Модель Ланге (або теорема Ланге-Лернера ) — це неокласична економічна модель гіпотетичної соціалістичної економіки, що базується на державній власності на засоби виробництва та методі спроб і помилок для визначення цільових показників виробництва, досягнення економічної рівноваги та ефективності Парето. У цій моделі держава володіє нетрудовими факторами виробництва, а ринкові симуляції використовуються органами планування для розподілу кінцевих товарів та споживчих товарів. Модель Ланге стверджує, що якщо все виробництво здійснюється державним органом, таким як держава, і існує функціонуючий механізм ціноутворення, ця економіка буде Парето-ефективною, як гіпотетична ринкова економіка за умов досконалої конкуренції. На відміну від моделей капіталізму, модель Ланге базується на прямому розподілі, шляхом наказу керівникам підприємств встановлювати ціну, що дорівнює граничним витратам, щоб досягти ефективності Парето. На відміну від цього, в капіталістичній економіці приватні власники прагнуть максимізувати прибуток, тоді як конкурентний тиск покладається на опосередковане зниження ціни, що перешкоджає виробництву з високими граничними витратами та заохочує економію масштабу .
Ця модель була вперше запропонована Оскаром Ланге в 1936 році під час дебатів про економічний розрахунок за умов соціалізму, і була розширена такими економістами, як Г. Д. Дікінсон та Абба Лернер. Хоча Ланге і Лернер називали її «ринковим соціалізмом», модель Ланге є формою централізованої планової економіки, де центральна планова рада розподіляє інвестиції та капітальні товари, тоді як ринки розподіляють робочу силу і споживчі товари. Плановий орган моделює ринок капітальних благ за допомогою процесу спроб і помилок, вперше розробленого Вільфредо Парето і Леоном Вальрасом. На практиці модель Ланге є різновидом централізованої планової економіки, а не ринкового соціалізму.
Модель Ланге ніколи ніде не впроваджувалася, навіть на батьківщині Оскара Ланге, Польщі, де після Другої світової війни було нав'язано економічне планування радянського типу, що виключало експерименти з економікою в стилі Ланге. Можна провести деякі паралелі з Новим економічним механізмом або так званим «гуляшівським комунізмом» в Угорщині за часів Кадара, хоча це не була чиста система моделі Ланге.
Огляд Іноді цю модель називають моделлю «Ланге-Лернера». Абба Лернер написав низку статей, які суттєво вплинули на мислення Ланге. Наприклад, Лернер (1938) змусив Ланге переписати свої статті 1936 і 1937 років про ринковий соціалізм, перш ніж вони були перевидані як глави в книзі 1938 року. Лернер (Lerner, 1938) вплинув на мислення Ланге щодо соціальних виплат дивідендів. Лернер (Lerner, 1944) також стверджував, що інвестиції в моделі Ланге неминуче будуть політизованими.
Модель Ланге була розроблена у відповідь на критику соціалізму Людвігом фон Мізесом та Фрідріхом Гаєком під час дебатів про соціалістичні розрахунки. Критики стверджували, що будь-який орган, який володіє і консолідує засоби виробництва в суспільстві, не може отримати інформацію, необхідну для розрахунку загальних рівноважних цін, і що ціни, які визначаються ринком, є важливими для раціонального розподілу виробничих благ. Модель Ланге містить принципи, запропоновані неокласичними економістами Вільфредо Парето та Леоном Вальрасом. Теорія Ланге підкреслює ідею ефективності за Парето: ситуація є ефективною за Парето, якщо не існує способу перерозподілити речі так, щоб покращити становище будь-якого індивіда, не погіршуючи при цьому становище інших. Щоб досягти ефективності за Парето, необхідно поетапно сформулювати набір умов. Ця ідея виведення умов для забезпечення збалансованості споживчих уподобань з максимальним обсягом вироблених товарів і послуг підкреслюється Вальрасом. Теорема вказує на те, що соціалістична економіка, заснована на суспільній власності, може досягти однієї з головних економічних переваг капіталізму — раціональної системи цін — і була важливою теоретичною силою, що стояла за розвитком концепції ринкового соціалізму.
Головні принципи
Модель Ланге передбачає три рівні прийняття рішень. Найнижчий рівень — фірми та домогосподарства, проміжний рівень — промислові міністерства, а найвищий рівень — центральне планування. Рада довільно встановлює початкову ціну на споживчі товари та інформує фірми-виробники про ці ціни. Після цього державні фірми виробляють такий обсяг продукції, при якому граничні витрати дорівнюють ціні, тобто P = MC, щоб мінімізувати витрати виробництва. На проміжному рівні галузеві міністерства визначають галузеве розширення промисловості. Домогосподарства вирішують, як розподілити дохід і скільки праці запропонувати, обираючи між роботою і дозвіллям.
Інституції Ключовими інституціями моделі Ланге є центральна планова рада (ЦПР), галузеві міністерства для кожного сектору економіки, а також державні підприємства, якими демократично керують їхні працівники.
Коригування цін методом проб і помилок Оскільки ціни встановлюються центральним плановим органом «штучно» з метою досягнення запланованих цілей зростання, малоймовірно, що попит і пропозиція спочатку перебуватимуть у рівновазі. Для того, щоб виробити потрібну кількість товарів і послуг, модель Ланге пропонує метод спроб і помилок. Якщо є надлишок певного товару, центральний плановий орган знижує ціну на нього. І навпаки, якщо виникає дефіцит товару, правління підвищує ціну. Цей процес коригування цін відбувається доти, доки не буде досягнуто рівноваги між попитом і пропозицією.
Центральний плановий орган У моделі Ланге центральний плановий орган (ЦПО) виконує три основні функції: По-перше, він наказує фірмам встановлювати ціни на рівні граничних витрат, по-друге, він коригує ціни для досягнення ринкових цін на товари та послуги, і, нарешті, він реінвестує економічний прибуток, отриманий від державних підприємств, в економіку на основі цільових темпів зростання. Центральний плановий орган також розподіляє соціальні дивіденди серед населення.
Соціальні дивіденди Окрім встановлення цін, центральний плановий орган розподіляє соціальні дивіденди. Оскільки всі нетрудові фактори виробництва перебувають у державній власності, рента і прибутки від цих ресурсів належать суспільству. Прибутки використовуються для фінансування схеми соціальних дивідендів, що базується на частці громадян у доходах, отриманих від капіталу та природних ресурсів, що перебувають у суспільній власності, забезпечуючи додаткове джерело доходу для працівників поряд з їхньою заробітною платою.On the Economic Theory of Socialism, by Lange, Oskar. 1936. The Review of Economic Studies, Vol. 4, No. 1: "It seems, therefore, convenient to regard the income of consumers as being composed of two parts: one part being the receipts for the labour services performed and the other part being a social dividend constituting the individual's share in the income derived from the capital and the natural resources owned by society."
Переваги Вважається, що економічна модель Ланге має низку теоретичних переваг. Однією з таких переваг є державний контроль над інвестиціями. Темпи економічного зростання значною мірою визначатимуться державою, а головним визначальним фактором буде співвідношення інвестицій.
Ще однією перевагою, на яку вказував Ланге, було те, що зовнішні ефекти можна було краще врахувати завдяки здатності держави маніпулювати цінами на ресурси. Оскільки держава контролює всі фірми, вона може легко врахувати вартість екстерналій у ціні певного ресурсу. Оскільки рішення приймаються на вищому, а не на нижчому рівні, стверджується, що ці рішення з меншою ймовірністю матимуть небажані екологічні наслідки.
Крім того, оскільки держава використовує ціноутворення на основі граничних витрат і визначає вхід на ринок, лангеанський соціалізм може уникнути монополій та супутньої їм відсутності розподільчої ефективності та x-ефективності .
Модель претендує на вирішення ще однієї головної критики капіталізму. Ланге вважав, що його модель зменшить циклічну нестабільність, оскільки держава контролюватиме заощадження та інвестиції, що, в свою чергу, усуває основне джерело неефективності, нерівності та соціальної нестабільності, що виникає внаслідок насильницьких циклічних змін за капіталізму.
Критика Мілтон Фрідман критикував модель Ланге з методологічних міркувань. За словами Фрідмана, модель ґрунтувалася на «моделях уявних світів», а не на «узагальненнях про реальний світ», що робило твердження моделі неспростовними. Він також критикував модель з етичних міркувань, вказуючи на те, що уряди швидко закриватимуть або конфісковуватимуть фірми, які не відповідають цілям, математично запропонованим системою, тим самим обмежуючи справжню економічну свободу. Інші критичні зауваження включають те, як модель Ланге припускає, що ринкові дані є статичними та можуть бути «надані» центральним планувальникам, а люди пасивні та нейтральні у своїх уподобаннях.
Див. також
Економічне планування Ринковий соціалізм Маргіналізм Соціалістична економіка Фред М. Тейлор Орієнтовне планування
Примітки
Література
Kowalik, Tadeusz (1987). "Lange-Lerner mechanism," The New Palgrave: A Dictionary of Economics, v. 3, pp. 129–30. Roemer, John (1994). A Future for Socialism, Verso Press.
Lange, O 1937 On the Economic Theory of Socialism II The Review of Economic Studies V4 N 123-142 Lange, O 1938 On the Economic Theory of Socialism B Lippincott ed. University of Minnesota Press Lange, O 1940 Letter to FA Hayek, translated by Thadeusz Kowalik Lange, O 1942 Economics of Socialism Journal of Political Economy 50(2):299-303 Lange, O 1957a Political Economy of Socialism, reprinted in Kowalik 1994 Lange, O 1957b. Role of Planning in a socialist economy, reprinted in Kowalik 1994 Lange, O 1967 The Computer and the Market in Socialism, Capitalism, and Economic Growth Feinstein Ed. Reprinted in Economic Theory and Market Socialism T Kowalik ed. Edward Elgar pub.
Lerner, A 1944 The Economics of Control
MacKenzie, DW, 2006 Oscar Lange and the Impossibility of Economic Calculation, Studia Economicze MacKenzie, DW Social Dividends, Entrepreneurial Discretion, and Bureaucratic Rules MacKenzie, DW Capital and Income in Democratic Socialism MacKenzie, DW Trial and Error in the Socialist Calculation Debate
Подальше читання
Post-Lange Market Socialism: An Evaluation of Profit-Oriented Proposals by James A. Yunker Revisiting the Socialist Calculation Debate: The role of markets and finance in Hayek's response to Lange's challenge, by Paul Auerbach and Dimitris Sotiropoulos Oskar Lange and the Impossibility of Economic Calculation by D.W. MacKenzie Capital and Income in Democratic Socialism by D.W. MacKenzie Trial and Error in the Socialist Calculation Debate by D.W. MacKenzie