Директи́ва про компа́нії колекти́вного інвестува́ння в переказні́ ці́нні папе́ри (Директива 2009/65/ЄС, «UCITS») — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який дозволяє схемам колективного інвестування вільно діяти по всій Європейській Унії на ґрунті єдиного дозволу від однієї держави-члена. Держави-члени Європейської Унії мають право встановлювати додаткові регуляторні вимоги на користь інвесторів.

Історія Метою Директиви 85/611/ЄЕС, прийнятої в 1985 році, було забезпечити однакове регулювання відкритих фондів, що інвестують у переказні цінні папери, в кожній державі-члені. Існувала надія, що після встановлення такої законодавчої єдності по всій Європі фонди, дозволені в одній державі-члені, зможуть продаватися населенню в кожній державі-члені без додаткового дозволу, тим самим сприяючи досягненню мети Європейських Спільнот (ЄС) щодо створення єдиного ринку фінансових послуг у Європі.

Реальність дещо відрізнялася від очікувань, головним чином через індивідуальні правила маркетингу в кожній державі-члені, що створювало перешкоди для транскордонного маркетингу UCITS. Крім того, обмежене визначення дозволених інвестицій для UCITS послабило маркетингові можливості UCITS. Відповідно, на початку 1990-х років були розроблені пропозиції щодо внесення змін до Директиви 1985 року та більш успішної гармонізації законодавства по всій Європі.

Ці обговорення, хоча й призвели до розробки проекту директиви UCITS II, згодом були припинені як надто амбітні, коли Рада Європейського Союзу не змогла досягти спільної позиції.

У липні 1998 року Європейська комісія опублікувала новий проєкт, складений з двох частин (пропозиція щодо продукту та пропозиція щодо постачальника послуг), яка мала на меті внести зміни до Директиви 1985 року. Ці пропозиції були остаточно прийняті в грудні 2001 року та відомі як «UCITS III».

Директива про управління Директива 2001/107/ЄС спрямована на надання «європейського паспорта» для діяльності по всьому ЄС та розширює діяльність, яку вони можуть здійснювати. Вона також запроваджує концепцію спрощеного проспекту емісії, який має на меті надати більш доступну та повну інформацію у спрощеному форматі для сприяння транскордонному маркетингу UCITS по всій Європі.

Директива про продукцію Головною метою Директиви 2001/108/ЄС є усунення бар'єрів для транскордонного маркетингу паїв колективних інвестиційних фондів, дозволяючи фондам інвестувати в ширший спектр фінансових інструментів (включаючи деривативи), які підпадають під однакове регулювання в кожній державі-члені. Усі фонди UCITS повинні дотримуватися однакових інвестиційних лімітів.

Колективний інвестиційний фонд може подати заявку на отримання статусу UCITS, щоб дозволити маркетинг по всі ЄУ. Концепція полягає у створенні єдиного ринку фондів по всій ЄУ. Мета полягає в тому, щоб завдяки більшому ринку економія від масштабу зменшила витрати для інвестиційних менеджерів, які можна було б перекласти на споживачів.

По всій Європі приблизно 6,8 трильйона євро інвестовано в колективні інвестиції. Станом на 2008 рік близько 76% цих фондів були UCITS.See EFAMA – Q3 2008

UCITS IV Пропозицію Директиви UCITS IV було схвалено Європейським Парламентом 13 січня 2009 року, а також Радою Європейського Союзу як Директиву 2009/65/ЄС, яка набула чинності 1 липня 2011 року. Це оновило Директиви UCITS III, внісши такі зміни:

Процедура повідомлення Документ з ключовою інформацією для інвесторів Адаптована структура для злиттів Структури Співпраця між наглядовими органами держав-членів Паспорт керуючої компанії

UCITS V 23 липня 2014 року Європейська Унія ухвалила Директиву 2014/91/ЄС («UCITS V») про координацію законів, нормативних актів та адміністративних положень, що стосуються підприємств колективного інвестування в обігові цінні папери, стосовно депозитарних функцій, політики винагороди та санкцій.

UCITS V можна порівняти з Директивою про менеджерів альтернативних інвестиційних фондів («AIFMD») (Директива 2011/61/ЄУ), яка є паралельним регулюванням для хедж-фондів та альтернативних інвестицій.

UCITS V запровадив нові правила щодо депозитаріїв UCITS, такі як організації, які мають право виконувати цю роль, їхні завдання, механізми делегування та відповідальність депозитаріїв, а також загальні принципи винагороди, що застосовуються до менеджерів фондів.

Директива UCITS V вимагає, щоб для інвесторів був створений Ключовий інформаційний документ для інвесторів або KIID.

UCITS VI Пропозиції стосуються сфер, відмінних від тих, що розглядаються в UCITS V. Коротко кажучи, це порушені теми.

1. відповідні активи та використання деривативів, чи необхідно обмежувати обсяг відповідних деривативів, що стосуються тих, що торгуються на багатосторонніх платформах та кліринг яких здійснюється центральним контрагентом. 2. ефективні методи управління портфелем, чи потребують зміни чинні критерії (наприклад, щодо прийнятності, ліквідності та диверсифікації). 3. позабіржові деривативи («OTC»): як слід розглядати позабіржові транзакції з деривативами під час оцінки лімітів UCITS на контрагента. 4. правила надзвичайного управління ліквідністю, чи існує потреба в загальній системі для вирішення проблем з ліквідністю у виняткових випадках чи в інших випадках. 5. паспорт депозитарію, чи слід запровадити паспорт депозитарію та як це працюватиме на практиці; 6. фонди грошового ринку =1, чи становлять вони джерело системного ризику та/чи потребують гармонізованого регулювання на рівні ЄС. 7. довгострокові інвестиції (a) як можна надати доступ роздрібним інвесторам та як це можна впровадити та регулювати; (b) яка частка портфеля фонду має бути виділена на такі активи; та (c) чи необхідні правила диверсифікації для забезпечення належної ліквідності. 8. удосконалення структури UCITS IV, наприклад, стаття 64(1) Директиви UCITS вимагає від UCITS надавати інформацію інвесторам у таких двох випадках: (i) коли звичайний UCITS перетворюється на донорський фонд

UCITS; та (ii) коли змінюється головний UCITS. Наразі це не охоплює третій можливий сценарій, а саме коли донорський UCITS конвертується у звичайний UCITS. Такі конвертації можуть призвести до суттєвих змін в інвестиційній стратегії.

Положення

Розділ I: Предмет, сфера застосування та визначення Розділ II: Авторизація UCITS Розділ III: Зобов'язання щодо керуючих компаній Розділ 1, Умови для початку підприємницької діяльності; Розділ 2. Відносини з третіми країнами; Розділ 3, Умови експлуатації Розділ 4. Свобода підприємницької діяльності та свобода надання послуг Розділ IV: Зобов'язання щодо депозитарію Розділ V, Зобов'язання щодо інвестиційних компаній Розділ 1, Умови для початку підприємницької діяльності; Розділ 2, Умови експлуатації; Розділ 3. Зобов'язання щодо депозитарію Розділ VI, Злиття UCITS Розділ 1, Принцип, авторизація та затвердження; Розділ 2, Контроль третіх осіб, інформація власників паїв та інші права власників паїв; Розділ 3, Витрати та набрання чинності Розділ VII: Зобов'язання щодо інвестиційної політики UCITS Розділ VIII: Структури головних фідерів Розділ 1, Сфера застосування та затвердження; Розділ 2, Загальні положення для донорських фондів цінних паперів (UCITS) та основних фондів цінних паперів (UCITS); Розділ 3, Депозитарії та аудитори; Розділ 4. Обов’язкова інформація та маркетингові комунікації, що надаються донорським фондом UCITS; Розділ 5, Перетворення існуючих UCITS на донорські UCITS та зміна основних UCITS; Розділ 6. Зобов'язання та компетентні органи Розділ IX: Зобов'язання щодо інформації, що надається інвесторам Розділ 1. Публікація проспекту емісії та періодичних звітів; Розділ 2, Публікація іншої інформації; Розділ 3, Ключова інформація для інвесторів Розділ X: Загальні зобов'язання UCITS Розділ XI: Спеціальні положення, що застосовуються до UCITS, які продають свої паї в інших державах-членах Розділ XII: Положення щодо органів, відповідальних за надання дозволів та нагляд Розділ XIII: Делеговані акти та виконавчі повноваження Розділ XI: Відступи, перехідні та заключні положення

Розподіл активів Станом на 2019 рік, правило 5/10/40 стверджує, що фонди можуть інвестувати лише до 10% в одного емітента, а концентровані інвестиції, що перевищують 5%, не повинні перевищувати 40% від загального портфеля, за деякими винятками.

UCITS III у 2003 році дозволив фондам інвестувати до 10% своїх коштів у неліквідні інвестиції.

Див. також Право Європейського Союзу Директива про менеджерів альтернативних інвестиційних фондів Директива про ринки фінансових інструментів (2014) Європейське корпоративне право Фонд коштів Інституційний інвестор Закон про інвестиційні компанії 1940 року

Примітки

Посилання

"ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВИТСТВ (ПІДПРИЄМСТВ КОЛЕКТИВНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ПЕРЕВІДНІ ЦІННІ ПАПЕРИ) 2003 РОКУ (SI 211 ВІД 2003 РОКУ) (ЗІ ЗМІНАМИ)" «Керівні принципи CESR щодо активів, що підлягають інвестуванню», липень 2007 року «UCITS IV – гарні новини для галузі, але відсутність паспорта викликає серйозне занепокоєння», квітень 2008 року Фонди UCITS США для ЄУ та Сполученого Королівства