П'єр-Ернест Вейсс (; 25 березня 1865, Мюлуз — 24 жовтня 1940, Ліон ) — французький фізик, який досліджував природу магнетизму. Він розробив доменну теорію феромагнетизму в 1907 році. Домени Вейсса (або області Вейссса) названі на його честь. Вейсс також розробив молекулярну або теорію середнього поля, що призвела до відкриття закону Кюрі-Вейсса. Поряд з Огюстом Пікаром, П'єр Вайсс вважається одним із перших відкривачів магнітокалоричного ефекту у 1917 році.

П'єр Вейсс зробив кілька експериментальних відкриттів, які послугували основою для розробки найсильніших електромагнітів початку 20 століття. Він працював в університетах Ренна, Ліона, Цюриха, Страсбурга. У цих академічних установах він заснував кілька відомих лабораторій.

За своє життя Вейсс 23 рази був номінований на Нобелівську премію з фізики.

Біографія

Ранні роки та освіта У 1895 році він отримав звання лектора на факультеті природничих наук Університету Ренна. У 1896 році він захищає докторську дисертацію з фізичних наук, пов'язану з вивченням намагніченості кристалізованого магнетиту та деяких сплавів заліза та сурми, перед факультетом природничих наук Паризького університету. Його керівниками були Жюль Віоль та Марсель Бріллюен , а до складу журі дисертацій входили Шарль Фрідель, та Генрі Пеллатт.

Професійна кар'єра У 1899 році Вейсс перевівся до Лондонського університету викладачем. На таке рішення вплинула так звана справа Дрейфуса, згідно зі свідченнями свідків, зібраними Ніколя Балле, П'єр Вейсс приєднався до науковців, які захищали Альфреда Дрейфуса, який також був ельзасцем (народився в Мюлузі) та був ще одним колишнім студентом ETH.

У 1902 на пропозицію ETH Zurich він став професором фізики та директором Інституту фізики. У 1907 році він опублікував важливу роботу про природу феромагнетизму, де ввів концепцію молекулярного поля, що послугувала основою для теорії поля. Саме в цей період свого життя він зустрів Альберта Ейнштейна та Пітера Дебая, які також були професорами в Цюриху.

Під час Першої світової війни він повернувся до Франції, де працював з Еме Коттоном над розробкою акустичної системи для відстеження артилерії, відомої як метод Коттона-Вайса.

Важливі роботи G. Foëx & P. Weiss (1926), Le magnétisme , Armand Colin, Section Physique N°71.

Примітки

Зовнішні посилання