Маленькі англійці, малоанглійці () — британський політичний рух, який виступав проти розбудови імперії та виступав за повну незалежність існуючих британських колоній. Ідеї малоанглійства вперше почали набувати популярності наприкінці XVIII століття після втрати американських колоній, але пізніше почали тісно асоціюватися з членами Ліберальної партії, які виступали проти подальшого розширення Британської імперії. Сам термін «малоанглійці» вперше був зафіксований у 1833 році і зазвичай мав зневажливе значення. (Entry "Little Englanders" authored by Patricia Ashman.)

З 2010-х років, особливо після референдуму щодо Brexit 2016 року, цей термін став популярним зневажливим епітетом для англійського націоналіста, який не довіряє Європейському Союзу, міжнародній співпраці та іноземцям загалом. Термін «Гаммон» () використовується аналогічним чином у британській політичній культурі з 2012 року.

Історія Оригінальний рух «Маленька Англія» зародився серед виробників у Манчестері і знайшов підтримку серед журналістів, таких як Голдвін Сміт. Рух виступав проти протекціоністської позиції Британської Канади, прикладом якої було підвищення митних тарифів у 1859 році. Англійські виробники обурювалися тим, що їм доводилося платити податки для захисту колонії, яка імпортувала мало британських товарів, але експортувала так багато до Англії. Більше того, вважалося, що Сполучені Штати можуть стати набагато важливішим партнером, оскільки вони вже були найкращим клієнтом Британії за межами Європи. У русі був також соціальний елемент. Манчестерська школа виступала проти імперії за те, що вона надавала синекури ледачим синам аристократії за рахунок продуктивних промисловців у країні. Позицію «Маленької Англії» прийняла частина Ліберальної партії, очолювана Вільямом Гладстоном (1809–1898), який виступав проти багатьох військових операцій Британії наприкінці XIX століття. Вона особливо асоціюється з опозицією до Другої англо-бурської війни (1899–1902). Артур Понсонбі писав про опозицію ліберального лідера сера Генрі Кемпбелл-Баннермана до англо-бурської війни: «Враження, яке про нього склалося в пресі в ті дні, було таким, що він був непатріотичним прихильником «Маленької Англії».F. W. Hirst, In The Golden Days (London: Frederick Muller, 1947), p. 253.

В літературі Термін «маленька Англія» з'явився ще до його політичного вживання; вираз «ця маленька Англія» був використаний у проповіді англійського пуританського проповідника Томаса Гукера (5 листопада 1626 р.) з нагоди Дня пороху.p.62 of The Puritans in America: A Narrative Anthology, edited by Alan Heimert and Andrew Delbanco. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1985. 438 pages. Він також використовується в п'єсі Шекспіра «Генріх VIII» (1601), коли Стара Леді каже Анні Болейн: «Повірте, заради маленької Англії / Ви ризикнули б Ембалінгом: / Я сама ризикнула б заради Карнарвонширу».

Сучасне використання Кембриджський онлайн-словник визначає «маленького англійця» як «англійця, який вважає, що Англія краща за всі інші країни і що Англія повинна співпрацювати з іншими країнами лише тоді, коли це вигідно для Англії». Цей термін використовується в зневажливому значенні щодо англійців, яких вважають надмірно націоналістичними або ксенофобськими. Він також застосовується до англійських противників глобалізму, мультилатералізму та інтернаціоналізму. З 2010-х років, особливо після Brexit, цей термін набув популярності як зневажливий спосіб опису англійських націоналістів або ксенофобів. З цієї причини він схожий на образу «gammon», яка використовується в британській політичній культурі з 2012 року.

Див. також

Гаммон (образа) Весела Англія

Примітки