Глюкагон, який продається під торговою маркою Баксімі (Baqsimi) — це лікарський засіб гормональної природи. Як лікарський засіб, він використовується для лікування низького рівня цукру в крові, передозування бета-блокаторами, передозування блокаторами кальцієвих каналів, а також для лікування анафілаксії, стан якої не покращується після прийому адреналіну. Його вводять у вену, м'яз або підшкірно. Також доступний варіант для інтраназального введення.

Поширеним побічним ефектом глюкагону є блювання. Інші побічні ефекти включають низький рівень калію в крові та низький кров'яний тиск. Глюкагон не рекомендується людям з феохромоцитомою або інсуліномою. При застосуванні під час вагітності шкоди для дитини виявлено не було. Глюкагон належить до групи глікогенолітичних препаратів. Він діє, змушуючи печінку розщеплювати глікоген на глюкозу.

Глюкагон був схвалений для медичного використання у Сполучених Штатах у 1960 році. Він входить до Переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров'я. Це штучна форма гормону глюкагону. Дженерична версія стала доступною у Сполучених Штатах у грудні 2020 року.

Медичне використання

Низький рівень цукру в крові Ін'єкційна форма глюкагону може бути складовою першої допомоги у випадках низького рівня цукру в крові, коли людина непритомна або з інших причин не може приймати глюкозу перорально або внутрішньовенно. Глюкагон вводиться внутрішньом'язово, внутрішньовенно або підшкірно та швидко підвищує рівень глюкози в крові. Перед ін'єкцією його необхідно розвести, що вимагає введення стерильного розчинника у флакон, що містить порошкоподібний глюкагон, оскільки гормон дуже нестабільний в розчині. В рідкому стані глюкагон може утворювати амілоїдні фібрили або щільно сплетені ланцюги білків, і як тільки глюкагон починає фібрилізуватися, він не може бути засвоєний та використаний організмом. Процес розведення робить використання глюкагону складним, хоча розробляється низка продуктів, щоб зробити його простішим у використанні.

Передозування бета-блокаторами Деякі дані свідчать про користь вищих доз глюкагону при лікуванні передозування бета-блокаторами. Ймовірним механізмом дії є збільшення цАМФ у міокарді, фактично минаючи β-адренергічну систему вторинних месенджерів.

Анафілаксія Деякі люди, які перенесли анафілаксію та приймають бета-блокатори, мають стійкість до адреналіну. У цій ситуації внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним для лікування низького кров'яного тиску.

Вплив на травлення Глюкагон розслаблює нижній стравохідний сфінктер і може використовуватися у пацієнтів із затримкою харчового комка в стравоході («синдром стейкхауса»). Існує мало доказів ефективності глюкагону в цьому стані, можлива поява нудоти та блювання, але враховуючи безпеку, глюкагон все ще вважається прийнятним варіантом, якщо це не призводить до затримок у призначенні інших методів лікування.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія Збільшення цАМФ під впливом глюкагону викликає розслаблення гладкої мускулатури чревної порожнини, що дозволяє канюлювати дванадцятипалу кишку під час ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ).

Несприятливі ефекти Глюкагон діє дуже швидко. Часті несприятливі ефекти включають головний біль та нудоту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами Глюкагон взаємодіє лише з пероральними антикоагулянтами, збільшуючи схильність до кровотеч.

Протипоказання Хоча глюкагон можна використовувати клінічно для лікування різних форм гіпоглікемії, він протипоказаний пацієнтам з феохромоцитомою, оскільки може стимулювати вивільнення пухлиною катехоламінів, що призводить до раптового підвищення артеріального тиску. Так само глюкагон протипоказаний пацієнтам з інсуліномою, оскільки його гіперглікемічний ефект може стимулювати вивільнення інсуліну, що призводить до рикошетної гіпоглікемії.

Механізм дії

Глюкагон зв'язується з рецептором глюкагону, рецептором, пов'язаним з G-білком, розташованим у плазматичній мембрані. Зміна конформації рецептора активує G-білки, гетеротримерний білок з α, β та γ субодиницями. Коли G-білок взаємодіє з рецептором, він зазнає конформаційної зміни, що призводить до заміни молекули GDP, яка була зв'язана з α субодиницею, молекулою GTP. Ця заміна призводить до вивільнення α субодиниці з β та γ субодиниць. Альфа-субодиниця специфічно активує наступний фермент у каскаді, аденілатциклазу.

Аденілатциклаза виробляє циклічний аденозинмонофосфат (цАМФ), який активує протеїнкіназу А (цАМФ-залежну протеїнкіназу). Цей фермент, у свою чергу, активує фосфорилазакіназу, яка потім фосфорилює глікогенфосфорилазу b, перетворюючи її в активну форму, яка називається фосфорилаза а. Фосфорилаза а — це фермент, відповідальний за вивільнення глюкозо-1-фосфату з полімерів глікогену.

Крім того, скоординований контроль гліколізу та глюконеогенезу в печінці регулюється станом фосфорилювання ферментів, що каталізують утворення потужного активатора гліколізу, який називається фруктозо-2,6-бісфосфат. Фермент протеїнкіназа А (ПКА), стимульований каскадом, ініційованим глюкагоном, також фосфорилює один залишок серину біфункціонального поліпептидного ланцюга, що містить як ферменти фруктозо-2,6-бісфосфатазу, так і фосфофруктокіназу-2. Це ковалентне фосфорилювання, ініційоване глюкагоном, активує перший та пригнічує другий. Це регулює реакцію, що каталізує фруктозо-2,6-бісфосфат (потужний активатор фосфофруктокінази-1, ферменту, який є основним регуляторним етапом гліколізу), уповільнюючи швидкість його утворення, тим самим пригнічуючи потік шляху гліколізу та дозволяючи переважати глюконеогенезу. Цей процес є оборотним за відсутності глюкагону (і, отже, присутності інсуліну).

Стимуляція ПКА глюкагоном також інактивує гліколітичний фермент піруваткіназу.

Історія У 1920-х роках Кімбалл і Мерлін вивчали екстракти підшлункової залози та виявили додаткову речовину з гіперглікемічними властивостями. Вони описали глюкагон у 1923 році. Амінокислотна послідовність глюкагону була описана наприкінці 1950-х років. Більш повне розуміння його ролі у фізіології та захворюваннях було встановлено лише в 1970-х роках, коли був розроблений специфічний радіоімунологічний аналіз.

Назальну версію було схвалено для використання у Сполучених Штатах та Канаді у 2019 році.

У грудні 2020 року Комітет з лікарських засобів для людини (CHMP) Європейського агентства з лікарських засобів (EMA) ухвалив позитивний висновок, рекомендуючи видати дозвіл на маркетинг лікарського засобу Ogluo, призначеного для лікування тяжкої гіпоглікемії при цукровому діабеті. Заявником на цей лікарський засіб є компанія Xeris Pharmaceuticals Ireland Limited. Він був схвалений для медичного застосування в Європейському Союзі в лютому 2021 року.

Примітки