Торжок – Івацевичі – Долина – газопровідна система, створена в часи існування СРСР.
У 1972-му році почалась повноцінна експлуатація газопроводу «Сяйво Півночі», що подав до Торжка ресурс блакитного палива з Вуктильського родовища (Комі). Одним з напрямків його подальшого транспортування став південно-західний, для чого наприкінці 1974-го ввели в дію ділянку Торжок – Мінськ діаметром 1220 мм. Окрім живлення споживачів Білорусі це дозволило реверсувати прокладений 1960 року газопровід Дашава – Мінськ діаметром 830 мм, що разом з перемичкою Пукеничі – Долина довжиною 44 кілометра та діаметром 720 мм став частиною першої нитки системи Торжок – Івацевичі – Долина (українська частина цієї нитки відома як газопровід «Івацевичі — Комарно»). В Долині блакитне паливо надходило на вихідний пункт експортного газопроводу «Братство» (поставки до Європи через Словаччину), крім того, через перемичку Пукеничі — Комарно існував доступ до газопроводу Комарно — Ярослав (експорт до Польщі).
Невдовзі «Сяйво Півночі» значно підсилили з подачею по ній блакитного палива із Західного Сибіру. Як наслідок, у 1978 та 1983 роках на ділянці Торжок – Івацевичі ввели в дію другу і третю нитки довжиною 851 кілометр та діаметром по 1220 мм, при цьому на території України ще в 1976 – 1977 роках пролягли газопроводи Івацевичі – Долина I та Івацевичі – Долина II довжиною дещо менше за 400 км та діаметром по 1220 мм.
Таким чином, система Торжок – Івацевичі – Долина отримала три нитки, довжина кожної з яких перевищила 1200 кілометрів – одну в діаметрі 1220 / 830 / 720 мм та дві по 1220 мм.
Наразі на тлі збройної агресії Росії проти Ураїни використання системи як цілісної одиниці припинилось, хоча її частини продовжують відігравати важливу роль у забезпеченні блакитним паливом ряду районів України, Білорусі та Росії.
Примітки