9 вересня 2025 року Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) завдала авіаудару по району Лектайфія в столиці Катару Досі, спрямованого проти керівництва ХАМАС, що розміщувалося в житловому комплексі уряду Катару, це сталося під час зустрічі для обговорення припинення вогню, представленої США. Внаслідок удару загинули та отримали поранення члени ХАМАС, сили безпеки Катару та мирні жителі. Атака стала першим відомим Ізраїлю по Катару та його першим прямим ударом по країні-члену Ради співробітництва арабських держав Перської затоки.
Серед цілей були кілька високопоставлених діячів ХАМАС: Халіль аль-Хайя, Захер Джабарін, Мухаммад Ісмаїл Дарвіш та Халед Машал. Цілі були залучені до переговорів щодо припинення вогню у війні в Газі та обміну заручниками між Ізраїлем та Хамасом. Газета «Таймс оф Ісраель» 11 вересня повідомила, що удар не досяг мети — ураження всіх лідерів ХАМАС.
Уряд Ізраїлю заявив, що удар провели у відповідь на стрілянину на перехресті Рамот, що сталася напередодні. Удар засудили на міжнародному рівні, зокрема Радою Безпеки ООН за підтримки США.
Передумови
Стосунки між Ізраїлем-Катаром та співпраця з ХАМАС Катар надав притулок політичному керівництву ХАМАС у 2012 році, після того як високопосадовці руху, серед яких був тодішній голова Політбюро Халед Машаль, залишили Сирію через громадянську війну. За словами катарських чиновників, цей крок було здійснено на прохання США, які прагнули створити непрямий канал для контактів із угрупованням. Катар також заявляв, що подібне прохання надходило й від самого Ізраїлю, який хотів мати майданчик для переговорів з ХАМАС. До числа ключових діячів, які згодом базувалися в Досі, належали Ісмаїл Ханія, Халіль аль-Хайя та Муса Абу Марзук. Раніше Катар також приймав у Досі представників Талібану — знову ж таки на прохання США.
Катар став одним із головних фінансових донорів уряду ХАМАС у секторі Газа, надавши йому понад 1,8 млрд доларів США. Ці перекази здійснювалися за згодою Ізраїлю, який упродовж кінця 2010-х та початку 2020-х років сам закликав Доху продовжувати фінансову підтримку адміністрації, що контролює Гу.
У 2018 році Катар запровадив регулярні щомісячні грошові перекази до Гази за погодженням із ізраїльською владою та зі схвалення тодішнього прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу. Це стало свідченням поступового зближення у відносинах між Катаром та Ізраїлем. У 2023 році, за згодою як Ізраїлю, так і США, Катар узяв на себе зобов'язання виплачувати ХАМАС 30 млн доларів США щомісячно. Як пояснював Нетаньягу, такий крок обґрунтовувався потребою забезпечення гуманітарної допомоги для населення Гази.
Спроба США створити союз безпеки між країнами Перської затоки та Ізраїлем
США активно просували ідею створення безпекового союзу між країнами Перської затоки та Ізраїлем, спрямованого проти Ірану. Одним із ключових елементів цього плану була розробка регіональної системи протиповітряної оборони за участю Ізраїлю. У 2020 році Об'єднані Арабські Емірати та Бахрейн встановили дипломатичні відносини з Ізраїлем, а Саудівська Аравія перебувала на межі офіційної нормалізації до подій 7 жовтня. Після підписання Авраамських угод регіональне геополітичне планування було зосереджене на інтеграції Ізраїлю до системи співпраці з країнами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, включно з Катаром, у межах ширшого економічного коридору Індія — Близький Схід — Європа. Ця концепція поєднувалася з такими ініціативами, як I2U2, саміт у Негеві та ініціатива N7 Атлантичної ради, які були спрямовані на розвиток транспортних і торговельних маршрутів з Індії через країни Перської затоки та Ізраїль до Європи.
Реалізація цього коридору залежала від співпраці Ізраїлю з країнами Перської затоки. Проте події 7 жовтня та подальші дії Ізраїлю у війні в Газі різко погіршили його імідж серед арабського населення. До того ж правителі держав Перської затоки побоювалися, що партнерство з Ізраїлем втягне їх у конфлікт з Іраном та його союзниками. Особливо це стосувалося Катару, який зазнав ударів під час іранської атаки 2025 року на авіабазу Аль-Удейд. У результаті повного узгодження безпекової політики Ізраїлю з країнами РССЗ за посередництва США, включно з Катаром, досягти не вдалося. Катар, своєю чергою, не отримав жодних гарантій безпеки чи оборонних угод, які могли б відігравати роль матеріального фактору стримування.
Плани Ізраїлю на знищення лідерів ХАМАС Ізраїльський уряд публічно визнав свою політику цілеспрямованих ліквідацій членів палестинських бойових організацій щонайменше з 2001 року.Jonathan Masters, Targeted Killings Council on Foreign Relations May 23, 2013. Халіль аль-Хайя, який став ціллю цього авіаудару, раніше був мішенню замаху у 2007 році, в результаті якого загинуло щонайменше семеро членів його родини. Його будинок у Газі був уражений авіаударом під час війни в Газі 2014 року.
Після нападів 7 жовтня 2023 року, яка розпочала поточний період війни в Газі, Ізраїль пообіцяв убити всіх лідерів ХАМАС. Однак Ізраїль брав участь у посередницьких переговорах з ХАМАС через Катар, який з початку війни проводив переговори в Досі, підтримуючи контакти з обома сторонами; високопосадовці Ізраїлю неодноразово їздили до емірату, щоб обговорити звільнення заручників, що утримуються в Газі.
Після вбивства Мохаммеда Дейфа (13 липня) та Ісмаїла Ханії (31 липня) у 2024 році, а також вбивства Ях'ї Сінвара (16 жовтня), аль-Хайя — один із засновників ХАМАС та його головний переговірник — став одним із п'яти членів новоствореного " тимчасового комітету ", тимчасового вищого органу прийняття рішень, іншими членами якого є Машал, Захер Джабарін, Мухаммад Ісмаїл Дарвіш та п'ятий невідомий член.
31 серпня 2025 року начальник штабу Армії оборони Ізраїлю Еяль Замір заявив, що Ізраїль прагне вбивати посадовців ХАМАС по всьому Близькому Сходу, повідомивши солдатам резерву, що «ХАМАС не матиме де від нас сховатися», і що всі посадовці, старші чи молодші, будуть знищені, де б їх не знайшли.
Переговори за посередництва Катару під час війни в Газі Під час війни в Газі Катар приймав дипломатів ХАМАС і двічі успішно досягав домовленостей про припинення вогню — вперше у 2023 році. У листопаді 2024 року члени ХАМАС залишили Катар і вирушили до Туреччини після того, як США закликали Катар вигнати їх через зрив переговорів про припинення вогню. У січні 2025 року, за посередництва Єгипту, Катару та США, було укладено чергове припинення вогню, але воно припинилося через удари Ізраїлю по сектору Газа у березні 2025 року.
Переговори влітку зайшли в глухий кут: Ізраїль відкинув запропонований Єгиптом і Катаром план припинення вогню, який ХАМАС схвалив. Цей план передбачав звільнення половини заручників, утримуваних ХАМАС. Натомість Ізраїль наполягав на звільненні всіх 20 заручників, які залишалися, а також на поверненні тіл, які також вважає заручниками..
Після цього Ізраїль розпочав повномасштабне наземне вторгнення у місто Газа. Перед ухваленням рішення про наступ, прем'єр-міністр Нетаньяху, ймовірно, відмовився від подальших переговорів, вважаючи їх перешкодою для реалізації військової стратегії, хоча публічно заявляв, що обрана тактика є «найкращим способом припинити війну та найшвидшим шляхом її завершення».
7 вересня ХАМАС оголосив про готовність до переговорів після отримання пропозицій від США щодо угоди про припинення вогню. План США передбачав звільнення решти 48 заручників протягом перших 48 годин 60-денного перемир'я в обмін на палестинських ув'язнених в ізраїльських тюрмах, а також переговори про постійне припинення вогню. 8 вересня представники ХАМАС зустрілися з прем'єр-міністром Катару Мухаммедом бін Абдулрахманом бін Джассімом Аль Тані для обговорення пропозиції США, плануючи відновити переговори наступного дня, у день нападу.
Прелюдія Через застопорені переговори Моссад підготував план таємної наземної операції з метою вбивства лідерів ХАМАС, але директор агентства Девід Барнеа зрештою виступив проти її виконання, побоюючись, що це зашкодить співпраці Моссаду з Катаром, чию функцію посередника Барнеа та Моссад вважали цінною. Позиція Барнеа відображала незгоду ізраїльського істеблішменту безпеки щодо часу, обраного Нетаньяху, враховуючи, що місце операції буде на території союзника США, а лідери ХАМАС розглядали нову пропозицію про заручники за перемир'я, запропоновану за посередництва США; дивлячись на успіх таємного вбивства Ісмаїла Ханії роком раніше (з використанням закладених вибухових речовин), деякі в істеблішменті стверджували, що Моссад може таємно ліквідувати лідерів у час і в місці, обраному Ізраїлем. Однак було прийнято рішення вбити лідерів ХАМАС авіаударом.
Операція мала кодову назву Ацерет ХаДін. Назва натякає на єврейське свято Шміні Ацерет. Ізраїль заявив, що напад був відповіддю на напади 7 жовтня та стрілянину на перехресті Рамот попереднього дня.
Двома днями раніше президент США Дональд Трамп зробив «останнє попередження» для ХАМАС, закликаючи погодитися на угоду про звільнення заручників, заявивши: «Ізраїльтяни прийняли мої умови. Настав час і ХАМАСу їх прийняти […] Я попередив ХАМАС про наслідки неприйняття. Це моє останнє попередження, іншого не буде!»
Після нападу високопоставлений ізраїльський чиновник повідомив 12-му каналу, що Трамп схвалив його.
Агентство Франс-Прес повідомило, що анонімний чиновник Білого дому заявив: «Нас поінформували заздалегідь» щодо удару по Катару, союзнику США, де розташована велика військова база США. Однак міністерство закордонних справ Катару заявило, що Катар не був поінформований, зазначивши, що «повідомлення, отримане від одного з чиновників США, надійшло під час вибухів».
Атака 9 вересня 2025 року о 15:46 за східним стандартним часом (UTC+3) десять ракет, випущених ізраїльськими винищувачами Армії оборони Ізраїлю, влучили в житловий комплекс поруч із заправкою Woqod на вулиці Wadi Rawdan у районі Leqtaifiya міста Доха, і були спрямовані на вищий політичний керівний склад ХАМАС. Згідно з The Wall Street Journal, з посиланням на американських чиновників, в операції брали участь вісім винищувачів F-15 та чотири F-35, які запускали повітряно-балістичні ракети із зони Червоного моря, минаючи повітряний простір арабських держав. Ракети пролягли над Саудівською Аравією перед тим, як вразити Доху. Цей удар став першим прямим нападом Ізраїлю на одну з держав-членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки. Закритий комплекс для переговорників ХАМАС та їхніх родин, у якому діяло політбюро ХАМАС як офіс, зазнав значних пошкоджень.
Катарська протиповітряна оборона не виявила ізраїльських літаків або ракет, і ізраїльські війська не зустріли опору з боку американських сил у Катарі. Катар використовує системи протиповітряної оборони Patriot, постачені США, так само як і американські військові в Катарі. Ці системи не призначені для перехоплення балістичних ракет на апогеї в космосі, і тому не змогли захистити Катар. Інша система, THAAD, яка могла б це зробити, не розгорнута в Катарі.
За інформацією BBC, лідери ХАМАС, ймовірно, збиралися, щоб розробити відповідь на американську пропозицію щодо угоди по заручниках; за даними ХАМАС та ізраїльських ЗМІ, серед присутніх посадовців ХАМАС були аль-Хайя, Машал, Дарвіш, Марзук і Джабарін. Газета «Ашарк аль-Аусат», посилаючись на джерела в ХАМАС, повідомила, що офіс аль-Хайї був уражений чотири рази під час зустрічі, яка проходила у колишньому офісі Ісмаїла Ханії. Одна з ракет впала на протилежний кут кімнати, де сиділи цілі удару, поранивши двох чиновників. ХАМАС заявив про шістьох загиблих, серед яких син аль-Хайї Хумам, директор його офісу Джихад Абу Лабал, троє охоронців і капрал Катарських сил внутрішньої безпеки. Інші співробітники катарської служби безпеки отримали поранення. Також постраждали численні цивільні, зокрема дружини старшого та молодшого аль-Хайї та інші члени їхніх родин.
Наслідки Похорон загиблих відбувся в мечеті Імама Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба в Досі 11 вересня. Серед присутніх були емір Катару шейх Тамім бін Хамад Аль Тані та високопосадовці ХАМАС Осама Хамдан та Іззат аль-Рішк.