Canis lupus monstrabilis (Техаський сірий вовк) — викопний підвид сірого вовка, відмінний від техаського рудого вовка (C. r. rufus). Його ареал колись охоплював південні та західні райони Техасу, а також північно-східну частину Мексики.
Таксономія Цей вовк визнаний підвидом C. lupus згідно із таксономічним довідником «Mammal Species of the World» (2005).Wozencraft, W. C. (2005). "Order Carnivora". In Wilson, D. E.; Reeder, D. M. (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. pp. 532–628. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
Біологи Боган і Мелгоп запропонували розглядати техаського сірого вовка та C. l. mogollonensis як перехідні популяції між C. l. baileyi і C. l. youngi, відносячи їх до синонімів C. l. baileyi.Carroll, C., M. K. Phillips, and C. A. Lopez-Gonzalez (2005) Spatial analysis of restoration potential and population viability of the wolf (Canis lupus) in the southwestern United States and northern Mexico. Klamath Center for Conservation Research mirror Рональд М. Новак, коли в 1995 році представив п’ятипідвидову таксономію північноамериканських вовків, вважав техаського сірого вовка та C. l. mogollonensis екотипами C. l. nubilus, а не популяціями C. l. baileyi чи окремими підвидами.Nowak, R.M. 1995. Another look at wolf taxonomy. Pages 375-397 in L.H. Carbyn, S.H. Fritts, D.R. Seip, editors. Ecology and Conservation of Wolves in a Changing World. Canadian Circumpolar Institute, Edmonton, Canada.
Еволюція Сірі вовки (C. lupus) мігрували з Євразії до Північної Америки приблизно 70 000–23 000 років тому і дали початок щонайменше двом морфологічно та генетично відмінним групам. Одна з них представлена вимерлим берингійським вовком, а інша — сучасними популяціями. Один із дослідників припускає, що предки C. l. baileyi, ймовірно, були першими сірими вовками, які перетнули Берингійський сухопутний міст у пізньому плейстоцені після вимирання берингійського вовка, колонізувавши більшу частину континенту, поки їх не витіснили на південь новоприбулі предки рівнинного вовка (C. l. nubilus).
У дослідженні 2005 року порівняли послідовності мтДНК сучасних вовків і тридцяти чотири зразки, датовані 1856 — 1915 роками. Виявлено, що історичні популяції мали вдвічі більшу генетичну різноманітність, ніж сучасні вовки, що свідчить про те, що мтДНК-відмінності вовків, винищених у західній частині США, були понад удвічі більшими за різноманітність сучасних популяцій. Деякі гаплотипи, притаманні C. l. baileyi, C. l. nubilus та вимерлому C. l. youngi, утворюють унікальну «південну кладу». Усі північноамериканські вовки групуються разом із євразійськими, за винятком південної клади, яка утворює окрему, притаманну лише Північній Америці, генетичну лінію.
Опис Техаський сірий вовк був темнішого забарвлення, ніж його північні родичі, і мав сильно вигнуту лобову кістку.Glover, A. (1942), Extinct and vanishing mammals of the western hemisphere, with the marine species of all the oceans, American Committee for International Wild Life Protection, pp. 218-219. Важив — 34-45 кг.
Вимирання Основну здобич цього вовка повністю винищили на його природних територіях, через що він почав полювати на свійських тварин фермерів. Останнього відомого техаського сірого вовка вбито 12 квітня 1942 року Нельсоном Елліотом на ранчо Клівленд. Після цього C. l. baileyi став останнім підвидом сірого вовка, який мешкав у Техасі, хоча й його було винищено до 1970 року.
Примітки