«Сага про людей з Флої» (ісл. Flóamanna saga), також відома як «Сага про Торґільса, прийомного сина Еррабейна» (ісл. Þorgils saga Ørrabeinsstjúps) — одна з ісландських саг. Ця сага особливо відзначається реалістичним зображенням подорожі головного героя до Гренландії, що може відображати власний досвід автора або інформатора у здійсненні подібної подорожі.Björn Sigfússon', 'Flóamanna saga', in KLNM (Gyldendal, 1956-78).

Зміст Сага охоплює життя чотирьох поколінь. Події відбуваються приблизно з 870 по 1020 рік, зосереджуючись на герої на ім'я Торґільс. Розділи 1-9 і 18 являють собою розповідь про пращурів Торґільса на основі Книги про заселення Стурли ТордарсонаFornrit 2011 ., однак текст також містить деякі мотиви, більш притаманні легендарним сагам, не в останню чергу тому, що текст спирається на Сагу про Вьольсунгів, щоб додати до предків Торґільса легендарних героїв Рагнара Лодброка й Сігурда Фафнісбані та бога Одина. Розповідь починається в Норвегії, розповідаючи про вчинки Атлі та його синів, включаючи їхні суперечки з Інґольфом Арнарсоном та його прийомним братом Хйорлейфом Хродмарссоном. Далі розповідається про міграцію Галльштейна Атласона до Ісландії, при цьому дія переміщується на південний захід ІсландіїFlóamanna saga in .Wilhelm Heizmann, 'Flóamanna saga', in Medieval Scandinavia: An Encyclopedia, ed. by Pulsiano, Phillip (New York: Garland, 1993), pp. 199-200., приблизно за 15 км на південь від сучасного міста Сельфосс, на фермі під назвою Традаргольт.

У розквіті сил Торґільс зображується як класичний герой; один епізод, наприклад, запозичений з класичної Саги про Ґреттіра. У віці 16 років він повертається до свого родового дому в Норвегії, щоб відшукати там свою вотчину. Він подорожує на Британські острови та отримує дорогоцінний меч і шотландську наречену. Однак, повернувшись до Ісландії, він віддає цю дружину своєму найкращому другу та одружується з ісландкою на ім'я Торей. Торей була вихована на фермі під назвою Калфагольт чоловіком на ім'я Йостейн. Примітно, що після навернення Торґільса до християнства, Тор неодноразово з'являється йому в снах, погрожуючи йому та вимагаючи повернення до язичництва, але герой протистоїть його впливу та стоїть на своєму. Прокинувшись, Торґільс виявляє цінну худобу, таку як добре відгодований кабан, мертвою, герой сприймає це за прокляття Тора. Після деякого часу повторення снів та смерті худоби, Торґільс береться за нічну варту, борючись з невидимою силою, яку вважають Тором, що припиняє напади.

Потім він вирушає до Гренландії разом з Йостейном, їхніми родинами, компаньйонами та рабами, прагнучи оселитися там. Під час цієї злощасної морської подорожі вони натрапляють на серйозні труднощі, такі як брак їжі та води. Тор знову з'являється, пропонуючи захист в обмін на відмову Торґільса від християнства. Торґільс відмовляється і, зробивши висновок, що бик, раніше присвячений Тору, може бути причиною їхнього нещастя, він викидає тварину за борт, що не покращило їхнього становища, але Тор перестав з'являтися в снах. В одній із заток стається корабельна аварія, а мандрівників, їхнє майно та човен викидає на берег. На суші вони побудували дім, поділений на дві частини — Торґільса та Йостейна. Тоді наступає зима, герої ловлять рибу для виживання, а в Торґільса народжується син, котрого назвали Торфінн. Наступає Йоль, спочатку герої чують крики з півночі, а потім люди Йостейна починають помирати від загадкової хвороби, а коли Йоль закінчується, мерці оживають та починають полювати на Торґільса та його людей. Торґільс вбиває їх за допомогою вогню. Починає теплішати, Торґільс хоче перевірити, чи не розмерзлося море й чи не можна продовжити подоріж, тоді він залишає свого радника Тораріна разом зі своєю хворою дружиною, рабів відправляє рибалити, а Торлейва, Коля та Старкада бере з собою. Коли вони повернулись додому, ні корабля, ні скринь з припасами та майном, ні супутників вже не було, а на ліжку лежала вбита Торей, її син все ще намагався висмоктати молоко з її грудей. Мандрівники поховали Торей. У Торґільса залишилося його немовля, для того, щоб прогодовувати його він відрізав собі сосок. З рани, що залишилася, спочатку текла кров, потім мішанина крові та молока, а після цього почало текти чисте молоко.

Коли крига розтанула, герої відправилися в плавання, щоб знайти людське поселення. Так вони мандрували дві зими, доки вони випадково не зустріли чоловіка, котрий приютив мандрівників, на ім'я Хрольв. Під час пошуків людей Торґільс зустрів Тораріна та запитав, як він туди потрапив, той переклав відповідальність за втечу та вбивство Торей на Снеколля, але Торґільс йому не повірив і вбив його. Хрольв надав Торґільсу корабель і попросив за гостинність, щоб той примирив його з поселенцями. Після цього в одному з фйордів вони випадково зустріли Торстейна Білого, вихователя та вітчима Торлейва, котрий відправився на пошуки Торлейва після того, як він не прибув у Норвегію.

Торґільс зі своїм людом поселився в Гренландії, в Ейріксфйорді, де він відзначився тим, що самостійно вбив білого ведмедя, котрий заважав поселенцям та напав на Торфінна, й тим, що допоміг торговцю Б'яльві з Вестрібюґґду розібратися з розбійниками. Тим часом стосунки між Торґільсом та Ейріком Рудим значно погіршилися через такі обставини — по-перше, Ейрік не визнавав заслуг та подвигів Торґільса; по-друге, Ейрік залишався язичником, тоді як Торґільс був ревним християнином; по-третє, через конфлікт між Торґільсом та Ейріком через вбивство раба, що належав другому; по-четверте, через те, що Ейрік не допоміг Торґільсу розібратися з розбійниками, хоча обіцяв. Через цю неприязнь Торґільс вирішив покинути Гренландію.

Торґільс повертається в Ісландію, проходячи через Ірландію та Халогаланд. Торфінн трагічно помирає під час шторму, коли корабель майже дойшов до берега Ісландії. Вбитий горем Торґільс не бажає віддавати тіло свого сина, через що його супутники вимушені обдурити його, для того, щоб поховати тіло сина в церкві на Хйорлейвсговді. З часом Торґільс приймає втрату сина.

В останній частині саги, розділах 29-35, він стає впертим і незламним персонажем. Він є хорошою демонстрацією скандинавської людини в період коли християнство тільки стало основною релігією, але язичницька етика все ще залишається ключовою в суспільстві. У цьому сенсі сага може демонструвати вплив інших саг, таких як «Сага про Ейріка» та «Сага про Гренлендців», а також саг про святих . Торгільс одружується вдруге з Хельгою Тороддсдоттір і помирає у віці 85 років на бенкеті в Х'яллакірк'я (церкві в Х'яллі) в Ольфушреппурі, Арнессісла, де він і похований. Серед його нащадків — Торлакур Торхаллссон, покровитель Ісландії та єпископ Скалгольта ( 1178-1193 ), який був другим правнуком Торгільса. Сага завершується перемогою Торгільса над язичницькими божествами та негараздами, що свідчить про те, що його християнська віра зіграла певну роль у його остаточному успіху.

Український переклад У збірнику "Саги про Вінланд. Шляхами Ейріка Рудого, Торфінна Сподіваного і Лейва Щасливого" наявний переклад з 20-го по середину 26-го розділу за авторством Віталія Кривоноса, де описуються події від прийняття Торґільсом християнства до відпливу з Гренландії.

Посилання