінчення школи у березні 1941 року вступив до Харківського військово-медичного училища. Початок Німецько-радянської війни перервав навчання, і юнак був евакуйований до Середньої Азії.

У травні 1942 року продовжив навчання у (м. Ашгабат), однак уже у вересні був переведений до 1-го Туркестанського кулеметного училища у місті Кушка (нині місто Серхетабат, Туркменістан). З травня 1943 року воював у складі 564-го стрілецького полку 195-ї стрілецької дивізії 3-го Українського фронту: спочатку як офіцер зв’язку, згодом — командир кулеметного взводу у званні лейтенанта. Під час Форсування Дністровського лиману, відмітився у бою за село Єрмоклія (зараз Молдова) 21 серпня 1944 року. Він особисто керував кулеметом і уразив два кулеметних розрахунки супротивника, завдяки чому радянські війська змогли подолати протитанковий рів і зайняти південно-західну околицю села. Сам Борис Черепов у цьому бою був поранений, згодом був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.

До лютого 1945 року лікувався в евакуаційному госпіталі № 6022 у Кривому Розі. 5 березня 1945 року демобілізований за станом здоров’я, отримав статус інваліда Великої Вітчизняної війни.

Після війни повернувся до Харкова і вступив до Харківського юридичного інституту, який закінчив у 1950 році. З серпня того ж року почав працювати в Херсонському обласному суді, з 1951 року був заступником голови суду Федора Гриженка. У 1959 році обраний народним суддею другої дільниці Херсона. Потім очолював Херсонський міський народний суд та народний суд Дніпровського району Херсону. У нарисі з історії Херсонського апеляційного суду Борис Черепов охарактеризований як високопрофесійний юрист.

У 1970 році повернувся до Харкова, де працював в органах юстиції міста, зокрема народним суддею. У 1978 році очолив Комінтернівський районний суд Харкова. Помер 8 жовтня 1996 року в Харкові.

Нагороди

орден Вітчизняної війни II ступеня (24.03.1945) орден Вітчизняної війни I ступеня (06.04.1985) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Примітки

Джерела