Девід Рітц Фінкельштейн (19 липня 1929 — 24 січня 2016) — американський фізик-теоретик, особливо відомий своїми дослідженнями чорних дір та квантовій теорії структури простору-часу. Був почесним професором фізики Технологічного інституту Джорджії.
Біографія Фінкельштейн народився в Нью-Йорку, отримав ступінь доктора філософії з фізики в Массачусетському технологічному інституті в 1953 році та викладав у до 1960 року. Був стипендіатом Фонду Форда в CERN з 1959 по 1960 рік. З 1964 по 1976 рік він був професором фізики в . 1980 року він отримав постійну позицію в Технологічному інституті Джорджії.
Девід Фінкельштейн був першим, хто у 1958 році визначив, що розв'язок Шварцшильда для рівнянь поля Ейнштейна відповідає області в просторі, яку неможливо покинути. У 1959 році Фінкельштейн і Чарльз Міснер виявили топологічний дефект у гравітаційній метриці, квантова теорія якого може демонструвати спін 1/2. Найпростіший дефект демонстрував легко зрозумілий горизонт подій, що дозволило Фінкельштейну розпізнати його в метриці Шварцшильда та виключити координатну сингулярність. По суті, Фінкельштейн визначив, що все, що падає за радіус Шварцшильда в чорну діру, не може її покинути. Ця важлива робота вплинула на рішення Роджера Пенроуза та Джона Арчібальда Вілера визнати фізичне існування горизонтів подій та чорних дір.
Більшість робіт Фінкельштейна присвячена квантовій теорії структури простору-часу. Він рано прийняв висновок Джона фон Неймана про те, що аномалії квантово-механічних вимірювань є аномаліями логіки квантово-механічних систем. Тому він сформував квантові аналоги теорії множин, стандартної мови для класичних структур простору-часу, і запропонував, що простір-час є квантовою множиною квантів простору-часу, названих , формою квантового комп'ютера зі спінами для квантових бітів, як квантова версія клітинного автомата фон Неймана. Його ранні квантові простори-часи виявилися нефізичними, тому пізніше він вивчав хронони з регуляризованою формою статистики Бозе-Ейнштейна завдяки Чавдару Палеву.
Він досліджував кульову блискавку разом з Хуліо Рубінштейном та . Вони дійшли висновку, що кульова блискавка, найімовірніше, є блукаючим вогнем Святого Ельма, низькотемпературним солітоном в атмосферному електричному струмі.
Він також запропонував поглиблене тлумачення гравюри «Меланхолія I» Альбрехта Дюрера.
Фінкельштейн помер від ідіопатичного легеневого фіброзу в Атланті 24 січня 2016 року у віці 86 років.
Універсальна теорія відносності Під впливом своїх обговорень буддійської філософії у Фінкельштейн розробив філософську теорію «універсальної теорії відносності», яка, на його думку, могла б допомогти розвитку фізики. За словами Фінкельштейна:Буддійський принцип про те, що все порожнеча, дехто розуміє як принцип про те, що все відносне (, 1993). Цей принцип універсальної теорії відносності є більш всеохопливим, хоча й менш структурованим, ніж загальний принцип відносності Ейнштейна, який все ще допускає багато абсолютів. Основні зміни у фізиці в цьому столітті були розширеннями теорії відносності на тому чи іншому рівні, і я думаю, що подальше розширення необхідне на ще глибшому рівні фізики, ніж попередній. Філософські дослідження вже сприяли таким розширенням раніше, і вони можуть зробити це знову. Філософський аргумент на користь універсальної теорії відносності може бути корисним дороговказом для майбутньої фізики.
Книги
David Ritz Finkelstein: Quantum relativity: a synthesis of the ideas of Einstein and Heisenberg, Springer, 1996; 2012 pbk reprint of 1996 1st edition David Ritz Finkelstein, J. M. Jauch: Notes on quaternion quantum mechanics, CERN, 1959 Charles Maisonnier, David Ritz Finkelstein: Beam intensity limitation in neutralized space charge betatrons, CERN, 1959 David Ritz Finkelstein: Non-linear meson theory of nuclear forces, Massachusetts Institute of Technology, Department of Physics, 1952
Телевізійні шоу
BBC Horizon: «Настав час» (1979): Ведучий шоу — . Серія інтерв'ю «Ближче до правди»
Примітки
Посилання
Життя та творчість Фінкельштейна Домашня сторінка Фінкельштейна в Технологічному інституті Джорджії Розшифровка інтерв'ю з Девідом Фінкельштейном, проведеного 18 лютого 2013 року в рамках програми «Усна історія», Бібліотека та архів Нільса Бора, Американський інститут фізики