«Меж скалами, неначе злодій…» — поема Тараса Шевченка, написана 1848 року на Косаралі.
Написання Зберігся чистовий автограф поеми у «Малій книжці»ІЛ, ф. 1, № 71, с. 297 — 304. Автограф не датовано. Поема датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 року та часом зимівлі Аральської описової експедиції у 1848 — 1849 роках на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 року, місце написання — Косарал«Меж скалами, неначе злодій…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 111-115; 616-618.] litopys.org.ua Процитовано 23 вересня 2025.
Єдиний відомий текст — чистовий автограф у «Малій книжці», до якої поему переписано під № 21 у п’ятому (стор. 297 — 302) та шостому (стор. 303 — 304) зшитках за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849-го чи на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), з невідомого ранішого автографа. Під час переписування Шевченко вніс виправлення в рядок 150, цитуючи народну пісню «Ой із-під гори та із-під кручі...», зробив описку у рядку 27 («Ішли мажери п’ючи»). Пізніше, очевидно в Новопетровському укріпленні, повернувшись до тексту твору, він зробив у ньому низку різноманітних виправлень чорнилом: викреслив три рядки (після рядка 108) і замінив їх одним (рядок 109), замінив рядок 152, частину рядків 139, 150, вставив слово в рядку 52, виправив описки в рядках 5, 62, 121 та пунктуацію в рядках 7, 54, 57, 70 тощо. До «Більшої книжки» поему не перенесено.
Найімовірніше, з «Малої книжки» поему було переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л. М. Жемчужникову. Деякі відміни цього списку, який не зберігся, подав О. Я. Кониський. Один із наведених ним чотирьох варіантів до поеми «Меж скалами, неначе злодій...»див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 15 — рядок 11 («Та й роздягся на камені») збігається з текстом «Малої книжки», варіант у рядку 9 («Або втопи при камені»), очевидно, постав внаслідок помилкового прочитання автографа при списуванні. Це припущення підтверджується і неточністю у прочитанні цього місця у першодруці твору в «Кобзарі» 1867 року. Походження варіантів у рядках 1 («Між скелями, неначе злодій») та 24 («Пішов собі темним гаєм») не з’ясовано.
Публікація Вперше поему надруковано за «Малою книжкою» у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867, стор. 524 — 529), з неточностями в рядках 9 («Або втопи» замість «Або втопи принамені»), 11 («на калині» замість «на камені»), 27 («рипучи» замість «риплючи»), 43 («оранда» замість «файда»), 57 («нагледів» замість «наглядів») та інших. Крапки, що доповнювали в автографі незавершені рядки, та суцільні рядки крапок — замінники ще не створеного тексту — свідчення наміру Шевченка продовжити роботу над поемою, — в «Кобзарі» 1867 року опущено. Того ж 1867 року за виданням «Кобзаря Тараса Шевченка (Коштом Д. Е. Кожанчикова)» поему передруковано в книжці: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867, том 2, стор. 209 — 213).
Сюжет Тема цієї стислої соціально-побутової поеми — руйнування селянської сім’ї в умовах кріпосницького ладу. Поет уславлює прекрасні людські риси селянина-кріпака, який живе по правді, показує його моральну вищість порівняно з паном-кріпосником. Мотив прощення героєм своєї дружини дещо знижує соціальне звучання твору, переводить його проблематику в моральний план. Кінцівка твору, імовірно, не задовольняла поета, і тому він не переписав його до «Більшої книжки»«Меж скалами, неначе злодій…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 373-395.] litopys.org.ua Процитовано 23 вересня 2025.
Примітки
Джерела «Меж скалами, неначе злодій…» у «Шевченківському словнику» litopys.org.ua