Громадський збір, розмовно відомий як подушний податок, був системою місцевого оподаткування, запровадженою урядом Маргарет Тетчер, за якою кожен платник податків оподатковувався однаковою фіксованою сумою («poll tax» або «head tax»), причому точна сума встановлювалася кожною місцевою владою. Цей податок замінив внутрішні ставки в Шотландії з 1989 року, до його запровадження в Англії та Уельсі з 1990 року. Скасування подушного податку було оголошено в 1991 році, а в 1993 році було запроваджено чинну систему муніципального податку."John Major" at number10.gov.uk.

Витоки Скасування системи оцінювання податків (заснованої на номінальній орендній вартості будинку) для фінансування місцевого самоврядування було представлено Маргарет Тетчер, коли вона була тіньовим міністром з питань навколишнього середовища у 1974 році, і було включено до маніфесту Консервативної партії на загальних виборах у жовтні 1974 року. На виборах 1979 року в маніфесті консерваторів було зазначено, що зниження податку на прибуток має пріоритет. Уряд опублікував зелену книгу в 1981 році під назвою «Альтернативи внутрішнім ставкам». Вона розглядала фіксований податок на душу населення як доповнення до іншого податку, зазначаючи, що великий фіксований податок буде вважатися несправедливим.

1980-ті роки стали періодом загального протистояння між центральним урядом та місцевими органами влади, контрольованими лейбористами, щодо рівня витрат (відомого як «повстання обмеження ставок»), що зрештою призвело до скасування Ради Великого Лондона та шести рад столичних графств. Зобов'язання скасувати ставки було замінено в маніфесті загальних виборів 1983 року зобов'язанням запровадити можливість для центрального уряду обмежувати ставки, які він вважав надмірними. Це було запроваджено Законом про ставки податків 1984 року.

Хоча система ставок мала регулярно переглядатися для мінімізації розбіжностей, переоцінки в Англії та Уельсі були скасовані у 1978 та 1983 роках. Переоцінка в Шотландії 1985/1986 років призвела до значної критики та надала додаткову терміновість реформі або заміні ставок."The Scottish Rates Revaluation of 1985: The Spark that Lit the Poll Tax Fire!", Peter Farrelly, British Association For Local History.

У зеленій книзі 1986 року «Оплата місцевого самоврядува ння», підготовленій Міністерством навколишнього середовища в результаті консультацій між лордом Ротшильдом, Вільямом Волдегрейвом та Кеннетом Бейкером, було запропоновано подушний податок. Це був фіксований податок на кожного дорослого жителя, хоча для бідних людей існувало зниження. Він стягувався з кожної особи за послуги, надані в їхній громаді. Через різницю в розмірі сплачених місцевих податків та розмірі грантів, що надаються центральним урядом окремим місцевим органам влади, існували відмінності в розмірі, що стягується між радами.

Він став відомим як «подушний податок», оскільки це загальний термін, що стосується податку, що стягується в рівній сумі з кожної людини (також відомий як подушний податок), а також як посилання на історичні непопулярні подушні податки, зокрема англійський подушний податок 1379 року.

Ця пропозиція містилась у маніфесті консерваторів до загальних виборів 1987 року. Законодавство про запровадження подушного податку було прийнято в 1988 році,"Local Government Finance Act 1988", legislation.gov.uk. і новий податок замінив ставки в Шотландії з початку 1989/90 фінансового року та в Англії та Уельсі з початку 1990/91 фінансового року. Крім того, було запроваджено єдину ставку для бізнесу, яка стягується місцевими органами влади за ставкою, встановленою центральним урядом, а потім розподіляється між місцевими органами влади пропорційно до їхнього населення.

Податок не був запроваджений у Північній Ірландії, яка продовжувала, як і до 2025 року, стягувати систему ставки."A guide to rates", nidirect.gov.uk.

Впровадження Після впровадження подушного податку натрапив на низку адміністративних труднощів із забезпеченням його виконання. Деякі орендарі не платили, знаючи, що до моменту отримання рахунків вони вже переїдуть в інше місце. Міські ради з високомобільним населенням, такі як університетські міста, зіткнулися з великими складами необроблених «подушних» речей. Початковий реєстр, який базувався на реєстрі ставок для «власних» будинків, містив багато порушень з додаткових джерел даних, таких як отримувачі житлових субсидій.

Сутьовою проблемою збору полягав розподіл 20%/100%. Працюючі особи повинні були платити 100%, тоді як студенти та зареєстровані безробітні платили 20%. Характер ринку спільного житла означав, що навіть орендодавець точно не знав, хто там живе; орендарі змінювалися, і вони могли ділити «одну» кімнату зі своїм партнером. Тому місцева рада не знала, хто де і коли живе.

На ради було покладено завдання переслідувати велику кількість неплатників, багато з яких брали участь в організованому опорі цьому податку. Також є деякі докази того, що подушний податок мав тривалий вплив на людей, які не реєструвалися у виборчому списку, щоб уникнути спроб стягнення податків, можливо, через хибне враження, яке створювали слова «подушний податок». Це могло вплинути на результати загальних виборів 1992 року, які завершилися четвертою поспіль перемогою консерваторів, незважаючи на те, що більшість опитувань громадської думки вказували на невизначений парламент або вузьку більшість лейбористів."Poll tax", in Encyclopedia of Britain by Bamber Gascoigne, HistoryWorld.net.

Опозиція Перехід від оплати, що базується на вартості власного будинку, до фіксованої ставки був широко розкритикований як несправедливий та непотрібно обтяжливий для менш заможних. Масові протести координувалися Всебританською федерацією боротьби з виборчим податком, іншими національними мережами, такими як 3D (Не реєструй, не плати, не збирай), та сотнями місцевих профспілок боротьби з виборчим податком (APTU), які не були пов'язані з жодною конкретною політичною групою. У Шотландії, де податок було запроваджено першим, APTU закликали до масової несплати. Коли податок наближався до свого впровадження в Англії, протести проти нього почали зростати. Це призвело до низки заворушень, пов'язаних з виборчим податком. Найсерйозніший з них стався 31 березня 1990 року – за тиждень до впровадження податку – коли від 70 000 до 200 000 осібGraham, David (25 March 2010). "The Battle of Trafalgar Square: The poll tax riots revisited". The Independent. Retrieved 8 April 2013. вийшли на демонстрацію проти податку. Внаслідок демонстрації навколо Трафальгарської площі 113 людей отримали поранення, а 340 було заарештовано,"31 March 1990: Violence flares in poll tax demonstration". On This Day 1950–2005. BBC News. Retrieved 30 October 2008. понад 100 поліцейських потребували медичної допомоги від травм.Gross, David M. (2014). 99 Tactics of Successful Tax Resistance Campaigns. Picket Line Press. pp. 125–126. ISBN 978-1490572741. Були й інші конфлікти та протести, але жодні з них не були такими масштабними, як заворушення на Трафальгарській площі.

Коли сума подушного податку почала зростати, а неефективність місцевих рад у його зборі стала очевидною, велика кількість людей відмовилася платити. Місцеві ради намагалися реагувати за допомогою заходів примусу, але вони були значною мірою неефективними, враховуючи величезну кількість неплатників. За даними BBC, до 30 відсотків колишніх платників податків у деяких районах відмовилися платити."1990: One in five yet to pay poll tax", "On This Day", BBC News.

Організації, що виступають проти подушного податку, заохочували неплатників не реєструватися, засмічувати суди, оскаржуючи спроби місцевих рад отримати накази про відповідальність, і, зрештою, не відвідувати судові засідання, що виникають через їхнє невиконання зобов'язань.Gross, David M. (2014). 99 Tactics of Successful Tax Resistance Campaigns. Picket Line Press. pp. 36–38, 79–80. ISBN 978-1490572741. У листопаді 1990 року поліція Південного Йоркширу заявила, що планує відмовитися арештовувати неплатників подушного податку, навіть за вказівкою суду, оскільки це буде «фізично неможливо для поліції через велику кількість неплатників»."Poll tax fury". Organise!. No. 21. Anarchist Communist Federation. January 1991. pp. 16, 13. Archived from the original on 26 July 2011.

Опозиційна Лейбористська партія на своїй щорічній конференції 1988 року вирішила не підтримувати кампанію проти сплати подушного податку.Andy McSmith, Faces of Labour: The Inside Story, London: Verso, 1996, p. 114. У липні 1991 року Террі Філдс, член парламенту (MP) від Лейбористської партії від Ліверпульського Бродгріна та член войовничого руху, був ув'язнений на шістдесят днів за відмову платити. Під час ув'язнення Філдса лідер Лейбористської партії Ніл Кіннок прокоментував: «Законодавці не повинні порушувати закон»."1991: Anti-poll tax MP jailed", BBC News On This Day, 11 July

У популярній культурі панк-гурт The Exploited включив пісню «Don't Pay The Poll Tax» до свого альбому The Massacre, який вийшов 15 квітня 1990 року.The Massacre - The Exploited | Album | AllMusic, retrieved 4 September 2025

Понад 40 людей співпрацювали над компіляціями Punk Aide 1989 року «Axe The Tax», «Can't Pay Won't Pay» та «Fuck The Poll Tax». Oi Polloi та Chumbawamba випустили та гастролювали з міні-альбомом під назвою «Smash the Poll Tax». Збірник «A Pox Upon The Poll Tax» також був випущений у 1989 році. The Orchids випустили «Defy The Law» у відповідь на податок на вибори.

Під час свого виступу на Top Of The Pops 22 березня 1990 року Orbital виконали «Chime», одягнувши толстовки з перехрестям прицілу та, здавалося б, абстрактними зображеннями. При детальнішому розгляді на цих зображеннях було написано «без податку на вибори».Interviews by Dave Simpson

Політичні наслідки Після оголошення про податок на вибори, опитування громадської думки показали, що лейбористська опозиція має сильну перевагу над консервативним урядом. Після заворушень щодо податку на вибори міністри-консерватори розглядали можливість скасування податку, але знали, що, як флагманська політика Тетчер, його скасування буде неможливим, поки Тетчер ще буде прем'єр-міністром."BBC Politics 97". BBC. 9 April 1992. Retrieved 24 December 2013. Кіннок пообіцяв скасувати подушний податок, якщо виграє наступні загальні вибори.A coal miner's son. (British Labour Party leader Neil Kinnock), 14 May 1990

З цієї причини, серед інших причин, Майкл Гезелтайн кинув виклик Тетчер на посаду лідера консерваторів у листопаді 1990 року. Хоча вона перемогла з перевагою в п'ятдесят голосів, вона ледь не подолала поріг, щоб уникнути другого голосування, і 22 листопада 1990 року вона оголосила про свою відставку після більш ніж десяти років перебування на посаді. Усі троє претендентів на її наступницю пообіцяли відмовитися від податку.

Успішний кандидат, Джон Мейджор, призначив Хезелтіна на посаду міністра охорони навколишнього середовища, відповідального за заміну подушного податку. На початку 1991 року канцлер казначейства Норман Ламонт оголосив про підвищення податку на додану вартість з 15 до 17,5 відсотка, щоб компенсувати зниження податку на 140 фунтів стерлінгів. Скасування подушного податку було оголошено 21 березня 1991 року."ON THIS DAY | 1991: Heseltine unveils new property tax". BBC News. 21 March 1960. Retrieved 24 December 2013.

Консервативний уряд був переобраний на четвертий термін поспіль на загальних виборах 1992 року, подолавши сильний виклик з боку Лейбористської партії. Лідер Лейбористської партії Ніл Кіннок пішов у відставку, побачивши, як його партія зазнала поразки таким чином.

Скасування На момент загальних виборів 1992 року було прийнято законодавствоLocal Government Finance Act 1992, яке замінило подушний податок на місцевий податок з початку 1993/1994 фінансового року. Ставка ПДВ у розмірі 17,5 відсотка залишалася, незважаючи на попередню політику стягнення вищого подушного податку.