Радянська фантастика — твори у фантастичному жанрі, творчість яких припала на радянський період (1920—1980-ті роки), а також інша творчість (фільми, живопис тощо) цього жанру та періоду.

Радянська фантастична література У 1920-х роках в СРСР відбувався бум наукової фантастики. Радянська фантастика 1920-х років дуже різноманітна. До неї належать і строго «наукова» (Володимир Обручев, Костянтин Ціолковський), і авантюрно-пригодницька фантастика зі сильним іронічним підтекстом або з переосмисленням фантастичного допущення, що часом має характер пародії або автопародії (Валентин Катаєв, Марієтта Шагінян, Ілля Еренбург, Віктор Гончаров, , Борис Лавреньов, Всеволод Іванов, Віктор Шкловський, Олександр Бєляєв, , Микола Муханов, Віктор Гончаров, Сергій Бєляєв), і соціальна фантастика (Вівіан Ітін, , Б. Лавреньов, Бруно Ясенський, , Олександр Бєляєв, Віктор Гончаров.).

Опублікований 1923 року роман Олексія Толстого «Аеліта» надовго став зразком російської соціально-фантастичної прози. Відомим представником фантастики 1910—1920-х був О. Грін, жанр прози якого хоч і складно визначити, але низка її особливостей дозволяє віднести письменника до засновників фентезі. До соціально-критичної фантастики відносять твори Михайла Булгакова, Євгена Замятіна, Андрія Платонова, у творчості яких набув розвитку жанр антиутопії.

У другій половині 1930-х років у радянській фантастичній літературі часто була присутня тема майбутньої війни, при цьому у творах такого роду (Петра Павленка, Миколи Шпанова, Сергія Бєляєва, Григорія Адамова, ) переважали б. Автори таких творів не змогли передбачити трагедію Німецько-радянської війни і, як згодом зазначав Всеволод Ревич, «психологічно роззброювали радянський народ перед смертельною небезпекою».

На час кінця 1940-х — початку 1950-х припадає розквіт у радянській фантастиці «фантастики близького прицілу», витоки якої — в романі «Підводні землероби» Олександра Бєляєва (1930) і представниками якої є також Володимир Нємцов, , Віктор Сапарін, Вадим Охотников.

Післявоєнна доба і наближення космічної ери, позначили зміни в радянській фантастичній літературі, пов'язаніі насамперед з іменами Івана Єфремова та братів Стругацьких. Зокрема, Єфремов пише утопію «Туманність Андромеди» (1957), яку вважають провісником нового етапу розвитку радянської фантастики, що вплинула на свідомість радянської людини та її перебудову в 1960-ті роки. Роман втілює новий підхід до наукової фантастики: у центрі уваги тепер перебуває Людина та її насущні проблеми. Стругацькі написали утопію «Полудень, XXII століття» (1961), задуману, за їхніми словами, «як полеміка і зухвала спроба змагання» з автором «Туманності Андромеди».

До нового покоління фантастів, які дебютували невдовзі після першої публікації «Туманності Андромеди», належать брати Стругацькі, Анатолій Дніпров, Генріх Альтов, Валентина Журавльова, Север Гансовський, Володимир Савченко, Аріадна Громова, Ілля Варшавський, Кир Буличов, Володимир Михайлов, Дмитро Біленкін, Євгеній Войскунський і Ісай Лукодянов, Михайло Ємцев і Єремій Парнов, Віктор Колупаєв, Ольга Ларіонова, Владислав Крапивін, Олександр Мірер, Сергій Снєгов, Сергій Павлов, Геннадій Гор та інші.

Однією з ознак радянської фантастики 1960-х років став, за формулюванням А. Ф. Бритикова, тематичний «вибух»: письменники почали звертатися до різних тем, що особливо було помітно за контрастом з недавньою перевагою «фантастики близького прицілу». Поширення набули такі теми, як природа часу і парадокси простору-часу, антигравітація, прибульці з космосу і космічні подорожі, надсвітлові швидкості, згортання простору, перетворення простору в речовину і навпаки, штучне керування емоціями, телепатія,«Думками радянських фантастів про читання думок літературно-творча атмосфера шістдесятих була востину перенасичена», — зазначає критик Володимир Ларіонов. білогія майбутнього, штучний інтелект. Поглиблюється зміст творів; починає переважати соціально-філософська проблематика. Починаючи від 1960-х років до соцреалістичних за своєю суттю тем «світлого майбутнього», «нової людини», всесвітнього братства розумів автори соціальної фантастики починають вдаватися все рідше і рідше, а в рамках цих тем суттєво зміщують акценти. На першому плані виявилися проблеми відсутності розуміння між різними типами інтелекту, беззахисності людини перед незбагненною складністю буття, негативні варіанти розвитку цивілізації.

Одним із наслідків критичної позиції авторів наукової фантастики останніх десятиліть радянського часу стало зростання ролі іронії та гротеску, сатири на сучасність, прихованих нападок на офіційні догми, пародіювання штампів «класичної» наукової фантастики. Наукова фантастика надовго стала зручною формою «езопової мови» для десятків письменників: за її допомогою можна було вільно висвітлювати проблеми навколишньої реальності, чого не могли собі дозволити письменники"реалісти". Зокрема, починаючи з другої половини 1960-х років посилилася алегоричність творів Стругацьких. У їхніх повістях «Равлик на схилі», «Друге нашестя марсіян», «Гидкі лебеді», романі «Град приречений» відчутна соціально-критична спрямованість: у них присутні теми взаємин інтелігенції і влади, свободи творчості в умовах диктатури, згубної для суспільства бюрократії тощо.

У 1970—1980-х роках у розвитку радянської фантастики відбувається застій, що поєднується, тим не менш, із активним пошуком нових художніх принципів і форм, які набули подальшої розробки вже в пострадянський час. Представники цього покоління радянської фантастики (так звана ) часто не могли пробитися до читача десятиліттями. Однак четверта хвиля розширила тематичний простір російської фантастики, внесла елементи сюрреалізму та інших напрямків, орієнтувалася на новітні тенденції західної фантастики, включно з кіберпанком. У другій половині 1980-х років соціальна фантастика у творчості представників четвертої хвилі відрізнялася від літератури основного потоку значно менше, ніж фантастика два десятки років тому. Арсенал художніх засобів письменників цієї хвилі мало відрізнявся від художніх засобів письменників мейнстриму. Представниками четвертої хвилі є Святослав Логінов, В'ячеслав Рибаков, Андрій Столяров, Андрій Лазарчук, Любов і Євген Лукіни, Борис Штерн, Михайло Успенський, Далія Трускінівська, Едуард Геворкян, Далія Трускінівська, Володимир Покровський, , Олександр Бачило, Дмитро Біленкін, Юрій Брайдер і Микола Чадович, Олександр Бушков, Михайло Веллер, Людмила Козинець, Алан Кубатієв, Антон Молчанов, , , Лев Вершинін та інші. Іноді до представників четвертої хвилі також зараховують Геннадія Прашкевича, Андрія Балабуху, Василя Головачова.

Літературні премії В СРСР редакція журналу «Уральський слідопит» спільно зі Спілкою письменників РРФСР організувала фестиваль та заснувала премію «Аеліта» за успішну творчу діяльність та великий внесок у розвиток російськомовної фантастики. За радянський період лауреатами премії «Аеліта» стали десятки талановитих письменників.

За радянських часів також було засновано такі премії письменникам-фантастам:

премія імені Івана Єфремова (вручається з 1987 року); премія «Старт» (вручається з 1989 року).

Радянська кінофантастика Один із перших радянських фільмів, що відповідав ознакам наукової фантастики, — «Космічний рейс» В. М. Журавльова, присвячений радянській експедиції на Місяць, яка, згідно з фільмом, мала відбутися 1946 року.

Від середини 1950-х років на кіноекрани виходять успішні фантастичні фільми: «Таємниця двох океанів», «Планета бур», «Людина-амфібія», «Петля Оріона» та багато інших. Невдалою виявилася екранізація «Туманності Андромеди» І. Єфремова. «Дорога до зірок», ,  — науково-популярні фільми, але в них є футуристичні епізоди, ігрова реконструкція за участю акторів і спецефекти.

Андрій Тарковський зняв фільми «Соляріс» за однойменним романом С. Лема та «Сталкер» на основі повісті братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі». У 1970-ті роки Р. М. Вікторов створив низку популярних кінофантастичних фільмів: «Підлітки у Всесвіті», «Москва — Кассіопея», «Через терни до зірок». Також знято анімаційні фільми «Контакт» (режисер за сценарієм Стругацьких), «Таємниця третьої планети» (режисер Р. А. Качанов за творами Кира Буличова).

Фантастика та телебачення Першою радянською телевиставою в жанрі наукової фантастики вважається «Вірний робот», який зняв на Ленінградській студії телебачення І. Рассомахін за твором Станіслава Лема. У середині 1960-х років у Ленінграді інсценовано першу частину повісті Стругацьких «Понеділок починається в суботу».

1968 року інсценував роман С. Лема «Соляріс». Від початку 1970-х років періодично знімалися багатосерійні фантастичні телефільми, переважно для дітей та юнацтва: «Капітан Немо», «Пригоди Електроніка», «Гостя з майбутнього», «Крик дельфіна».

У 1970—1980-х роках на радянському телебаченні транслювалися спочатку телевікторина, потім телеальманахи у програмі «Цей фантастичний світ». Спочатку в ході телепередачі демонструвалися невеликі телевистави, а глядачі мали визначити авторство та назву екранізованого твору. Потім телевікторина змінилася телеальманахом — екранізацією творів, авторство та назва яких оголошено в титрах.

Радянський фантастичний живопис Біля витоків радянської кінофантастики та стояв Ю. П. Швець, який створював як роботи для кінофільмів, так і оригінальні роботи на космічні та науково-фантастичні теми. , учений-фізик, доктор технічних наук, створив низку художніх творів на фантастичні, футурологічні та космічні теми. Низку картин космічної тематики написав космонавт Олексій Леонов, який спочатку працював у співавторстві з професійним художником — Андрієм Соколовим.

У жанрі фантастичного живопису працювали оформлювачі молодіжних науково-популярних видань: О. М. Побединський, М. М. Кольчицький, Р. Авотін, які співпрацювали з журналами «», «Юний технік», «Техніка — молоді» і писали ілюстрації до літературних фантастичних творів, оформлювали обкладинки й титули.

Значну роль у справі консолідації художників, які створювали картини на космічні, футуристичні та фантастичні теми, відіграла редакція журналу «Техніка — молоді», яка проводила низку тематичних конкурсів фантастичних картин, у яких брали участь тисячі полотен.

В СРСР також періодично організовувалися виставки фантастичного та космічного живопису, приурочені до тих чи інших знаменних подій. Так, 1974 року в Баку проведено тематичну виставку «Космос завтрашнього дня», 1983 року в Москві — виставку «Час — Простір — Людина».

Див. також

Радянський кінематограф Зародження української радянської фантастики

Примітки

Коментарі

Джерела

Література

Булычёв К. Падчерица эпохи: Избранные работы о фантастике

Schwartz Matthias. Expeditionen in andere Welten. Sowjetische Abenteuerliteratur und Science Fiction von der Oktoberrevolution bis zum Ende der Stalinzeit. — Wien: Böhlau 2014.

Посилання Небо радянської фантастики (У Петербурзі з'явиться музей братів Стругацьких) // Радіо «Свобода», 4 серпня 2018