Соноко Мачіда (; нар 9 березня 1980) — японська письменниця-романістка. Її оповідання «Блакитна рибка з Камеруну» отримало Літературну премію R-18 2016 року. Її роман «Кити на частоті 52 герци» здобув Гран-прі Премії японських книгарів 2021 року та розійшовся накладом понад 400 тис. примірників у Японії.
Дитинство та освіта Мачіда народилася 9 березня 1980 року в районі Міяко, Фукуока. Вона змалку хотіла стати письменницею, але натомість навчалася перукарської справи в Муніципальній школі перукарень та краси Кітакюсю, а потім після закінчення навчання працювала в перукарні та кондитерській.
Одружилася і почала виховувати дітей, але після смерті письменника, яким захоплювалася, вирішила спробувати написати роман, коли їй було 28 років. Спочатку вона спробувала написати мобільний роман. За словами Мачіди, вона знову відкрила свою незалежну особистість через письменництво та розлучилася з чоловіком, щоб виховувати дітей самостійно. Після того, як її спроби написати мобільний роман не мали успіху, друг переконав її спробувати писати літературні оповідання, і вона почала подавати оповідання на літературні конкурси, які приймали онлайн-заявки.
Кар'єра Мачіда подала свою роботу на літературну премію R-18 2016 року, яка є щорічним призом журі за оповідання про жінку, написане жінкою. Члени журі Шіон Міура та Мізукі Цудзімура обрали твір Мачіди «Cameroon no Aoi Sakura» (дослівно «Синя риба Камеруну») головним переможцем. Оповідання ввійшло до її першої книжки, збірки оповідань, яка вийшла у видавництві «Shinchosha» 2017 року під назвою «Yozora ni Oyogu Chokorēto Guramī» (дослівно «Шоколадні бабусі, що плавають у нічному небі»). Упродовж наступних кількох років вона писала приблизно один роман на рік, зокрема «Gyoran», «Utsukushigaoka no Fukō no Ie» та «Konbini Kyōdai».
2021 року її роман «52 Hertz no Kujiratachi» (дослівно «Кити, що співають на частоті 52 герци»), історія про двох проблемних та ізольованих людей, які стають друзями та можуть спілкуватися одне з одним, попри труднощі, здобув головний приз премії Japan Booksellers' Award. Назва оповідання відсилає до кита в Тихому океані, який «розмовляє» на частоті, яку інші кити не можуть виявити. Пишучи для видання Da Vinci, оглядачка Юкі Міта зазначила, що основний урок книжки був позитивним, попри складні ситуації, з якими стикаються персонажі, і що книжка заохочувала людей продовжувати намагатися спілкуватися, доки вони не знайдуть когось, з ким можна поговорити. У виданні «Real Sound» оглядач Ічіші Іїда зазначив, що книжка стала бестселером, і припустив, що історія показує, як японському суспільству потрібне щось на кшталт релігії чи іншої подібної соціальної сили, щоб створювати та підтримувати стосунки між людьми, коли інші зв'язки руйнуються. Книжка розійшлася тиражем понад 400 000 примірників.
Після роману «Кити, що співають на частоті 52 герци» Мачіда випустила роман 2021 року «Hoshi o Sukuu» (дослівно «Вичерпай зірки»), який вона написала, щоб дослідити концепцію «батьківської лотереї» — ідеї про те, що доля людини визначається сімейними обставинами. Як написала оглядачка Яйої Сагіномія в огляді для Asahi Shimbun, ця історія про жінку, яка тікає від домашнього насильства та возз'єднується з матір'ю, з якою давно втратила зв'язок, передає потужне послання про те, що кожен має брати відповідальність за власне життя. Роман Мачіди 2022 року «Sora Gohan» продовжив тему матерів і дочок, розповідаючи історію дівчинки Сори, стосунки якої з іншими батьківськими фігурами ускладнюють її стосунки з біологічною матір'ю. Для оглядачки Асайо Такії, яка пише для Sankei Shimbun, «Sora Gohan» — це «історія матері та дочки, які зростають разом».
Вибрані твори Yozora ni Oyogu Chokorēto Guramī, Shinchosha, 2017, Gyoran, Shinchosha, 2018, Utsukushigaoka no Fukō no Ie, Токіо Согенша, 2019, 52 Herutsu no Kujiratachi, Chuokoron-Shinsha, 2020, Konbini Kyodai, Shinchosha, 2020, Hoshi o Sukuu, Чуокорон-Шінша, 2021, Sora Gohan, Shogakukan, 2022.
Примітки