Ів Бабіц

Ів Бабіц (; 13 травня 1943 — 17 грудня 2021) — американська письменниця та художниця, авторка напівхудожніх мемуарів та учасниця культурного середовища Лос-Анджелеса в 1970-х роках.

Дитинство та освіта Бабіц народилася в Голлівуді, Каліфорнія, в сім'ї художниці Мей та скрипаля Сола Бабіца, який працював за контрактом з компанією 20th Century FoxNelson, Steffie, L.A. Woman The Los Angeles Review of Books, December 18, 2011 . Її батько походив від євреїв, що мігрували з території Російської імперії, а мати — каджунське (французьке). Батьки Бабіц дружили з композитором Ігорем Стравінським, який був її хрещеним батьком. Вона навчалася у Голлівудській середній школі.

Кар'єра 1963 року вона вперше здобула сумнівну славу завдяки культовій світлині Джуліана Васера: оголена 20-річна Бабітц грає в шахи з митцем Марселем Дюшаном з нагоди його знакової ретроспективної виставки в Художньому музеї Пасадени. Куратором виставки був Волтер Гоппс, з яким на той час у Бабіц був роман. Смітсонівський архів американського мистецтва називає цю світлину «одним із чільних документальних образів американського сучасного мистецтва».

Власну кар'єру художниці Бабіц розпочинала, працюючи в музичній індустрії на Ахмета Ертегуна в Atlantic Records, де створювала обкладинки альбомів. Наприкінці 1960-х років вона розробила обкладинки альбомів для Лінди Ронштадт, The Byrds та Buffalo Springfield. Її найвідомішою обкладинкою був колаж для альбому 1967 року Buffalo Springfield Again.

Її статті та оповідання публікували у виданнях Rolling Stone, The Village Voice, Vogue, Cosmopolitan та Esquire. Вона була авторкою кількох книжок, зокрема «Євин Голлівуд», «Повільні дні», «Швидка компанія», «Секс і лють», «Два на два», «Жінка з Лос-Анджелеса» та «Чорні лебеді». Починаючи з роману «Євин Голлівуд», вона переходить до особливого поєднання художньої прози й мемуаристики. Творчість Бабітц цього періоду позначена культурним життям тогочасного Лос-Анджелеса — з численними відсиланнями до митців, музикантів, письменників, акторів та інших знакових постатей, що творили місцеву сцену 1960-х, 1970-х і 1980-х років.

Романісти Джозеф Геллер та Брет Істон Елліс були шанувальниками її творчості, останній писав: «У кожній книжці, яку пише Бабіц, повною мірою відображається її захоплення Лос-Анджелесом та його субкультурами».

Попри літературний доробок Бабіц, який часто порівнювали з творчістю Джоан Дідіон і високо оцінювали критики, ЗМІ більше писали про її різноманітні романтичні зв'язки з відомими чоловіками. Серед них співак/поет Джим Моррісон, художники (і брати) Ед Руша та Пол Руша, а також Гоппс, комік і письменник Стів Мартін, актор Гаррісон Форд та письменник Ден Вейкфілд. Ед Руша вніс її до книжки «П'ять подруг 1965 року» (Walker Arts Center 's Design Journal, 1970). Через це її порівнювали з Еді Седжвік, протеже Енді Воргола 1965 року в «Фабриці» в Нью-Йорку.

У книжці «Голлівудський переддень: Ів Бабіц та таємна історія Лос-Анджелеса» біографка Лілі Анолік пише: «Прикидаючись ґруппі, Ів могла проникнути, пробратися туди, куди інакше її б не пустили». Оглядаючи цей життєпис для The Nation, журналістка Марі Соліс написала: «Бабітц не жила у світі, вільному від патріархату, але сучасні читачі можуть припустити, що вона знайшла спосіб його перехитрити. Бувши своєю людиною в Голлівуді, вона спілкувалася з найвпливовішими чоловіками-зірками, однак рідко піддавалася їхнім чарам, змушуючи натомість грати за власними правилами».

1997 року Бабіц зазнала серйозних травм у машині, випадково впустивши запалений сірник на спідницю з газу, яка спалахнула та розплавила колготки під нею. Хоча її гомілки захищали угги з овчини, в які вона була взута, аварія спричинила небезпечні для життя опіки третього ступеня понад половини її тіла. Оскільки в неї не було медичної страховки, друзі та родина організували аукціон зі збору коштів, щоб оплатити її медичні рахунки. Друзі та колишні кохані пожертвували гроші та твори мистецтва, щоб допомогти оплатити її тривале одужання. Бабіц стала дещо замкнутішою після цього інциденту, але все ще була готова час від часу давати інтерв'ю. В інтерв'ю 2000 року Рону Гоґану з журналу Beatrice Бабіц сказала: «У мене є інші книжки, над якими я працюю». Коли Гоґан запитав, про що будуть ці книжки, Бабіц відповіла: «Одна — художній твір, а інша — документальна. Документальна книжка розповідає про мій досвід у лікарні. Інша — це белетризована версія життя моїх батьків у Лос-Анджелесі, з боку батька — російсько-єврейська лінія, а з боку матері — каджунсько-французька». Станом на 2019 рік ці книжки так і не вийшли.

Бабіц померла від хвороби Гантінгтона в Медичному центрі імені Рональда Рейгана UCLA в Лос-Анджелесі 17 грудня 2021 року на 79 році життя.

Повернення Починаючи з 2010 року Бабіц знову опинилася у центрі уваги, почасти завдяки тому, що значну частину її робіт перевидали такі видавництва, як New York Review Books, Simon & Schuster та Counterpoint Press. 2019 року New York Review of Books опублікував раніше не зібрану добірку її есеїв «Я колись була чарівною». У The Paris Review Моллі Ламберт написала: «Бабітц почувається як удома будь-де, і куди б не потрапила, знаходить найцікавішу людину, найнесподіваніше місце, найкумеднішу дрібницю. Вона створює враження, ніби письмо дається легко й невимушено, — хоча будь-який письменник скаже вам, що саме це і є найскладнішим трюком». В огляді 2009 року на роман «Євин Голлівуд» Дебора Шапіро назвала голос Бабіц «самовпевненим і, водночас, співчутливим, зухвалим і чуттєвим, але з доречною часткою іронії», додавши: «Читаючи Веста (і Фанте, і Чендлера, і Кейна тощо), я захотіла поїхати до Лос-Анджелеса. А читаючи Бабіц я вже опинилася там».

2016 року Нью-Йоркська публічна бібліотека скликала панельну дискусію на тему «Ефект Ів», у якій взяли участь акторка Зося Мамет та письменниця з New Yorker Джіа Толентіно. 2017 року Hulu оголосила про розроблення комедійного серіалу за мотивами мемуарів Бабіц, проєкт, який очолюють Ліз Тіґелаар, Емі Паскаль та Елізабет Кантіллон.

2022 року Гантінгтонська бібліотека в Каліфорнії оголосила про придбання особистого архіву Бабіц, який містить чернетки, щоденники, фотографії та листи з 1943 по 2011 рік.

Особисте життя Ів Бабіц була бісексуальною.Radiant Creatures: on Eve BabitzAlmost All About Eve

Опубліковані роботи

Художня література Інформація про видавця стосується лише першої публікації. Деякі книжки були перевидані.

Євин Голлівуд (1974) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: Delacorte Press/S. Lawrence. Повільні дні, швидка компанія: світ, плоть і Лос-Анджелес (1977) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: Альфред А. Кнопф. ISBN 0394409841 Секс і лють: поради молодим леді, які прагнуть гарно провести час (1979) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: Альфред А. Кнопф. ISBN 0394425812 LA Woman (1982) Нью-Йорк, Нью-Йорк: Linden Press/Simon & Schuster. ISBN 0671420860 Чорні лебеді: Оповідання (1993) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: Альфред А. Кнопф/Random House. ISBN 0679405186

Публіцистика Фіоруччі, книжка (1980) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: Harlin Quist/Dial/Delacorte. ISBN 0825226082 OCLC 900307237 «Два по два: танго, ту-степ та ніч у Лос-Анджелесі» (1999). New York, NY: Simon & Schuster. ISBN 0684833921 OCLC 41641459 Я колись була чарівною: Залишок Ів Бабіц (2019). Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: New York Review of Books OCLC 1100441110

Вибрані есеї Переверни Елвіса: Друге пришестя Джима Моррісона. Esquire, березень 1991 року

Переклади українською 2025 року видавництво «Грушка» анонсувало вихід українського перекладу книжки «Повільні дні, швидка компанія»hrushka.publishing.

Примітки

Посилання

Brubach, Holly. «L.A. Confidential» T: The New York Times Style Magazine. August 19, 2009. Gregory, Mollie, «A Slice of Hollywood: BLACK SWANS, By Eve Babitz» Los Angeles Times, September 26, 1993 Johnson, Reed, «Eve Babitz Kicks Off LA '60s Art World Tribute» Los Angeles Times, August 4, 2011 Li, Lucy, «Beyond Nude Chess: Eve Babitz Embodied Bygone L.A.» toutfait: The Marcel Duchamp Studies Online Journal July 7, 2011 Kakutani, Michiko, «Books of The Times; Los Angeles Middle Agers Fighting the Old Ennui,» New York Times, October 1, 1993 Official website