Наречені Дракули — вигадані персонажі роману Брема Стокера «Дракула» 1897 року. Це три спокусливі «сестри»-вампірки, які живуть з графом Дракулою в його замку в Трансильванії, де вони спокушають чоловіків своєю красою та чарівністю, а потім починають ними харчуватися. Дракула надає їм жертв для пожирання, переважно немовлят.
Як і Дракула, вони є живими мерцями, яких відштовхує сонячне світло, часник та релігійні предмети. У третьому розділі роману двоє описуються як такі, що мають темне волосся та червоні очі, як Дракула, тоді як інша — як світла, зі світлим волоссям та блакитними очима.
Роман Десь на початку роману, після того, як Джонатан Гаркер прибуває до замку Дракули, Дракула попереджає Гаркера, що якщо він вийде зі своєї кімнати, то ніколи не спатиме в жодній іншій кімнаті замку, але не пояснює йому чому, чітко усвідомлюючи, що сестри його вб'ють.
Пізно вночі Джонатан Гаркер досліджує замок. Сидячи за столом і записуючи щось у свій щоденник, він починає дрімати і бачить у місячному світлі трьох жінок, які не відкидають тіні. Вони починають його спокушати, і коли одна з них припадає до його шиї, він відчуває, як її гострі зуби ледь дряпають шкіру. У цей момент Дракула хапає її за шию і відкидає геть, докоряючи «нареченим» за спробу насититися Гаркером раніше, ніж він сам закінчить із ним свої справи. Він обіцяє віддати Джонатана їм після завершення ділової угоди, а щоб заспокоїти їх, кидає «рухливий мішок», який, за припущенням Гаркера, містить людську дитину. Невдовзі Гаркер починає панічно боятися за своє життя, і одного разу йому навіть здається, що він бачить наречених, які танцюють у небі за вікном його спальні, що лише зміцнює його рішучість утекти. Дракула дотримується обіцянки й залишає Джонатана сестрам, коли сам вирушає до Англії. Хоча Гаркеру вдається втекти із замку незабаром після цього, він переживає сильну травму і в нього діагностують мозкову гарячку. Незважаючи на втрату жертви, «наречені» продовжують жити в замку і тероризувати сусіднє село.
Сестри знову з'являються ближче до кінця роману, коли головні герої переслідують графа Дракулу до Трансильванії. Сестри раптово з'являються в таборі, що складається з Абрагама Ван Гелсінга та дружини Джонатана Міни. Відчуваючи, що Міна проклята вампіризмом, вони манять її приєднатися до них, називаючи її своєю «сестрою» та обіцяючи не завдавати їй шкоди. Однак Ван Гелсінг раніше розчавив гостію та розкидав його по колу навколо табору. Через цей захисний бар'єр ні Міна, ні сестри не можуть перетнути його межі. Хоча вампіри не наближаються до табору, вони залишаються в темряві до світанку, після чого тікають назад до замку. З настанням дня Ван Гелсінг виявляє, що їхні коні мертві, ймовірно, з них висмоктали кров «наречені». Захистивши Міну ще одним колом із освяченого хліба, Ван Гелсінг сам вирушає до замку Дракули, щоб знищити вампірок і знешкодити гробницю графа, унеможливлюючи його повернення туди. Коли він знаходить могили вампірок, то бачить, що вони сплять з «розплющеними очима». Він намагається вбити першу, але ледь не зазнає невдачі, вражений її красою. Потрапивши під чари, він ціпеніє, охоплений нерішучістю, і, переповнений емоціями, відчуває потяг захистити її та навіть подумки розмірковує про кохання. Раптом він чує «Крик Душі» від Міни, що розриває чари і дозволяє йому завершити справу: спочатку він забиває кілок ковальським молотом у серце, а потім проводить операцію — відсікає голову від тіла і наповнює рот часником. Цей же процес він повторює з двома іншими вампірками, на що йому знадобився цілий день. Невідомо, чи відчуває Дракула якусь скорботу через їхню загибель.
Персонажки У романі три жінки-вампірки не називаються окремо. Разом вони відомі як «сестри», а в певний момент описуються як «дивні сестри». Хоча трьох жінок-вампірок у «Дракулі» зазвичай називають «нареченими Дракули» у популярній культурі та медіа, у романі їх ніколи так не називають. Чи одружені вони з Дракулою, у романі не згадується, а також не описується, що вони мають з ним будь-які інші стосунки.
Походження та особистість сестер, а також справжня природа їхніх стосунків з графом Дракулою ніколи не розкриваються. Одна з трьох, можливо, була ідентифікована в оповіданні «Гість Дракули» як вампір на ім'я графиня Долінген з Граца. Головний герой оповідання, ім'я якого ніколи не розголошується, але вважається, що це Джонатан Гаркер, зустрічає її біля її гробниці в Мюнхені. Коли вона вже збирається вкусити його, великий вовк, який, як припускають, є Дракулою, втручається і її знищує. Вовк зігріває головного героя від холоду і виє, щоб покликати на допомогу солдатів, які знаходяться поблизу. У романі Гаркер пише про одну з вампірок у той момент, коли він перебуває з ними, зазначаючи: «Мені здавалося, що я десь бачив її обличчя і що воно пов'язане з якимось мрійливим страхом, але я не міг згадати, як і де саме».Stoker, pp. 54–55
Дві темноволосі жінки-вампірки описуються як такі, що обличчям нагадують графа, оскільки всі три мають орлині носи. Літературознавець Ян Б. Гордон припускає, що, можливо, Стокер мав намір зробити цих двох дочками Дракули, розширюючи метафору сексуальності вампіризму до інцесту. Коли «наречені» вперше знаходять Гаркера, світловолосу вампірку заохочують почати першою зі словами: «Твоє право почати», що свідчить про її вищий статус серед інших. Це може натякати на те, що блондинка є дружиною або консорткою Дракули, а також матір'ю двох темноволосих жінок, якщо вони справді його доньки. На підтвердження цього, коли Ван Гелсінг знаходить гробниці сестер, блондинки виявляється значно більш пишною, наче призначена для коханої чи особи високого рангу. Гаркер описує жінок як «леді за одягом і манерами», вказуючи на їхнє високе походження, що також підтверджує ідею про те, що вони є родиною Дракули. Світловолоса вампірка демонструє невелику непокору, коли Дракула сварить її за спробу харчуватися Гаркером; реакція самого Дракули на виявлення сестер із Джонатаном схожа як на ревнивого чоловіка, так і на розгніваного батька. Вампірки стверджують, що Дракула їх не любить і ніколи не любив, але він наполягає на своїй любові, виявляючи турботу тим, що забезпечує їх жертвами для живлення. Однак залишається нез'ясованим, чому він покинув їх у Трансильванії, замість того щоб забрати до Лондона.
Хоча це прямо не вказано, цілком можливо, що термін «сестра» вживається не в буквальному сенсі кровної спорідненості з Дракулою, а радше для позначення взаємин між самими жінками. У романі вони також називають Міну Гаркер своєю сестрою після того, як Дракула змушує її випити його кров, заразивши вампіризмом. Слід зазначити, що Міна та її найкраща подруга — Люсі Вестенра (майбутня жертва Дракули) також називають одна одну сестрами у романі, не будучи родичками по крові. Отже, ці вампірки можуть бути його дружинами, наверненими протягом життя, його нащадками, яких він перетворив, або ж просто жінками, яких він убив та перетворив на вампірів, щоб збільшити свою подобу.
Як вампірки, сестри є могутніми: їхня краса та спокусливий шарм приховують смертоносну, хижацьку натуру. Їхня врода та кокетлива манера поведінки, здається, є їхньою найбільшою силою, коли йдеться про заманювання жертв у трансоподібний стан; як Гаркер, так і Ван Гелсінг відчувають до них одночасно потяг і відразу. Вони здатні з'являтися нізвідки та володіють нелюдською силою, про що свідчить вбивство коней Ван Гелсінга. Крім того, вони мають здатність до польоту, оскільки їх бачили в повітрі з сукнями, що майоріли за ними.
Вампірки служать передвісником загрози вампіризму в історії, яка, як видно пізніше з Люсі, включає силу Дракули розбещувати своїх жертв, коли він висмоктує їхню кров і перетворює їх на вампірів.
Екранізація Зазвичай усі три наречені з'являються в екранізаціях роману, хоча в деяких екранізаціях їх зображують як блондинку, брюнетку та рудокосу. Зазвичай їх зображують як чарівно красивих молодих жінок, кокетливих та спокусливих за манерами, які часто виглядають як суккубки вночі, одягнені в довгі шовкові нічні сорочки та поводяться дико та сексуально агресивно.
Три наречені з'являлися німи у фільмі 1931 року «Дракула» та іспаномовній версії «Дракули» (в останньому фільмі, знятому одночасно на тих самих знімальних майданчиках вночі з окремими акторами та знімальною групою, наречені зображені більш відверто сексуальними, ніж у більш цнотливій англомовній версії). В англомовному фільмі їх грають Джеральдін Дворак, Корнелія Тоу та Дороті Трі. Вони не з'являються після того, як Дракула їх відштовхує і нападає на Ренфілда. В іспанському фільмі вони самі нападають на Ренфілда, але після затухання екрану більше не з'являються.
У фільмах «Дракула у Стамбулі» (1953) та «Жах Дракули» (1958) з'являється лише одна наречена. В останньому фільмі безіменну наречену грає Валері Ґонт, яка обманом нападає на Джонатана Гаркера, а пізніше отримує від нього кілок, перетворюючись після смерті з красивої молодої жінки на стару відьму. Три наречені мовчки з'являються в телевізійній адаптації «Дракули» 1968 року. Хоча у них немає діалогів, наречені поводяться досить дико: гарчать, верещать і дряпають свою жертву, Джонатана Гаркера. Вони також зображені дещо розпатланими, а не красивими, у пошарпаному одязі та брудному, скуйовдженому волоссі. Примітно, що одна з наречених — чорношкіра жінка (її зіграла Ніна Баден-Семпер), що, здається, є унікальним явищем серед адаптацій «Дракули». Дві інші наречені грали Маргарет Нолан та Валері Мюллер. Три наречені з'являються та мають репліки у фільмі 1970 року «Граф Дракула». Три наречені з'являються та мають репліки у чехословацькому телефільмі «Граф Дракула» (1971). Наречені у цій версії одягнені у вишукані сукні, що відповідають їхньому статусу шляхтанок, та мають особисті титули: мадам, маркіза та графиня. Їх зображують Ольга Їроускова, Марія Йоановічова та Віра Кресадлова. Три наречені присутні, але мовчать, у телевізійній адаптації п'єси «Дракула Брема Стокера» 1973 року (у головній ролі Джек Паланс). Їх грають Сара Дуглас, Вірджинія Везерелл та Барбара Ліндлі. У цій версії їм вдається випити кров та вбити Джонатана Гаркера, перетворивши його на вампіра. Усі троє з'являються та мають репліки у постановці BBC 1977 року під назвою «Граф Дракула». Їх грають Сьюзі Гікфорд, Сью Ваннер та Белінда Меулдейк. Одна з наречених у цій адаптації — француженка. У телесеріалі 1973 року, адаптації роману «Дракула» під назвою «Фіолетовий театр», наречених дві, а не три. Спочатку вони матеріалізуються в бібліотеці та намагаються поласувати сплячим Гаркером. Дракула заважає їм убити його та наказує піти. Пізніше вони з'являються перед Гаркером невдовзі після того, як Дракула від'їхав до Англії, заявляючи, що тепер, коли Дракула їх покинув, вони «його наречені», і продовжують харчуватися ним. Після цього їх більше не видно. У фільмі Френсіса Форда Копполи 1992 року «Дракула Брема Стокера» наречених грали Моніка Беллуччі, Мікаела Берку та Флоріна Кендрік. Діалоги Беллуччі, Берку та Кендріка велися румунською мовою, і, як повідомляється, Кендрік допомагала своїм колегам по знімальному майданчику правильно розмовляти рідною мовою. У цій адаптації вампірка, яку зображує Кендрік, явно змодельована за зразком Медузи Горгони, а у її волоссі обвиваються живі змії; інша (зіграна Беллуччі) через її одяг схожа на арабську принцесу. Лідеркою є брюнетка-вампірка (зіграна Кендрік), а не блондинка (зіграна Берку). Усі три наречені мають репліки — та, яку грає Беллуччі, — це наречена, яка кличе Джонатана до своєї кімнати (англійською), наречена, яку грає Берку, — та, яка каже Дракулі, що він ніколи не кохав, а наречена, яку грає Кендрік, насміхається з Ван Гелсінга.