Воля Островецька (також відома як Воля Лацка або Воля Мазовецька) — нині неіснуюче польське село, зруйноване під час волинської трагедії 1943 року куренями УПА. Місце розташування Волі Островецької зараз розташоване в Україні у Волинській області, за кілька кілометрів на схід від сучасного польсько-українського кордону.
Історія
Село, ймовірно, було засноване наприкінці XVI століття на землі вже існуючого села ОстровкиLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s.12. Його перші мешканці, як і жителі Островок, походили з Мазовії і тому називалися мазурами. До XX століття вони не асимілювалися з корінним місцевим населенням, зберігаючи свою особливу національну, релігійну (католицьку) та моральну ідентичність. Весілля зазвичай святкували в межах обох сіл, що призвело до створення родинних зв'язків між мешканцями Волі Островської та Островок. Деякі родини налічували до 100 осіб, причому близько десятка з них мали однакове ім'я та прізвище; щоб впоратися з цією ситуацією, використовувалися прізвиська.
До другої половини XVII століття село належало маєтку Яловицьких, потім родинам Олендзьких, Малевчиців, Чаплицьких, Богатеків та СтражицівLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s.13. З 11 січня 1765 року воно належало римо-католицькій парафії Островка.
До Другої світової війни вона знаходилася в межах Польщі, в Гущанській волості Любомльського повіту. Після початку війни Воля Островецька мала приблизно 136 домогосподарств, у яких проживало 197 сімей, тобто не менше 866 осібWładysław Siemaszko, Ewa Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, t. 1, Warszawa: „von borowiecky”, 2000, s. 513-521, ISBN 83-87689-34-3, OCLC 749680885..
Знищення села 30 серпня 1943 року жителів сіл Воля Островецька та Островки вбили підрозділи куреня УПА під командуванням Івана Климчака «Лисого». УПА супроводжували місцеві українці, так звана «чернь», які добивали поранених та розграбували майно. За польськими даними у Волі Островецькій було вбито щонайменше 568 осіб, зокрема 161 чоловіків, 185 жінок та 222 дитини. Кількість жертв, можливо, була дещо більшою і оцінюється приблизно в 620 осібGrzegorz Motyka, Od rzezi wołyńskiej do akcji «Wisła», s.146-147. Ті, хто ховався в будівлях, був поранений або прикидався мертвим, вижили. Наразі вважається, що в обох селах загинуло приблизно 1050 осіб, переважно жінок та дітейLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s.26. Тіла жертв були поховані злочинцями та українським населенням на місці злочину в кількох ямах. Після різанини тим, хто вижив, вдалося дістатися до інших польських сіл, які ще не були знищені, до Любомля та на лівий берег річки Буг.
Під час і після різанини покинуті будівлі Волі Островецької послідовно спалювалися та зносилися місцевими українцями. У повоєнний період територія села була перетворена на поля, луки та колгоспні пасовища. Село більше не існує; на його місці залишилися лише статуя та хрест.
Вшанування 3 листопада 1990 року відбулося перше паломництво колишніх мешканців Волі Островецької та Островок та їхніх родин до місць злочинів обох сіл. Відтоді їхні зусилля з очищення та вшанування пам'яті місць злочинів, а також ексгумації останків жертв продовжуються. Паломництва продовжуються щорічно.
В результаті ексгумації 1992 року в одній ямі на Волі Островецькій було виявлено останки щонайменше 243 жертв різанини. Ці останки, разом з одночасно викопаними останками жертв з Островок (загалом щонайменше 324 особи), були урочисто поховані 30 серпня 1992 року в братській могилі на колишньому цвинтарі в Островках. На похороні були присутні близько 2000 гостей на чолі з віце-спікером Сенату Республіки Польща Аліцією Ґжеськов'якLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s.45-60.
У 2011 році, в результаті другої ексгумації, на території колишньої школи у Волі ОстровецькійEkshumacje w Ostrówkach na Wołyniu: Znaleziono szczątki Polaków, Dziennik Wschodni було знайдено останки ще 79 жертв різанини. Ексгумовані останки разом з одночасно ексгумованими жертвами з Островок були урочисто поховані 30 серпня 2011 року на цвинтарі в ОстровкахRelacja Piotra Pogorzelskiego dla Polskiego Radia. За день до похорону стався інцидент за участю приблизно десятка високих чоловіків, кілька з яких видавали себе за депутатів Українського парламенту, які обшукували вміст трун, намагаючись поставити під сумнів кількість жертв, встановлену поляками. Після втручання археологів чоловіки пішлиPiotr Ferenc-Chudy, Dowody zbrodni wołyńskiej, Gazeta Polska Codziennie, 21.09.2011.
У 2011 році Рада захисту пам'яті бойових дій та мучеництва профінансувала встановлення пам'ятника на відреставрованому цвинтарі в Островках, також на згадку про трагедію на Волі Островецькій. Шаленими темпами за місяць збудували новеньку підїзну автомобільну дорогу із асфальтобетону протяжністю близько 4 км від найближчого села Борове та капітально відремонтували автомобільну дорогу від Ягодина, що пролягла також через села Старовойтове та Рівне. У планах було зведення у чистому полі поряд із кладовищем двох гелікоптерних майданчиків, однак цей задум був скасований. Все це відбувалось для комфортного прийому двох президентів Польщі та України та національних делегацій. Однак запланована церемонія відкриття цвинтаря не відбулася. У квітні 2012 року з пам'ятника було вкрадено польський гербUkraina: ukradli polskie godło z pomnika ku czci ofiar rzezi wołyńskiej.
З 13 липня 2026 року на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька проводитимуть дослідження з метою ексгумації та подальшого перепоховання останків мешканців сіл, які загинули у серпні 1943 року. Ексгумаційні дослідження проводитиме товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Волинські старожитності" за участі польських фахівців: співробітників Інституту національної пам'яті Республіки Польща та Вроцлавського медичного університету.
За 5 днів липня 2026 року археологи розкопали рештки дев’ятьох людей.
Література
Władysław Filar, Wołyń 1939—1944, Toruń 2003. Roman Mądro, Badania masowych grobów ludności polskiej zamordowanej przez nacjonalistów ukraińskich w roku 1943 w powiecie lubomelskim. Część I — Przebieg i wyniki ekshumacji w Woli Ostrowieckiej, (w:) Archiwum Medycyny Sądowej i Kryminologii, tom 43, nr 1, Kraków 1993, s. 47-63;
Wołyński testament, (oprac.) Leon Popek, Tomasz Trusiuk, Paweł Wira, Zenon Wira, Lublin 1997, Towarzystwo Przyjaciół Krzemieńca i Ziemi Wołyńsko-Podolskiej, ;
Примітки
Посилання Репортаж про Wola Ostrowiecka, It's Not Gone, TVP3 Під час пошукових робіт на Волині виявили масове поховання 1943 року Під час пошуків жертв Волинської трагедії знайшли останки 4 людей, роботи тривають На території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька Волинської області розпочнуть ексгумаційні роботи