Бєлгородська губернія (також Білгородська губернія) (спочатку Бєлгородська провінція) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1727—1779.
Створення губернії 1 березня 1727 Бєлгородська губернія (де-факто Бєлгородська провінція) виділена з Київської губерніїГосударственный архив Орловской области. Путеводитель. Справка об административно-территориальном делении Орловской области . Спочатку губернія складалася з однієї провінції — Бєлгородської, пізніше, в тому ж 1727 році, до неї були приєднані ще й Орловська та Севська провінції Київської губернії. Того ж року дистрикти у провінціях скасовані та введений поділ на повіти.
За розподілом в 1719 до Бєлгородської провінції було приписано 20 міст, до Орловської — 6, а до Севської — 9Именной указ Петра I «Об устройстве губерний и об объявлении в оные правителей» от 29 мая 1719 г. ПСЗРИ, т. V, ст. 3380, стр. 701—706..
Слобідські козацькі полки мали підпорядкування Бєлгородській губернії (губернатору) тільки у громадських справах.
Історія На 1745 до складу губернії входило 3 провінції (Бєлгородська, Орловська та Севська).
У 1732 Слобідські полки підпорядковані заснованій в Сумах Слобідській комісії і, таким чином, вони були виведені зі підпорядкування Бєлгородської губернії. Однак у 1743 знов була спроба перепідпорядкувати полки до Бєлгородської губернії у цивільних справах.
28 липня (8 серпня) 1765 з Слобідських козацькіх полків була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові, зі своїм губернським громадським управліннямИзменение административно-территориального деления России за последние 300 лет .
Адміністративний поділ Станом на 1775 у Бєлгородській губернії у 3-х провінціях був 21 повіт.
25 листопада (6 грудня) 1775 року до новоствореного Смоленського намісництва відійшли західні території Бєлгородської губернії.
5 (16) вересня 1778 з частини Бєлгородської губернії утворилось Орловське намісництво.
23 травня (3 червня) 1779 з частини Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована і її решта відійшли до Воронезької губернії.
Губернатори Бібіков Іван Іванович (бл. 1686 — 24 травня 1745, Глухів) — головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 11 червня 1742 р. по 24 травня 1745 р.), Бєлгородський губернатор (з 31 січня 1731 р. по 22 липня 1732 р.)Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 289.
Див. також
Слобідсько-Українська губернія Курське намісництво
Примітки
Посилання Белгородская губерния / И. Г. Пархоменко // Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017. Довідка про зміни адміністративно-територіального устрою