Фастівець Григорій Федорович (16 серпня 1942, хутір Фастівці Буринського району Сумської області – 1 лютого 2024, м. Суми) – український журналіст, письменник, громадський діяч, член Національної спілки журналістів України (1981), член Національної спілки письменників України (2019).
Життєпис
Ранні роки
Народився Григорій Федорович Фастівець 16 серпня 1942 року на давньому козацькому хуторі Фастівці Буриківської сільської ради (тепер Конотопського району) Сумської області в родині потомственого козака Федора Костьовича і Степаниди Петрівни. Після закінчення Буриківської семирічної школи 3 роки працював у колгоспі тваринником. У 1961 році вступив на навчання в Сумське медичне училище, по закінченні якого працював завідувачем Яровівського фельдшерсько-акушерського медпункту в селі Ярове.
Журналістська діяльність У 1965 році переїхав у тодішній районний центр м. Буринь, де влаштувався на роботу в районну газету кореспондентом-організатором місцевого радіомовлення.
Після служби в армії знову повернувся до редакції Буринської районної газети. Працював спочатку завідуючим відділом, потім заступником редактора газети. Паралельно навчався в Сумському державному педагогічному інституті, який заочно закінчив 1974 року за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури». У 1975-1977 рр. навчався в Київський вищій партійній школі за спеціальністю «Журналістика». Після закінчення ВПШ 11 років працював редактором Буринської районної газети «Прапор Леніна» (зараз «Рідний край»). З осені 1988 року перейшов на роботу до обласної газети «Ленінська правда» (нині «Сумщина»), як кореспондент по Буринському і Путивльському районах.Фастівець Григорій Ф. Енциклопедія сучасної України.
Творчість Відправною точкою в літературній діяльності Григорія Фастівця став 1980 рік, коли в одному з номерів журналу «Україна» з’явилася новела «Скрипка», в якій ішлося про долю двох фронтовиків, які здобували перемогу над фашизмом. У цій борні важливу роль відіграло і мистецтво. Саме любов до музики і відданість грі на музичних інструментах надало натхнення тяжкопораненому юнакові і він вижив. Цей твір став для журналіста точкою відправлення до світу письменницького ремесла. Відчувши творчі сили, Григорій Фастівець продовжив писати новели, оповідання, повісті. Його твори друкувалися в тогочасній обласній і республіканській періодиці, зокрема в газетах «Сільські вісті», «Життя», «Порадниця», «Сумщина» та інших. 2000-і роки стали чи не найпродуктивнішими у творчому плані для Григорія Фастівця. Його творча скарбниця збагатилася новими творами, які вийшли окремими виданнями:
«Вибір» (2010, вид-тво «Мрія-1», Суми)
«Три любові Петра однолюба» (2017, вид-тво «Мрія-1», Суми)
«Був такий хутір» (2017, вид-тво «Мрія-1», Суми)
«Тернистий шлях до правди» (2019, вид-тво «Мрія-1», Суми)
«З добром у душі: Повісті, новели» (2020, вид-тво «Мрія-1», Суми).
У центрі творчості Григорія Фастівця – звичайна українська людина з її клопотами, думами, сподіваннями. Твори автора пройняті глибокою любов’ю і шаною до рідної землі і свого народу. Авторський стиль Григорія Фастівця легкий і доступний, сповнений непідробної щирості і яскравого народного колориту. За словами завідувачки Буринської бібліотеки Валентини Охріменко «…його твори змушують замислитися про свої корені, про історію своєї сім’ї, культуру, традиції і пов’язану з ними мораль. Написані прекрасною мовою, вони полонять читача з перших рядків».Літературно-мистецька Буринщина. Facebook
Громадська діяльність Григорій Фастівець завжди займав чітку проукраїнську життєву позицію, щиро переймався проблемами українців, нашою рідною мовою, культурою, духовністю. З кінця 80-их років був активним учасником аматорського народного хору "Червона калина" під керівництвом заслуженого працівника культури України Петра Борщенка. У 2005 році Григорій Фастівець став ініціатором і організатором першої в м. Буринь парафії Української Православної Церкви Київського патріархату. Попри протидію представників і поплічників московської церкви йому вдалося згуртувати коло однодумців, які й стали осердям української парафії в Бурині. Протягом перших років діяльності парафії Григорій Фастівець був її старостою. 27 жовтня 2018 року було освячено новозбудований храм на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Звершив чин освячення Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Після освячення були відзначені всі, хто долучився до цієї події – жертводавці, будівничі та актив парафії. Від імені Святійшого Патріарха Філарета грамоту також отримав Григорій Федорович Фастівець і його дружина Галина Михайлівна. Усі перепитії постання парафії і будівництва храму Григорій Федорович описав у своїй книзі "Тернистий шлях до правди: історія парафії мцц. Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (м. Буринь Сумської області)", що вийшла у сумському видавництві "Мрія-1" 2019 року. Фастівець Г. Хто будував нову українську церкву в місті Буринь: тернистий шлях до правди…
Бджолярство
В родині Григорія Фастівця бджолярство було родинною справою – батько свого часу тримав кілька вуликів, а рідний дядько Федір Ананійович Фастівець був знаним в районі пасічником. Тож, саме за його намовлянням Григорій наприкінці 80-их років захопився бджільництвом, завів пасіку, яка з кожним роком збільшувалась і потребувала більшої уваги. Саме тому, восени 1988 року Григорій Фастівець перейшов з редакторської роботи в районній газеті на кореспондентську працю в обласній, щоб мати більше часу на «своїх дівчат», як він лагідно називав бджіл. Вийшовши на пенсію, Григорій Федорович сповна віддався двом улюбленим справам – письменству і бджільництву. Пан Григорій неодноразово був учасником багатьох районних і обласних ярмарків зі своїм бездоганно якісним і смачним солодким товаром.
Родина
У 1964 році, у зв’язку з «політікой оптімізациі», яка передбачала об'єднання та ліквідацію "неперспективних" сіл, хутір Фастівці був ліквідований совєцькою владою і всі його мешканці були змушені розселитися по навколишніх селах. Родина Григорія Фастівця (тато Федір Костьович, мама Степанида Петрівна і старша сестра Ніна) поселилися у селі Ярове. У тому селі Григорій і зустрів долю свого життя – на вісім років молодшу Галину (Ганну) Строченко, з якою вони побралися в липні 1970 року. Оселилися у містечку Буринь, де й прожили все життя. У них народилося троє синів: Олег (1971 р.н.), Кость (1977 р.н.) і Богдан (1983 р.н.), які пізніше подарували їм восьмеро онуків. Григорій Федорович і Галина Михайлівна щасливо прожили разом 53 роки подружнього життя.
Останні роки життя Григорій Федорович Фастівець до останніх днів вів активний спосіб життя, зберігав бадьорість духу і ніколи ні на що не скаржився – займався пасікою, порався по господарству, щоранку робив зарядку, приймав холодний душ і в будь-яку пору року здійснював 5-хвилинну прогулянку босоніж по землі, «щоб набратися від неї сили і енергії». Та після смерті коханої дружини Галини Михайлівни у липні 2023 року життєві сили ніби раптово покинули його. Григорій Федорович засумував, змарнів наодинці. У грудні того ж року був госпіталізований до обласної лікарні у Сумах. Медичні процедури справили деякий позитивний ефект, що навіть 25 грудня він відвідав Різдвяну літургію в сумському Свято-Георгіївському Храмі ПЦУ. В середині січня Григорія Федоровича виписали з лікарні, та в Буринь він вже не повернувся – залишився у Сумах у молодшого сина Богдана. А 1 лютого 2024 року серце Григорія Фастівця зупинилося. Похований Григорій Федорович Фастівець на новому кладовищі у місті Буринь Сумської області.
Колеги-письменники про Григорія Фастівця Поет-земляк Віктор Осадчий на початку 2010-х років написав вірш присвячений Григорію Фастівцю:
Якби прийшлось ліпити українця,
То я б його зліпив в своїх думках
Із чаркою, налитою по вінця,
Та з гострою шаблюкою в руках.
Я українця виліпив би з поля,
Де пахне свіжозорана земля,
Де вітер колоски гойда поволі
І вольницею-піснею гуля.
Я б виліпив його, коли з любов’ю
Співає він, на луки ідучи,
З наклепаною з вечора косою
На сильному козачому плечі
Я б виліпив його у вишиванці
І з мудрістю у зморшках на чолі,
Коли він серед пасіки уранці
В солом’яно-крислатому брилі.
Я українця виліпив би з криці,
Із шаблі, плуга, церкви й поставця…
… Якби прийшлось ліпити українця,
Я б виліпив його із ФАСТІВЦЯ!!! ''
Відзнаки
Лауреат обласної премії імені заслуженого журналіста України Миколи Теницького (2013). Благословенна Грамота Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою (2018). Медаль «За жертовність і любов до України» (2021).
Галерея
Примітки