Дженніфер Туеро Блетті (нар. 1978) — американська фотожурналістка, письменниця, колишня капітанка армії та спортсменка коледжу. Донька тенісистки Лінди Туеро та письменника і режисера Вільяма Пітера Блетті, була зірковою тенісисткою у Військовій академії США у Вест-Пойнті. Прослужила шість років в армії Сполучених Штатів, зокрема під час вторгнення США в Афганістан та вторгнення в Ірак 2003 року. Після військової служби стала фотожурналісткою. Писала та фотографувала для газет, журналів та Федерального агентства з надзвичайних ситуацій, а також публікувала фотокниги про громади на Півдні США. З 2018 року документує українських військових добровольців та солдатів у російсько-українській війні. Опублікувала мемуари про час військової служби та роботи воєнною журналісткою.

Сім'я та освіта

Дженніфер Туеро Блетті народилася 1978 року в Новому Орлеані, штат Луїзіана, у сім'ї тенісистки та палеоантропологині Лінди Туеро та письменника і режисера Вільяма Пітера Блетті. Кожен з батьків одружувався кілька разів, і у неї є кілька зведених братів і сестер; рідний брат Біллі Блетті став ресторатором і підприємцем. 1996 року вона закінчила Єпископальну школу Святого Мартіна, де також навчалася її мати.

Вест-Пойнт і військова служба З 1996 по 2000 рік Блетті навчалася у Військовій академії США у Вест-Пойнті. Там вона була видатною спортсменкою у жіночому тенісі. Кожні чотири роки вона була частиною команди всіх зірок Ліги патріотів в одиночному розряді, а 1997 року — у парному розряді. Вона здобула рекордні 27 перемог у кар'єрі, посівши перше місце в рейтингу жіночих тенісних команд в одиночному розряді. Була капітанкою жіночої тенісної команди у 1999—2000 навчальному році, а її команда, «Армійські чорні лицарі», виграла титул чемпіона Ліги у 1999 та 2000 роках. Її також було визнано найціннішою гравчинею Ліги патріотів. Після випуску її внесли до ювілейних жіночих тенісних збірних Ліги патріотів — команди десятиліття та команди на честь 25-річчя.

Блетті також була першою боксеркою, яка змагалася за Вест-Пойн та виграла свій перший матч проти Університету Лок-Гейвен 2000 року. Її тренери сказали, що її тренування з боксу та тенісу взаємно підсилювали одне одного.

Після закінчення навчання служила командиркою взводу в 92-му інженерному батальйоні. Вона була серед перших військовослужбовців, відправлених на вторгнення Сполучених Штатів до Афганістану 2002 року, а потім на вторгнення до Іраку 2003 року. До 2005 року вона була капітанкою і командиркою тилового загону 92-го полку. Загалом прослужила шість років в армії Сполучених Штатів.

Фотожурналістика Як фотографка-аматорка до військової служби, вона й далі фотографувала під час відряджень та надсилала додому своїй родині рулони плівки та експоновані одноразові фотоапарати. Саме в Афганістані, за її словами, її потягнуло до захоплення світом навколо; вона намагалася перетворити свою історію та фотографії на книжку та написала 30 000 слів, перш ніж зробити перерву. Блетті служила у Форт-Стюарт під час армійської кар'єри, а потім залишилася в Саванні, штат Джорджія, була тренеркою з тенісу та займалася фотографією та письменництвом як фрілансерка. Вона завдячує Зігу Джексону — документальному фотографу й професору Savannah College of Art & Design, який відвідав її першу виставку у 2006 році — за те, що він надихнув її вдосконалювати свою майстерність, опанувавши роботу в фотолабораторії, а також пройти стажування у 2009 році в National Geographic Traveler. 2010 року вона опублікувала книгу фотографій Who Dat Nation, що документує ейфорію після перемоги футбольної команди «Нью-Оллінс Сейнтс» у Супербоулі XLIV, деякі зі світлин також опублікували в журналі «Traveler».

Починаючи з 2011 року, Блетті навчалася на курсах в Центрі документальних досліджень (CDS) Дюкського університету й отримала сертифікат 2013 року. Після проходження курсів CDS вона також стала фотографкою-резервісткою у разі стихійних лих Федерального агентства з надзвичайних ситуацій (FEMA).Блетті провела кілька виставок художньої фотографії в галереї Мартін Шейссон у Новому Орлеані. «Parallel» — виставка скам'янілостей, представлених на оголених тілах 2012 року. «Happy Dogs» — виставка фотографій розмитості руху 2015 року, що зображують різноколірні світлові сліди, залишені активними собаками вночі; 10 % прибутку було спрямовано на рятувальні місії з порятунку собак.

У вересні 2018 року Блетті опублікувала книжку «Рибне містечко: дорога до рибальських громад Луїзіани» (видавництво George F. Thompson Publishing). Це 200-сторінкова книжка зі 137 кольоровими фотографіями, зробленими упродовж шести років, переважно в парафіях Сен-Бернард, Тангіпахоа та Плакемін, зі спогадами мешканців прибережних громад, які живуть завдяки рибальству. Вона здобула бронзу за найкращу регіональну нехудожню літературу (Південь) від Independent Publisher Book Awards 2020 року. Вихід цієї книжки супроводжувався виставкою фотографій з неї в галереї Мартін Шейссон. Блетті написала статтю про занепад регіонального рибальства для журналу Connect Savannah 2008 року, але згодом повернулася до рідного штату для реалізації цього довготривалого проєкту.

Україна

Після завершення роботи над «Рибним містечком» 2018 року, Блетті провела місяць як журналістка-партнерка серед українських солдатів-добровольців війни на Донбасі. Її фотографії та записані усні історії стали виставкою під назвою «Фронт / Мирне життя: українські революціонери забутої війни», яка була представлена в Українському національному музеї в Чикаго у травні 2019 року та в Українському інституті Америки в Нью-Йорку 2020 року. Дмитро Лавренчук та Аліна Вятіна, українські ветерани з фотографій, супроводжували Блетті на виставках, щоб особисто розповісти свої історії. Проєкт став фіналістом премії Ланге-Тейлора за документальну фотографію 2019 року.

Протягом наступних років Блетті регулярно фотографувала українських ветеранів, зокрема разом з однокурсником з Вест-Пойнта та ветераном-активістом Діланом Тете та колишнім міністром у справах ветеранів Бобом Макдональдом. У листопаді 2020 року Блетті отримала стипендію США для України за програмою Фулбрайта на 2020-21 роки, яку вона використала для продовження документування українських солдатів-добровольців, останнього проєкту під назвою «Перехід у межах конфлікту та через кордони». У листопаді 2021 року вона з'явилася у третьому сезоні українського реаліті-шоу «Крутий Заміс» про ветеранів, які започатковують бізнес.

Книжка Блетті «Знімки, надіслані додому: з Афганістану, Іраку, України — мемуари» вийшла у видавництві Elva Resa 20 лютого 2024 року. Це мемуари, частково про її досвід служби в Іраку та Афганістані, але основна увага зосереджена на періоді, коли вона фотографувала російсько-українську війну та брала інтерв'ю у ветерані.

Переклади українською 2025 року у видавництві «Комора» вийшов український переклад книжки «ПЛЕМ'Я ВІЙНИ. Спогади з Афганістану, Іраку, України». Перекладачка — Тамара Горіха Зерня.

Примітки

Посилання