Люціан Кароль Янішевський (; 6 червня 1891, Дубровиця — весна 1940, Харків) — польський офіцер, бригадний генерал.

Біографія Він народився в Дубровиці, у тодішньому Рівненському повіті Волинської губернії, у родині Владислава (нар. 1840 року), герба Сас, та Антоніни (уродженої Височанської). Навчався в Люблінській комерційній школі, де склав іспит на середню освіту в 1910 році. Потім він розпочав навчання в Політехнічному університеті Льєжа. У цей період він був членом Стрілецької асоціації та Спілки активних бойових дій. У серпні 1914 року він вступив до першого взводу Першої кадрової роти під командуванням лейтенанта Тадеуша Каспшицького. Потім він служив у 5-му піхотному полку легіонів. У липні 1916 року Юзеф Пілсудський направив його на роботу до Польської військової організації. Він служив командувачем округу в Каліші. 4 травня 1917 року він повернувся до 5-го піхотного полку легіонів. Після кризи присяги, через свій статус офіцера (лейтенанта), він був інтернований у Беньямінові. Після звільнення служив у Варшавській Польській військовій організації (ПВО). У листопаді 1918 року його направили до Сем'ятич для проведення мобілізації військовополонених.

У березні 1919 року його призвали до 22-го піхотного полку в званні поручника, де він служив командиром роти, а тимчасово — командиром батальйону. 1 грудня того ж року його підвищили до капітана. У 1921 році його було направлено на Другий нормальний курс Вищої військової школи у Варшаві. 1 жовтня 1923 року, після завершення курсу та отримання диплома офіцера Генерального штабу, його було призначено до I відділу Генерального штабу на посаду писаря, а потім — начальника відділу. 31 березня 1924 року його було підвищено до майора зі старшинством з 1 липня 1923 року та присвоєно 60-й ранг у піхотному офіцерському корпусі. У листопаді 1925 року він став командиром батальйону 80-го піхотного полку, а в березні 1927 року повернувся на роботу до I відділу Генерального штабу. 23 січня 1929 року його було підвищено до підполковника зі старшинством з 1 січня 1929 року та присвоєно 32-й ранг у піхотному офіцерському корпусі. Того ж року він став начальником штабу окружного командування корпусу №3 у Гродно. У березні 1932 року його було призначено заступником командира 50-го піхотного полку в Ковелі. У січні 1934 року його було призначено командиром полку КОП «Глібокє». 1 січня 1936 року його було підвищено до полковника. У 1938 році його було призначено командиром укріпленого району «Вільнюс».

Під час Польської кампанії він був командиром піхоти 35-ї резервної піхотної дивізії. Брав участь в обороні Львова. Після вторгнення радянських військ до Польщі та капітуляції міста Червоній армії його взяли в полон радянські війська та, незважаючи на умови капітуляції, відправили до Старобільського табору. Навесні 1940 року його було вбито співробітниками НКВС у Харкові та поховано у П'ятихатках, де з 17 червня 2000 року офіційно знаходиться Харківський цвинтар жертв тоталітаризму.

Наказом Президента Республіки Польща Леха Качинського від 5 жовтня 2007 року № 112-48-07 йому було посмертно присвоєно звання бригадного генерала. Про підвищення було оголошено 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Катинь пам’ятають – вшануємо пам’ять героїв».

В рамках кампанії «Катинь... ми пам’ятаємо» / «Катинь... Врятуємо від забуття» у Лютомерську було посаджено Дуб пам’яті на честь Люціана Янішевського.

Нагороди

Хрест Хоробрих — нагороджений тричі. Virtuti Militari, срібний хрест (№6575; 17 травня 1922) Хрест Заслуги військ Серединної Литви Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Орден Відродження Польщі, лицарський хрест (10 листопада 1928) Орден Зірки Румунії, офіцерський хрест (12 грудня 1929) Хрест Незалежності (20 січня 1931) Золотий хрест Заслуги (19 березня 1937) Пам'ятний знак «Перша кадрова рота»

Література

Lista oficerów dyplomowanych (stan z dnia 15 kwietnia 1931 r.), Sztab Główny WP, Warszawa 1931, s. 7. Rocznik Oficerski 1932, Biuro Personalne Ministerstwa Spraw Wojskowych, Warszawa 1932, s. 23, 578.

Majchrowski Jacek M., Pierwsza Kompania Kadrowa – portret oddziału, Kraków 2002.