Завод хімії хлору у Волгограді (Хімпром) — колишнє потужне підприємство російської хімічної промисловості, відоме своєю участю у виробництві хімічної зброї. З 1975-го та до закриття носило назву «Хімпром» (повна назва Волгоградське ВО «Хімпром» ім. С. М. Кірова, далі Волгоградське ВАТ «Хімпром»).
Хімічна зброя Створення заводу відбувалось в межах програми з виробництва хімічної зброї. В 1933-му на майданчику ввели в дію цех з виробництва іприту, що станом на початок 1937-го досягнув проектної потужності у 11 тисяч тонн на рік. Фактичне виробництво за 1933—1936 роки склало 3,5 тисячі тонн, далі цех потрапив на реконструкцію, а з початком Німецько-радянської війни відновив роботу та за 1941—1942 роки зміг видати 5,6 тисячі тонн іприту.
Так само 1933-го став до ладу цех фосгену, що станом на 1937 рік мав проектну потужність у 3 тисячі тонн на рік. Фактично в 1934 та 1940 роках випустили кілька пробних партій загальним обсягом 0,5 тисячі тонн.
Для обох напрямків хімічної зброї важливим базовим компонентом був хлор — іприт та фосген отримували його реакцією з етиленом та моноксидом вуглецю відповідно. З огляду на це, в 1933-му запустили лінію хлору потужністю 5 тисяч тонн на рік, а станом на 1940-й потужність цього виробництва досягнула 16 тисяч тонн на рік.
В 1945-му на майданчик прибуло вивезене з підприємств Німеччини обладнання з випуску фосфорорганічних отруйних речовин — табуну та зарину (а також іприту, втім, випуск цього продукту після війни не відновлювали). Є відомості, що в 1959—1960 роках завод виробив понад 400 тонн зарину. Крім того, по 1970-ті роки випускали дослідні партії інших фосфорорганічних отруйних речовин — зомана та V-газу.
Великотонажне хімічне виробництво Враховуючи наявність хлорного виробництва почали розвивати інші напрямки діяльності, що дозволило майданчику з плином часу перетворитись на потужний хімічний завод. Базовою технологією був електроліз розчину хлориду натрію, що дозволяло отримувати окрім хлору також каустичну соду та водень. Сировина для електролізу надходила з озера Баскунчак, а починаючи з 1970-х років по розсолопроводу від розташованого неподалік від Волгограда Світлоярського соляного промислу. Про масштаби основного виробництва свідчить те, що одне з джерел середини 2010-х років відводить волгоградському «Хімпрому» частку у 7 % від російського ринку каустичної соди, загальний обсяг якого складав біля 1 млн тонн на рік.
Одним з найважливіших похідних виробництв стало продукування полівінілхлориду, потужність якого складала 27 тисяч тонн на рік. Технологічний процес передбачав реакцію ацетилену з соляною кислотою, яку отримували з хлору та водню. Ацетилен виробляли карбідним методом, при цьому в 1961-му на майданчику ввели в дію піч потужністю не менше 6 тисяч тонн карбіду кальцію на місяць.
З 1963-го виробляли алкілсульфонати (поверхнево-активні речовини, що використовуються для продукування синтетичних миючих засобів) та сульфонат-емульгатор (реагент, необхідний для отримання емульсійного полівінілхлориду). Проміжним продуктом при цьому виступали алкілсульфохлориди, що були продуктом реакції хлору, діоксиду сірки та нормальних парафінів фракції С12 — С18. Потужність майданчику по алкілсульфохлоридах становила 12 тисяч тонн на рік.
В 1965-му почали продукування хлорметанів — метиленхлориду (дихлорметан), хлороформу (трихлорметан), чотирихлористого вуглецю (тетрахлорметан). Далі їх могли використовувати для виробництва фреонів, як то дифторхлорметан (результат реакції хлороформу та фтороводню), дифтордихлорметан та трихлорфторметан (отримували сумісно під час реакції чотирихлористого вуглецю з фтороводнем). Потужність по суміші двох останніх продуктів становила 24 тисячі тонн на рік, а їх випуск припинили в 2000 році у відповідності до міжнародної угоди про захист озонового шару.
Серед інших продуктів майданчику можливо вказати трихлоретилен, хлорат натрію, хлорпарафін, хлористий кальцій, хлорне вапно, хлорне залізо, бензиловий спирт (отримують на основі хлорпохідних бензолу). Представниками фосфорного нафпрямку були трихлорид фосфора та трибутилфосфат (отримують реакцією бутанолу та оксихлориду фосфора, використовують для екстракції рідкісноземельних елементів).
В першій половині 2010-х волгоградський «Хімпром» збанкрутував. Карбідну піч зупинили в 2015-му (а в 2023-му підірвали її 78-метрову трубу).
Примітки