Джо́н Пе́рсі (; 23 березня 1817 — 19 червня 1889) — англійський лікар, хімік та інженер-металург.

Життєпис Джон Персі третій син Генрі Персі, адвоката, народився в Ноттінгемі 23 березня 1817 року. Він навчався у приватній школі в Саутгемптоні, а потім повернувся до Ноттінгема, де відвідував лекції з хімії містера Грізентуейта в місцевій медичній школі. Він хотів стати хіміком, але бажанням батька було, щоб той закінчив медичний факультет, і в квітні 1834 року його брат Едмунд повіз Джона до Парижа, щоб розпочати вивчення медицини. Перебуваючи в Парижі, він відвідував лекції Жозефа Луї Гей-Люссака та Луї Жака Тенара з хімії, а також Антуана Лорана де Жуссьє з ботаніки.

У 1836 році Персі здійснив подорож до Швейцарії та на південь Франції, де зібрав колекцію мінералогічних та ботанічних зразків. Він поїхав до Единбурга, де став учнем Чарлза Белла та другом ботаніка і геолога . У 1838 році він закінчив Единбурзький університет і здобув ступінь доктора медицини та золоту медаль за дисертацію про наявність алкоголю в мозку після отруєння цією речовиною. У 1839 році його обрали лікарем Королівської лікарні у Бірмінгемі, але, маючи приватні кошти, він не займався практикою.

Місцева промисловість викликала в нього інтерес до металургії. У 1846 році він працював з мінералогами та Вільямом Геллоузом Міллером над закристалізованими шлаками. У 1847 році він став членом Королівського товариства та був членом ради Товариства з 1857 по 1859 рік. У 1851 році його обрали членом Геологічного товариства та призначили лектором з металургії в нещодавно заснованій у Лондоні під керівництвом сера ; пізніше ця посада була перетворена на професорську. Персі, обіймаючи цю посаду, впливав сам та через своїх учнів на розвиток металургії як дисципліни. Процес отримання срібла був єдиним металургійним процесом, який він фактично розробив, але його робота навела на думку про інші; а томасівський процес у виробництві бесемерівської сталі із переробного чавуну з високим вмістом фосфору, був результатом його роботи та втілений його учнями.

У 1851 році він взявся за аналіз великої кількості зразків чавуну та сталі, зібраних його другом Семюелем Голденом Блеквеллом (які потрапили до ). Отримані результати стали першою спробою обстеження національних ресурсів залізної руди.

Персі був призначений лектором з металургії для артилерійських офіцерів у Вулвічі приблизно у 1864 році та залишався на цій посаді до своєї смерті. Він також був членом комісій військового секретаря щодо застосування чавуну для оборонних цілей (1861) та «гібралтарських» щитів (1867), а також королівських комісій з вугілля (1871) та з питань самозаймання вугілля на суднах (1875).

У 1876 році він був нагороджений медаллю Бессемера від , президентом якого він згодом був у 1885 та 1886 роках. У грудні 1879 року уряд вирішив завершити перенесення Королівської школи гірничої справи з Музею практичної геології на Джермін-стріт до Південного Кенсінгтона. Рішуче заперечуючи, Персі двічі пропонував перебудувати металургійну лабораторію на Джермін-стріт; але його пропозицію було відхилено, і в грудні 1879 року він пішов у відставку. Персі поширив брошуру, в якій викладав свої погляди з цього питання.

У 1887 році йому була присуджена премія Міллара від Інституту інженерів-будівельників. У 1889 році на смертному одрі Персі отримав медаль Альберта від Королівського товариства мистецтв зі словами: «Моя робота завершена». Він помер 19 червня 1889 року і похований на кладовищі Кенсал-Грін у Лондоні.

Особисте життя У 1839 році він одружився з Грейс, дочкою Джона Пірсі з , поблизу Бірмінгема; вона померла в 1880 році. Персі часто відвідував клуби та , а також писав листи до газети «Таймс» за підписом «Y»; у своєму президентському зверненні до Інституту чавуну і сталі в 1886 році він засудив рух самоуправління. Його колекція акварельних малюнків та гравюр була розпродана в 1890 році; рукописний каталог акварельних малюнків був придбаний Британським музеєм. Колекція металургійних зразків Персі потрапила до Музею Південного Кенсінгтона.

Наукові публікації Experiments [on] the Presence of Alcohol in the Ventricles of the Brain after Poisoning by that Liquid, 1839. On the Importance of Special Scientific Knowledge to the Practical Metallurgist (government publication), 1852. On the Metallurgical Treatment and Assaying of Gold Ores, 1852; 2nd edition, 1853. A Treatise on Metallurgy, including vol. i. On Fuel, Copper, Zinc, and Brass; vol. ii. On Iron and Steel, 1864, 2nd edition 1875; vol. iii. On Lead, 1870; and vol. iv. On Silver and Gold, 1880. Результати його дослідження 1851 року були зібрані у томі «On Iron and Steel». Цей трактат був першою роботою такого роду, написаною у той час. Він залишився незавершеним, але містив понад 3500 стислих сторінок з описом металургійних процесів, обговоренням хімічних проблем, які вони пов'язують, часто на основі оригінальних досліджень автора, та пропозиціями для майбутніх досліджень. Книга була перекладена французькою та німецькою мовами та стала класикою. Вона включала роботу про сплави, відкриття Персі алюмінієвої бронзи та його думку про те, що в багатьох місцях залізна доба передувала бронзовій добі. On the Manufacture of Russian Sheet-Iron, 1871.

У «Каталозі» Королівського товариства (томи iv, viii та x) перелічено 21 статтю, опубліковану Персі окремо, одну разом з В. Г. Міллером та одну з Р. Смітом. Окрім цього, він опублікував два президентські звернення до Інституту чавуну і сталі в їхньому «Журналі» (1885, i. 8 та 1886, i. 29), а також статтю «Про сталевий дріт високої міцності» (1886, i. 162). У 1848 році він опублікував статтю в журналі «The Chemist» (том i, с. 248) про спосіб вилучення срібла з його руд (залежно від розчинності хлориду в тіосульфаті натрію), що призвів до появи в металургії процесу фон Патера, що використовувався в Йоахімсталі, та процесу Рассела, що використовувався на заході Сполучених Штатів.

Примітки

Джерела

Посилання