Глобус Місяця

Глобус Місяця (Місячний глобус, ) — тип глобуса з відображенням поверхні Місяця, супутника планети Земля.

Глобуси Місяця

Географія — наука про Землю, але через те що Місяць єдиний супутник і має значний вплив на планету (зокрема, є причиною циклічних припливів та відпливів, та тектонічної активності на Землі), його поверхня також є об'єктом вивчення у географії та картографії (розділ географії).

Першими хто почав науково досліджувати поверхню Місяця були астрономи, які й створили перші детальні мапи та глобуси поверхні його видимого боку.

Селенографія — розділ астрофізики, який вивчає поверхню і рельєф Місяця, та займається її картографуванням.

До початку космічної ери, через особливість руху Місяця довкола Землі, який завжди обернутий до неї лише одним боком (люди з різних куточків планети можуть побачити на небі лише Видимий бік Місяця, до 60% поверхні сфери), створювані глобуси Місяця мали суцільну "білу пляму на мапі" півсфери Зворотного боку Місяця (також відомого як "Темний бік Місяця"), або ж відображення лише гіпотетично існуючого рельєфу. Через це явище на глобусах Місяця позначають меридіани меж видимої та зворотної (невидимої з Землі) півкуль МісяцяГлобус поверхні Місяця ø 160 мм. Київ: ДНВП Картографія. (Серія «Глобуси “Марко Поло”»). «Основне зображення глобуса відображає рельєф Місяця. Підписані місячні океани, моря та гори. Позначені видима та зворотна півкулі Місяця.».Після початку дослідження Місяця за допомогою штучних супутників та зондів у рамках радянської космічної програми Луна було відфотографовано частину зворотного боку Місяця.

6 листопада 1960 року було опубліковано перший «Атлас зворотного боку Місяця», який створювався під керівництвом радянського астронома Юрія Липського, за участі українських астрономів Миколи Барабашова, Івана Коваля та інших співробітників Харківської астрономічної обсерваторії. У 1961 році було випущено масовим тиражем перший Глобус Місяця (∅ 260 мм) з частковим відображенням поверхні зворотного боку Місяця на основі атласу і фотографій зроблених космічним апаратом Луна-3. У подальші роки глобуси Місяця, які випускалися у різних країнах, доповнювалися на основі нових отриманих даних, зокрема в ході американської космічної програма Аполлон (пілотованих польотів на Місяць), було детально відфотографовано, відскановано рельєф і відкартографовано усю поверхню.

Використання Детальний глобус Місяця вз самого початку свого створення використовувся для потреб астрономії і навігації, а також як наочний інструмент для наукової ілюстрації фаз місяця і затемнень Сонцяб, Місяця і Землі, а також як статусний сувенір інтер'єру чи розважальна іграшка.

Після початку пілотованих польотів, Юрій Гагарін (перший людина у космосі), НІл Армстронг (перша людина, яка залишила свій слід на Місяці) та інші космонавти і астронавти ставили автографи на глобусах Місяця.

На честь багатьох космонавтів, астрономів і інших дослідників Місяця було названо багато об'єктів на глобусі Місяця. Один з кратерів на глобусі Місяця названо іменем академіка Миколи Барабашова.

Великі глобуси Місяця доступні для огляду у планетаріях України, українських музеях космічної тематики, а також використовуються у навчальних закладах. ДНВП «Картографія» (Київ) також виготовляє масовим тиражем Глобус поверхні Місяця.

Сучасні віртуальні планетарії (Celestia, Google Earth, Marble, Stellarium) відображають 3D моделі глобусів Місяця, Землі, Марса, Сонця та інших планет, їх супутників, астероїдів, комет і зірок.

Скульптури Художньо оформлені варіанти глобусів використовують у мистецьких перформансах і як паркові скульптури, або міні-скульптури.

Джерела Атлас обратной стороны Луны = . Москва, 1960. (Липський Ю.В., Барабашов М.П., Коваль І.К., та інші) Глобус Луны = . Москва, 1961. URI: https://collection.sciencemuseumgroup.org.uk/objects/co57000/lunar-globe. «Названия образований невидимой с Земли части Луны даны красным цветом. МАСШТАБ 1:13 600 000. Глобус Луны составлен по фотографиям полученным автоматической межпланентной станцией 7 октября 1959 года и материалов Атласа обратной стороны Луны, [...]. Видимая с земли часть лунной поверхности воспроизведена по современным картам.» (= «Назви утворень невидимої зі Земли частини Місяця подані червоним кольором. МАСШТАБ 1:13 600 000. Глобус Місяця укладено за фотографіями отриманими автоматичною міжпланентною станцією 7 жовтня 1959 року та матеріалів Атласу зворотного боку Місяця, [...]. Видима із землі частина місячної поверхні відтворена за сучасними мапами.»). [Бібліографія: https://www.geokniga.org/bookfiles/geokniga-lunnaya-nomenklatura.pdf] Барабашов, М.П. Про склад поверхні місяця // Вісн. природознавства. Х., 1928. № 3– 4. Барабашов, Н.П. Исследование физических условий на Луне и планетах. Х., 1952. Фотометрия Марса во время великого противостояния в 1956 г. Х., 1959. (Барабашов, М.П. та інші) Барабашов, Н.П. О микроструктуре лунной поверхности // АЖ. 1962. Т. 39, № 2. Барабашов, Н.П. О методах фотографического фотометрирования планет. Х., 1966. Барабашов, Н.П. Природа небесных тел и их наблюдения. Х., 1969. Лупишко Д. Ф., Усатенко С. С., Швалб М. Г. Астрономия в Харьковском университете // Указ. тр. Астрон. обсерватории и каф. астрономии за 1968–1983 годы. Х., 1987. Александров Ю. В. Українська наукова школа планетознавства // Вісн. АНУ. 1994. № 2. Віктор Гаркуша. Український космос. – Київ: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 2009. ISBN 978-966-7047-94-8. «Сподіваємося, що метафоричну назву «Український космос» ніхто не сприйме як зазіхання на те, що людям, на щастя, не належить…» Кравців С. С. Войтків П. С., Кобелька М. В. Картографія : навчальний посібник. (2-ге видання, виправлене і доповнене). Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2020.

Примітки

Див. також

. Луноход-1 (перший місяцехід, його колеса виробництва ХВЗ (Харків). Глобус — Земний глобус. Небесний глобус — глобус зоряного неба Землі, проекція небесної сфери на Земний глобус. Глобус України — сувенірний глобус.