Каспар фон Гагенс (; 22 грудня 1800, Альтеттінг — 6 січня 1877, Мюнхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Баварської армії.

Біографія Каспар походив з п'ятої лінії роду фон Гагенсів, який був посвячений у дворянство у Відні 24 травня 1772 року. Він був другим із п'яти дітей баварського оберстлейтенанта Карла Теодора фон Гагенса (1746–1830) та його дружини Ансельміни, уродженої баронеси Райхлін фон Мельдегг (померла 1822 року). Баварський генерал-лейтенант Александер фон Гагенс (1802–1867) був його молодшим братом.

Гагенс навчався в Мюнхенській кадетській школі, а згодом 22 червня 1821 року був призначений кондуктором в інженерний корпус Баварської армії. Отримавши звання другого лейтенанта в середині жовтня 1822 року, його перевели до артилерійського полку. Через два роки, після формування 2-го артилерійського полку, Гагенса було призначено до цього підрозділу. Після нетривалого призначення в саперну роту його знову перевели туди на початку жовтня 1825 року. Наприкінці серпня 1828 року він отримав звання першого лейтенанта в інженерному корпусі та виконував обов'язки тимчасового командира шахтарської роти з середини лютого 1833 до середини вересня 1840 року. Згодом Гагенс перейшов до штабу генерального квартирмейстера в званні гауптмана, де його обов'язки включали розвідку нижньої течії річок Інн, Ротт та Айзен. Ця робота завершилася 124-сторінковими «топографічними та історичними нотатками».Othmar Hackl: Der Bayerische Generalstab (1792–1919). (= Schriftenreihe zur Bayerischen Landesgeschichte) Hrsg. von der Kommission für bayerische Landesgeschichte bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, Band 122, Beck, München 1999, S. 88. 29 жовтня 1844 року його було призначено ад'ютантом генерал-квартирмейстера Карла фон Баура, і на цій посаді наприкінці жовтня 1845 року він був підвищений до майора. Після смерті Баура та нових організаційних заходів для покращення служби в штабі генерал-квартирмейстера військовим міністром Леонгардом фон Гогенгаузеном, Гагенс обійняв посаду керівника відділу землеміряння та креслення в Топографічному бюро.Othmar Hackl: Der Bayerische Generalstab (1792–1919). (= Schriftenreihe zur Bayerischen Landesgeschichte) Hrsg. von der Kommission für bayerische Landesgeschichte bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, Band 122, Beck, München 1999, S. 112–113.

Після денонсації Данією Мальмського перемир'я 12 березня 1849 року в Баварській армії було мобілізовано корпус розміром з бригаду, до якого Гагенс належав як начальник штабу. У цій якості він брав участь у боях проти данців у Шлезвігу та Гольштейні. За проявлену там мужність і рішучість його було відзначено 18 травня 1849 року.Othmar Hackl: Der Bayerische Generalstab (1792–1919). (= Schriftenreihe zur Bayerischen Landesgeschichte) Hrsg. von der Kommission für bayerische Landesgeschichte bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, Band 122, Beck, München 1999, S. 138–139. Після чергового перемир'я та сепаратного миру з Данією, Гагенс повернувся на свою посаду в штабі генерал-квартирмейстера в Мюнхені в середині серпня 1849 року. Він був підвищений до оберстлейтенанта наприкінці червня 1850 року та став начальником штабу 1-го армійського корпусу 2 липня 1850 року.

Під час Гессенського конституційного конфлікту Баварія 15 жовтня 1850 року мобілізувала весь 2-й армійський корпус і відправила його до курфюрства Гессен як «Армійський корпус на Майні» для придушення конфлікту. Гагенса було призначено до його брата Александера штабним офіцером, який обіймав посаду начальника Генштабу корпусу.Othmar Hackl: Der Bayerische Generalstab (1792–1919). (= Schriftenreihe zur Bayerischen Landesgeschichte) Hrsg. von der Kommission für bayerische Landesgeschichte bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, Band 122, Beck, München 1999, S. 151. Після переведення до Піхотного лейб-полку, Гагенс повернувся на дійсну службу 30 червня 1851 року. 19 вересня 1851 року йому було довірено командування підрозділом, а 27 лютого 1853 року він був підвищений до оберста та призначений командиром полку. Після цього, 27 квітня 1859 року, його підвищено до генерал-майора та призначено комендантом міста та фортеці Інгольштадт. З 1 серпня 1861 року він служив бригадиром 7-ї піхотної бригади.

Незадовго до початку війни проти Пруссії, 9 червня 1866 року, його було призначено старшим генералом у Генеральному командуванні у Вюрцбурзі. На цій посаді 14 квітня 1867 року Гагенса було підвищено до генерал-лейтенанта запасу. Він також брав участь у подальшій війні проти Франції. 16 лютого 1872 року Г агенса було звільнено у відставку з пенсією «на знак наймилостивішого визнання його багаторічної вірної та відданої служби».Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Nr. 9 vom 21. Februar 1872, S. 49.

Сім'я Хагенс був одружений з Крешенц Шільхер, з якою у нього було дві доньки, Амалія (1831–1893) та Ізабелла (нар. 1835).

Нагороди

Орден Вільгельма (Гессен), лицарський хрест (15 лютого 1851)Kurfürstlich Hessisches Hof- und Staats-Handbuch auf das Jahr 1851. Verlag des reformierten Waisenhauses, Kassel 1851, S. 29. Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 1-го класу (24 вересня 1862)Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Nr. 17 vom 25. September 1862, S. 109. Орден Людвіга (Баварія), почесний хрест (25 червня 1870) Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий командорський хрест (11 березня 1871)Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Nr. 16 vom 13. März 1871, S. 119. Орден Святого Михайла (Баварія), лицарський хрест 3-го класу

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1907. Erster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1906, S. 253–256. [Karl] Brennfleck: Das Königlich Bayerische 2. Feldartillerie-Regiment Horn. Verlag Max Schick, München 1939, S. 302. [Franz] Illing: Offizier-Stammliste des Königlich Bayerischen Infanterie-Leib-Regiments. 1814 bis 1891. Mittler & Sohn, Berlin 1892, S. 72–73.