Агар Макконкі – це вибіркове та розрізнювальне поживне середовище для бактерій. Воно призначене для вибіркового виділення грам-негативних та кишкових (тих, що зазвичай знаходяться в кишковому тракті) бактерій та їх розрізнення на ґрунті ферментації лактози. Бактерії, що ферментують лактозу, на агарі Макконкі стають червоними або рожевими, а ті, що не ферментують – не змінюють кольору. Це середовище пригнічує ріст грам-позитивних організмів за допомогою кристалічного фіолетового та солей жовчних кислот, що дозволяє відбирати та виділяти грам-негативні бактерії. Середовище виявляє ферментацію лактози кишковими бактеріями за допомогою індикатора водневого показника нейтрально-червоного кольору.
Вміст агару Цей агар містить солі жовчних кислот (для пригнічення більшості грампозитивних бактерій), кристалічний фіолетовий барвник (який на додаток пригнічує деякі грампозитивні бактерії) та нейтральний червоний барвник (який рожевіє, якщо мікроби ферментують лактозу).
Склад:
Пептон – 17 г Протеозовий пептон – 3 г Лактоза – 10 г Жовчні солі – 1,5 г Хлорид натрію – 5 г Нейтральний червоний – 0,03 г Кристалічний фіолетовий – 0,001 г Агар-агар – 13,5 г Вода – додати до 1 літра; відрегулювати pH до 7,1 +/− 0,2 Таурохолат натрію
Є багато різновидів агару Макконкі, відповідно до потреб. Якщо поширення або розмноження видів Proteus не потрібне, хлорид натрію не використовується. Кристалічний фіолетовий у концентрації 0,0001% (0,001 г на літр) додають, коли потрібно перевірити, чи пригнічуються грампозитивні бактерії. Агар Макконкі з сорбітолом використовується для виділення E. coli O157, кишкового патогену.
Історія Це середовище розробив Альфред Теодор Макконкі під час роботи бактеріологом у Королівській комісії з утилізації стічних вод.
Використання За допомогою нейтрального червоного індикатора водневого показника, агар розрізняє ті грам-негативні бактерії, які можуть ферментувати лактозу (Lac+), від тих, які не можуть (Lac-).
Наявність жовчних солей пригнічує розмноження видів Proteus.
Лактозно-ферментувальні Використовуючи лактозу, що міститься в середовищі, бактерії, що ферментують лактозу, такі як Escherichia coli, Enterobacter та Klebsiella, виробляють кислоту, яка знижує водневий показник агару нижче 6,8 та призводить до появи рожевих колоній. Солі жовчних кислот осідають у безпосередній близькості від колонії, через що середовище навколо колонії стає каламутним.
Лактозно-негативні Організми, нездатні ферментувати лактозу, утворюють колонії нормального кольору (тобто нефарбовані). Середовище також може пожовтіти. Прикладами бактерій, що не ферментують лактозу, є Salmonella, Proteus та Shigella spp.
Повільні Деякі організми повільно або слабо ферментують лактозу, і їх іноді відносять до окремої категорії. До них належать Serratia та Citrobacter.
Слизові колонії Деякі організми, особливо Klebsiella та Enterobacter, утворюють слизові колонії, які виглядають дуже вологими, липкими та слизькими. Це пояснюється тим, що ці організми виробляють капсулу, яка переважно складається з лактози, що міститься в агарі.
Варіант з сорбітолом Варіант середовища з сорбітолом (з додаванням додаткових вибірково дієвих речовин), може допомогти у виділенні та диференціації ентерогеморагічної кишкової палички серотипу O157:H7 завдяки наявності безбарвних круглих колоній, які не ферментують сорбітол.Doern, Christopher D. (2018). Pocket Guide to Clinical Microbiology (4th ed.). ASM Press. p. 149. ISBN 9781683670063.
Посилання