Вільям Сірл Голдсворт (англ. William Searle Holdsworth; 7 травня 1871, Бекенхем, графство Кент, Лондон, Англія, Сполучене Королівство — 2 січня 1944, Оксфорд, Англія, Велика Британія) — англійський історик права та в Оксфордському університеті, серед праць якого — 17-томна «Історія англійського права».

Біографія Вільям Сірл Голдсворт народився в Бекенхемі, графство Кент, у 1871 році, в родині відомого лондонського адвоката Чарльза Джозефа Голдсворта та його дружини Еллен Керолайн (уродженої Сірл). Він здобув освіту в Далідж-коледжі, а в 1890 році переміг на історичній виставці, перейшовши з Далідж-коледжу до Нью-Коледжу Оксфордського університету. Він отримав відзнаки першого класу як з історії, так і з права, та відзнаку другого класу в BCL. Його запросили до колегії адвокатів у Лінкольнз інн у 1896 році.

Головною працею Голдсворта, перше видання першої книги якої відбулося в 1903 році, була «Історія англійського права», яка поступово розширювалася, охоплюючи весь період від Стародавньої Британії до 1875 року протягом його кар'єри. Голдсворт став професором конституційного права в Університетському коледжі Лондона (1903–1908). У 1922 році він став вінеріанським професором англійського права в Оксфорді. У книзі «Чарльз Дікенс як історик права» (1928, перевидання 1972), книжковій версії «Лекцій Сторрса в Єльській школі права» Голдсворта, він стверджував, що історики повинні звертати більше уваги на романи Чарльза Дікенса як джерело інформації про функціонування англійського права та правових інститутів; вона містить вдумливий і чутливий аналіз роману Дікенса «Похмурий дім» як ґрунтовне дослідження системи канцлерської влади. У книзі «Деякі творці англійського права» (Cambridge University Press, 1938), передруковуючи лекції Тагора, прочитані в 1937–1938 роках в Калькуттському університеті, Голдсворт запропонував огляд історії англійського права через біографічні дослідження ключових постатей у цій історії. Голдсворт був посвячений у лицарі в 1929 році за свою роботу в Комітеті з розслідування колоніальних індійських штатів, а у 1943 році був призначений членом Ордена за заслуги. Він помер у 1944 році. Портрети сера Вільяма Голдсворта роботи Бассано є в Національній портретній галереї, а його портрет пастилою роботи Е. Плахтера можна побачити в залі Голдсворта в коледжі Святого Джона в Оксфорді.

Історія англійського права «Історія англійського права» — найбільше літературне академічне досягнення Голдсворта, що зрештою складається з 17 томів, була опублікована між 1903 і 1966 роками, хоча сам Голдсворт за життя завершив лише з 1 по 12 томи. Томи з 13 по 16 були посмертно відредаговані вченими А. Л. Гудхартом та Г. Г. Ханбері, а том 17, покажчик, був завершений Джоном Берком. Праця починається з англосаксонських часів і є викладом судової процедури та організації суду аж до «Законів про судоустрій» 1875 року та важливих фаз матеріального права до 18 століття. Перший вступний том часто використовувався як підручник і витримав сім видань до 1956 року.

Історію Голдсворта критикували за відхилення від цілком сучасних наукових стандартів, і тому деякі сучасні історики права ставляться до неї з певною обережністю.

Товариства

Клуб Голдфорта Клуб Голдсворта – це студентське юридичне товариство юридичного факультету Бірмінгемського університету. Клуб Голдсворта був заснований у 1927 році та названий на честь сера Вільяма Голдсворта професором К. Е. Смоллі-Бейкером, який був першим деканом юридичного факультету Бірмінгемського університету з 1928 по 1949 рік. Сер Вільям Холдсворт був наставником Смоллі-Бейкера та кілька років був зовнішнім екзаменатором в університеті.

Після того як сер Вільям Голдсворт назвав своє ім'я Студентським клубом юридичного факультету (імена Бекона, Кока та Блекстоуна були розглянуті та відхилені), він став його активним покровителем. На цій посаді він був присутній та виступав на щорічній вечері Клубу, а також виступав з щорічною президентською промовою. Запровадження посади президента Голдсвортського клубу як щорічної посади, що передбачає єдине зобов'язання відвідувати вечерю та читати лекцію, призвело до того, що факультет отримав видатну групу запрошених доповідачів (до 1948 року вже входили два лорди-канцлери та два магістри церковної служби).

Голдсворт залишався покровителем клубу аж до своєї смерті у 1944 році (після чого було ще два покровителі: Дін Смоллі-Бейкер (1949–1972); та професор Оуен Худ Філліпс (1974–1986)). Список видатних президентів включає лордів-канцлерів, таких як Хейлшем, батько та син, головний суддя Деннінг (тричі); Дональдсон; Бінгем; Грін, більшість видатних лордів-юристів XX століття, а також академіків-юристів, таких як юрист-міжнародник сер Арнольд Макнейр та американський юрист Роско Паунд, ⁣ якому в 1940 році було вручено Золоту медаль Американської асоціації адвокатів за «видатне служіння справі американської юриспруденції». Цю медаль досі носять президенти Голдсвортського клубу під час виступів. Віцепрезидентом клубу є пан Джордж Епплбі, викладач права.

Товариство Голдсворта Товариство Голдсворта – це Товариство коледжного права коледжу Святого Джона в Оксфорді. Комітет складається з президента (секретаря попереднього року), секретаря та бібліотекаря. Товариство Холдсворта залучає висококваліфікованих запрошених доповідачів, а також щосеместру проводить вечірки з привітаннями випускників. Найяскравішою подією року для Товариства, безсумнівно, є вечеря випускників, яка проводиться в залі наприкінці семестру Гіларі.

Юридична бібліотека коледжу Святого Джона названа Бібліотекою Голдсворта на честь сера Вільяма Сірла Голдсворта, члена коледжу Святого Джона (1897–1922) та професора права Вінеріанської школи, а згодом почесного члена. Там можна побачити його портрет пастеллю роботи Е. Плахтера.

Усі посвячені до Товариства Холдсворта повинні скласти урочистий Сакраментум, щоб бути допущеними до програми Випускних шкіл з почестями, що є особливістю вимог до зарахування до Коледжу Святого Джона. Складання Сакраментуму Голдсворта є важливим моментом у житті студента, оскільки до його завершення вони не можуть офіційно пройти далі модерацій (іспитів першого курсу) та бути розглянутими для отримання ступеня бакалавра юриспруденції.

Публікації

A history of English law Book I, The Judicial System, vol 1 (first published 1903; 2nd ed. 1914; 3rd ed. rewritten 1922; 4th ed. revised 1937; 5th ed. 1927; 6th ed. revised 1938; 7th ed. revised 1956). Book II, Anglo-Saxon Antiquities (449–1066) vol 2 (first published 1903; 2nd ed. 1914; 3rd ed. rewritten 1923.) Book III, The Mediaeval Common Law (1066–1485) vols 2 and 3 (first published 1903; 2nd ed. 1914; 3rd ed. rewritten 1923.) Book IV, The Common Law and its Rivals (1485–1700) vols 4 to 5 (1924); 6 to 9 Book V, The Centuries of Settlement and Reform (1701–1875) vols 10 to 12 (1938); 13 to 16 (edited by A.L. Goodhart and H.G. Hanbury). General Index, vol 17 (edited by John Burke). , reprinted 1966.

Примітки

Література

Goodhart, A.L., (1954), Sir William Searle Holdsworth, O.M., 1871–1944, A Memorial Address, (Bernard Quaritch, for the Selden Society, London) John Bosworth, (1987), History of the Birmingham Law Faculty, the First Sixty Years

Посилання

The Holdsworth Club