«Джорджія» — американський драматичний фільм 1995 року режисера Улу Гросбарда. Він розповідає про панк-співачку (Дженніфер Джейсон Лі), яка має складні стосунки зі своєю старшою сестрою (Мер Віннінгем).

Джорджія отримала Гран-прі Америки за найкращий фільм на Монреальському всесвітньому кінофестивалі. Лі отримала нагороди за найкращу жіночу роль на Монреальському всесвітньому кінофестивалі та від Нью-Йоркського кола кінокритиків за свою гру, тоді як Віннінгем отримала нагороду Independent Spirit Award за найкращу жіночу роль другого плану, а також номінації на найкращу жіночу роль другого плану на премії «Оскар» та від Гільдії кіноакторів.

Сюжет Джорджія Флад — успішна співачка фолк-музики, щасливо одружена мати двох дітей. Її молодша, нестабільна сестра Седі також співає, але менш успішна як панк-рок вокалістка. Після того, як гастрольний концерт із блюзовим співаком йде не так, Седі приїжджає на ферму своєї сестри в Сіетлі, яка є їхнім будинком дитинства, і каже, що залишиться в місті.

Щоб повернути свою кар'єру на правильне русло, Седі просить свого колишнього хлопця Боббі повернутися як вокалістка до його гурту. Боббі неохоче бере її до співу через її історію вживання наркотиків, але погоджується. Седі співає з гуртом у закусочних та місцевому боулінгу, але продовжує зловживати алкоголем та героїном . Вона потоваришує з Германом, барабанщиком гурту та таким же героїновим наркоманом. Під час виступу на єврейському весіллі Седі, дезорієнтована ковтком Nyquil у ванній, втрачає мовчання посеред пісні, змушуючи іншого учасника гурту зайняти її місце. Зрештою Германа виганяють з гурту за вживання наркотиків.

Коли вона доставляла продукти та алкоголь Саді до її номера в мотелі, молодий чоловік на ім'я Аксель зізнався їй, що він її шанувальник, і висловив своє захоплення нею. Вони почали стосунки і невдовзі одружилися. Аксель, бажаючи, щоб Саді вибралася з колії, в якій вона опинилася, запитує Джорджію, чи може вона якось їй допомогти. Джорджія обмірковує це, хоча явно втомилася від постійної залежності сестри від неї.

На благодійному концерті Джорджія запрошує Седі вийти на сцену, щоб вона заспівала соло пісню Вана Моррісона «Take Me Back». Виступ виявляється болісним, Седі п'яна, фальшива та напружена, але її щира пристрасть до пісні проявляється. Джорджія виходить на сцену та співає з нею, щоб «врятувати» виступ. Під час напруженої поїздки додому між сестрами стосунки загострюються, коли Седі заперечує проти того, щоб Джорджія приєдналася до неї на сцені. Після ультиматуму Седі виходить з машини та автостопом повертається до свого номера в мотелі з Акселем.

Чоловік Джорджії, Джейк, припускає, що його дружина надто сувора до Седі та не усвідомлює труднощів життя в тіні успішної сестри. Невдовзі Аксель, роздратований саморуйнівним підходом Седі та зловживанням психоактивними речовинами, каже, що збирається відвідати свою маму, яка хвора. Хоча Аксель запевняє її, що повернеться, Седі розуміє, що він розлучається з нею.

Седі намагається знайти нову роботу та житло у Чесмана, свого колишнього менеджера. Чесман відмовляється, кажучи, що не зароблятиме достатньо грошей, представляючи її інтереси. Однак він пропонує їй наркотики, і вони вдвох вживають наркотики. В Орегоні, перебуваючи в стані наркотичної ломки, Седі, яка перебуває у стані ломки, намагається сісти на рейс назад до Сіетла, але їй відмовляють, бо вона без взуття. Вона влаштовує скандал в аеропорту, поки пасажир не позичає їй свої кросівки. Коли Седі прибуває до Сіетла, приїжджає Джорджія та відвозить її до реабілітаційного центру, де вона проходить детоксикацію .

Під час лікування Седі сестри поступово миряться. Її колега по гурту Клей приходить до неї і з сумом повідомляє, що Герман прийняв передозування, поки її не було. Після перебування в лікарні Джорджія дозволяє Седі одужувати у своєму будинку. Через деякий час сестри мають складну розмову на ганку. Після того, як Седі єхидно звинувачує Джорджію в беземоційності, Джорджія нарешті визнає те, чого раніше не наважувалася сказати: постійна потреба Седі бути в центрі уваги виснажує всіх навколо, і хоча вона намагається, співати не може. Ображена Седі відповідає: «Та й хотіла б».

Фільм закінчується тим, що Седі співає « Hard Times Come Again No More » зі своїм гуртом у барі Портленда . На концерті Джорджія співає ту саму пісню перед великим галасливим натовпом. Приймаючи оплески від невеликого залу, Седі каже: «Ніхто не виконує цю пісню краще, ніж моя сестра».

У ролях

Дженніфер Джейсон Лі у ролі Седі Флад Ніколь Донаху у ролі молодої Седі Мер Віннінгем у ролі Джорджії Флад Тед Левін у ролі Джейка Макс Перліх у ролі Акселя Голдмана Джон Доу у ролі Боббі Джон К. Рейлі у ролі Германа Джиммі Візерспун у ролі Водія вантажівки Джейсон Картер у ролі Чесмана Том Бауер у ролі Ервіна Флада Смокі Хормел у ролі Ліланда Джиммі З у ролі Клея Джо Міллер у ролі Джо Міллер Тоні Марсіко у ролі Пола Джейміен Брайар у ролі Ендрю Флада Рейчел Раско у ролі Міша Флада

Виробництво Фільм був дуже особистим проєктом для Дженніфер Джейсон Лі та Мер Віннінгем. Мати Лі, Барбара Тернер, написала сценарій; Лі та Тернер виступили співпродюсерами разом із режисером Улу Гросбардом ; а Віннінгем, давній друг, який був вожатим Лі в таборі в підлітковому віці, знявся у головних ролях.

Музика у фільмі складається з 13 пісень; для створення реалістичного ефекту Лі та Віннінгем були зняті наживо під час співу. Ці 13 пісень включали кавери на пісні Gladys Knight & the Pips, Елвіса Костелло та Вана Моррісона . У головному епізоді фільму Седі п'яно виконує сирий, виснажливий кавер на пісню Моррісона «Take Me Back» з уривчастим виттям у стилі Дженіс Джоплін на благодійному концерті, присвяченому СНІДу .

Джон Доу з гурту X грає другорядну роль і виступав як учасник гурту Саді.

Саундтрек

Саундтрек до фільму вийшов 18 червня 1996 року.  Мер Віннінгем, Стівен Соулз та Кен Стрінгфеллоу

Рецепція

Реліз Прем'єра фільму «Грузія» відбулася в секції «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі 1995 року . Фільм «Грузія» вийшов у прокат у США 8 грудня 1995 року і зібрав 1 110 104 долари.

Домашні медіа Фільм був випущений на VHS 23 липня 1996 року компанією Buena Vista Home Entertainment (під брендом Miramax Home Entertainment). Фільм також отримав реліз у США на LaserDisc 31 липня 1996 року. 15 лютого 2000 року фільм був випущений на DVD компанією Miramax Home Entertainment у рамках їхньої лінійки "Miramax Classics".

У грудні 2010 року студію Miramax продала компанія The Walt Disney Company, яка володіла нею з 1993 року. Того ж місяця студію поглинула приватна інвестиційна компанія Filmyard Holdings . Filmyard ліцензувала права на домашнє використання кількох фільмів Miramax компанії Lionsgate, а Lionsgate Home Entertainment перевидала фільм на DVD 17 травня 2011 року. У 2011 році Filmyard Holdings ліцензувала бібліотеку Miramax стрімінговій мережі Netflix . Ця угода включала Georgia і діяла п'ять років, зрештою завершившись 1 червня 2016 року.

У березні 2016 року Filmyard Holdings продала Miramax катарській компанії beIN Media Group . Потім, у квітні 2020 року, ViacomCBS (тепер відома як Paramount Skydance ) придбала 49% акцій Miramax, що надало їм права на бібліотеку Miramax. Georgia є серед 700 фільмів, придбаних у рамках угоди, і з квітня 2020 року фільм розповсюджується Paramount Pictures . 19 липня 2022 року Paramount Home Entertainment перевидала фільм на DVD, і це був один із багатьох фільмів Miramax, які вони перевидали приблизно в цей час. Пізніше Paramount ліцензувала фільм австралійському дистриб'ютору Imprint, і 7 квітня 2023 року вони випустили його на Blu-ray у країні.

4 березня 2021 року серіал «Грузія» став доступним на тоді ще новому стрімінговому сервісі Paramount+, як один із перших фільмів, що були запущені. Paramount також включив його до свого безкоштовного стрімінгового сервісу Pluto TV .

Критичний прийом На сайті Rotten Tomatoes, що містить сукупні відгуки, рейтинг схвалення міста Джорджія становить 81% на основі 26 відгуків.

Сьюзен Влощина з USA Today описала фільм як «болісний, хоча й сумно-гумористичний портрет сестринства». Джанет Маслін з The New York Times написала: «З дослідницьким стилем у дусі Джона Кассаветіса, «Джорджія» вивертає Седі навиворіт, не надаючи її історії чіткої драматичної структури. Результатом є фільм, такий же божевільний і непередбачуваний, як і сама героїня, об’єднаний запеклою, ризикованою грою та спалахами приголомшливої чесності. Седі була б нестерпною, якби не відчувала себе такою реальною». У рецензії на 3,5/4 зірки Роджер Еберт сказав, що «Джорджія » «це не просто фільм із сюжетом про сходження та одужання, а складна, глибоко інформативна історія про те, як алкоголізм та психічні захворювання насправді є сімейними хворобами; хвороба Седі вибиває всіх з пантелику, і їхня адаптація до неї не робить їх здоровішими людьми». У газеті «Сіетл Таймс» Джон Гартл писав: «Вдумливий сценарій Барбари Тернер... гарантує, що Джорджія не буде ні легковажною, ні святою, тоді як помилкова пристрасть і амбіції Саді можуть бути справді зворушливими».

У есе 2018 року для журналу Sight & Sound Бред Стівенс написав про фільм: «Що робить цей фільм таким безкінечно захопливим, так це його відмова нав’язувати остаточне тлумачення. Чи є Седі безталанною аматоркою, яка поглинає талант своєї сестри? Чи вона голос сирої автентичності, її різкий вокал – критика бездушного професіоналізму Джорджії? [Улу] Гросбард не каже, залишаючи нас покладатися на власну думку».

У 2020 році USA Today поставила Джорджію на 17 місце у своєму списку з 24 найкращих фільмів для шанувальників кантрі-музики .

Нагороди та номінації Дженніфер Джейсон Лі була визнана найкращою акторкою року за версією Нью-Йоркського кола кінокритиків та на Монреальському всесвітньому кінофестивалі, номінована на премію Independent Spirit Award, і багато хто прогнозував її першу номінацію на Оскар за цю роль. Однак саме Мер Віннінгем отримала номінацію на Оскар (а також номінацію на премію Independent Spirit Award та Гільдію кіноакторів ) як найкраща акторка другого плану, тоді як Лі була проігнорована Академією кінематографічних мистецтв і наук . У розмові з журналом MetroActive Віннінгем сказала: «Я відчувала неймовірну честь і зворушеність до номінації... Але було важко розлучитися з Дженніфер, бо вона була серцем і душею цього фільму. Поки ми знімали фільм, я думала не лише про те, що вона отримає номінацію, а й про те, що вона переможе. Я бачила, яку роботу вона виконує. На мою думку, вона завжди буде найкращою акторкою того року, і багато інших людей також так думали. Меріл Стріп підхопила мене на церемонії вручення премії «Оскар». Вона сказала: «Дженніфер має бути тут!», а я сказала: «Я знаю!»»

Список нагород

Премія «Оскар» : Мер Віннінгем, найкраща акторка другого плану (номінація) Нью-Йоркське коло кінокритиків : Дженніфер Джейсон Лі, найкраща акторка (перемога) Монреальський всесвітній кінофестиваль : Гран-прі Америки за найкращий фільм (виграно) Монреальський всесвітній кінофестиваль : Дженніфер Джейсон Лі, найкраща акторка (перемога) Гільдія кіноакторів : Мер Віннінгем, найкраща акторка другого плану (номінація) Премія Independent Spirit Awards : Улу Гросбард, найкращий режисер (номінація) Нагороди Independent Spirit Awards : Мер Віннінгем, найкраща жіноча роль другого плану (перемога) Нагороди Independent Spirit Awards : Дженніфер Джейсон Лі, найкраща жіноча роль (номінація) Премія Independent Spirit Awards : Макс Перліх, найкращий чоловічий актор другого плану (номінація)

Посилання