Операція «FB» () або конвой «FB» — серія переходів транспортних і допоміжних суден союзників у контексті проведення арктичних конвоїв, які без супроводження союзних кораблів ескорту здійснювали рух від берегів Шотландії та Ісландії до радянського порту Мурманськ і навпаки. Наприкінці 1942 року союзники перейшли в наступ проти Німеччини, але відправлення припасів до СРСР конвоями арктичним маршрутом було призупинено через виклики Середземноморської кампанії. Конвой PQ 19 було скасовано, оскільки Флот метрополії перенаправив кораблі до Середземного моря для операції «Смолоскип» (8–16 листопада 1942 року), яку довелося б відкласти на три тижні, якби для конвою PQ 19 були виділені кораблі ескорту.

Переговори між прем'єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчиллем та президентом США Франкліном Д. Рузвельтом призвели до того, що з Ісландії до СРСР були відправлені поодинокі судна як заміна конвою PQ 19. Головним приводом було використання умов полярної ночі арктичної зими для маскування руху. Судна плавали приблизно з дванадцятигодинними інтервалами, а сім траулерів були розставлені вздовж маршрутів як рятувальні судна. З тринадцяти суден, що вийшли до берегів СРСР, трьом наказали повернутися, і п'ять прибули; з 23 поодиноких проривів з СРСР 22 судна досягли пунктів призначення. Нова серія конвоїв JW розпочалася з конвою JW 51A (15–25 грудня 1942 року), а ті, що повернулися, називалися серією RA.

Історія

Передумови Через втрати конвою PQ 18 (2–21 вересня) в Арктиці та підготовки до стратегічної операції «Смолоскип» (8–16 листопада) у Середземному морі, для проведення якої довелося виділяти понад 500 кораблів, значну частину британського Домашнього флоту було відправлено до центральної Атлантики та Середземного моря. США та Велика Британія призупинили арктичні конвої до Радянського Союзу. Президент США Франклін Д. Рузвельт виступав за відправку PQ 19, але британці відповіли, що це затримає висадку союзних військ на півночі Африки на три тижні. Рузвельт запропонував відправити три менші конвої з меншою кількістю супроводу, але Вінстон Черчилль назвав це нереалістичним. Ця перерва дуже обурювала радянське керівництво, яке вважало британські причини припинення арктичних конвоїв обманливими. Британці стверджували, що безперервні операції Домашнього флоту призвели до того, що співвідношення військових кораблів до торгових суден, які потрібно було конвоювати на арктичному шляху, становило майже 1:1, і що британський внесок у Червону армію в танках і літаках значно перевищував внесок США.

Восени арктичний світловий день зменшувався, аж до середини зими залишалися лише сутінки опівдні, за яких конвої мали найбільші шанси уникнути німецьких літаків, кораблів та підводних човнів. Судна, що вціліли в конвої PQ 18 (2–21 вересня 1942 року), все ще перебували в радянських портах, розвантажені та чекали на повернення. Сорок суден були готові вийти до СРСР у складі конвою PQ 19, але цю операцію конвоювання призупинили британці. Пропозицію про те, щоб деякі судна йшли самостійно, підтримали, і британський судновласник Дж. А. Більмейр запропонував грошові премії у розмірі 100 фунтів стерлінгів кожному офіцеру та 50 фунтів стерлінгів кожному матросу, хто добровільно погодиться на ризикований рейс. Ради також попросили, щоб два радянські судна, що стояли на якорі в Ісландії, були відправлені самостійно назад до порту Архангельська.

«Фрідріх Енгельс» відплив 11 серпня, а «Біломорканал» слідом за ним вирушив наступного дня, обидва судна досягли Архангельська, що посилило оптимізм в Адміралтействі щодо того, що повільніші торговельні судна, що планувалися до складу PQ 19, зможуть повторити цей прорив у подовжені арктичні ночі. Черчилль запевнив Рузвельта, що будь-які відправлені кораблі будуть британськими з екіпажами-добровольцями, але це не було правдою. 13 жовтня крейсер «Аргонот» з есмінцями «Інтрепід» і «Обд'юрейт» відплив до Архангельська з медичним підрозділом, обладнаним для чоловіків, які постраждали від поранень та перегріву. Розвідувальні літаки Люфтваффе помітили кораблі, але їх не атакували. Після повернення кораблі перевозили екіпажі та наземний персонал двох ескадрилей торпедоносців-бомбардувальників «Гемпден», що базувалися на півночі СРСР.

Хід операції 29 жовтня «Річард Х. Алві» та «Емпайр Галліард» вирушили в плавання з Ісландії приблизно з інтервалом у 200 морських миль (370 км). Британські та американські торговельні судна чергувалися разом із радянським судном «Декабрист», яке 20 жовтня пливло з «Джоном Вокером» та «Емпайр Гілбертом». «Джон Х. Б. Латроб» та «Чалмлі» вирушили в плавання 31 жовтня, «Г'ю Вільямсон» та «Емпайр Скай» — 1 листопада. «Вільям Кларк» та «Емпайр Скотт» вийшли в море 2 листопада, а 3 листопада — «Далдорч», 4 листопада «Браярвуд». Капітани суден обирали різні маршрути та мали захист у вигляді підводних патрулів північніше острова Ведмежий. Протичовнові траулери HMT Cape Palliser, HMT Northern Pride та HMT Northern Spray вирушили з Клайду 23 жовтня до Рейк'явіка, прибувши 28 жовтня для поповнення запасів, а потім вночі перемістилися до Гваль-фіорду, завершивши роботу о 6:00 ранку 29 жовтня. Разом з HMT St Elstan вони утворили лінію супроводження вздовж маршруту транспортних суден з Ісландії до Мурманська, звідки HMT Cape Argona, HMT Cape Mariato та HMT St Kenan відпливли, щоб забезпечити східний відтинок маршруту. Northern Spray був атакований підводним човном, і після польоту «Каталіни» вздовж шляху, яким мали рухатися судна, у німців виникли підозри. Британські SS Briarwood та SS Daldorch, а також американський SS John H. B. Latrobe були відкликані назад.

+FB учасники29 жовтня — 2 листопада 1942 СРСР До ЗВийшло1323Повернулосяназад30Затоплено41Морська аварія10Прибуло у пункт призначення522 2 листопада «Емпайр Гілберт» був потоплений підводним човном U-586 (капітан-лейтенант Дітріх фон дер Еш) неподалік Ісландії, а 4 листопада розвідувальні літаки 406-ї повітряної групи почали виявляти судна противника. Ju 88 з I./KG 30, викликані на місце події, розбомбили та потопили радянське вантажне судно «Декабрист», а II./KG 30 пошкодили «Чулмлі» та «Вільям Кларк», яких пізніше того ж дня добив U-354 (капітан-лейтенант Карл-Гайнц Гербшлеб). 5 листопада «Каталіна» на північ від Ісландії виявила та потопила U-408 (корветтен-капітан Райнгард фон Гіммен). «Чулмлі» сів на мілину біля Серкаппа (Південний мис) Шпіцбергена, головного острова архіпелагу Шпіцберген; не маючи змоги знятися з мілини та виведений з ладу бомбардуванням, він був покинутий екіпажем та торпедований U-625 16 листопада. Екіпаж зазнав шеститижневого випробування на Шпіцбергені, перш ніж його врятували сили Вільної Норвегії. 6 листопада U-625 (оберлейтенант-цур-зее Ганс Бенкер) потопив SS Empire Sky, який був втрачений разом з усім екіпажем. П'ять британських та американських суден досягли СРСР, а п'ять радянських суден, що пливли з Мурманська, досягли Ісландії; пізнішими рейсами прибуло 22 судна. 7 листопада радянський танкер «Донбас» був потоплений німецьким есмінцем Z27 разом із допоміжним ескортним кораблем БО-78.

Судна, що брали участь в операції FB Позначення

Транспортні судна Позначення НазваПрапорТоннаж (GRT)Прим. Briarwood (1930)40194 листопада повернулося назадDaldorch (1930)55713 листопада повернулося назадJohn H. B. Latrobe (1942)7 176Судно класу «Ліберті»; 31 жовтня повернулося назадEmpire Gilbert (1941)6640вийшло 30 жовтня; 2 листопада потоплене німецьким ПЧ U-586«Декабрист» (1903)7363вийшло 30 жовтня; 4 листопада потоплено літаками I./KG 30William Clark (1942)7 167Судно класу «Ліберті»; розбомблене літаками II./KG 30, добито U-354Empire Sky (1941)74451 листопада потоплене ПЧ U-625Chulmleigh (1938)544531 жовтня вийшло; сіло на мілину поблизу Шпіцбергена, розбомблене літаками II./KG 30, 16 листопада добито ПЧ U-625John Walker (1942)7 176судно класу «Ліберті»; вийшло 30 жовтняRichard H. Alvey (1942)7 176судно класу «Ліберті»; вийшло 29 жовтняHugh Williamson (1942)7 176судно класу «Ліберті»; вийшло 1 листопадаEmpire Scott (1941)6150вийшло 2 листопадаEmpire Galliard (1942)7170вийшло 29 жовтня «Азербайджан» (1932)6114з 31 жовтня до 9 листопада з СРСР«Алдан» (1912)2121«Ванцетті» (1928)2368«Ветлуга» (1918)1717«Донбас» (1935)79254-7 листопада з СРСР; атакований бомбардувальниками, потоплений есмінцем Z27«Кара» (1933)2325«Красное Знам'я» (1901)2325«Кузбас» (1914)3109«Моссовет» (1935)3109з 29 жовтня до 7 листопада з СРСР«Мста» (1921)1984«Обь» (1917)2 198«Осмуссаар» (1909)2229«Охта» (1918)1357«Сако» (1929)2363«Сорока» (1926)1718«Урицький» (1929)2336«Чернишевський» (1919)3588з 2 до 9 листопада з СРСР«Шексна» (1918)2242«Шилка» (1916)1388

Див. також Бій за конвой «Есперо» Атака на конвой BN 7 Операція «Цитронелла» Конвой Трук — Рабаул (04.12.42 — 08.12.42) Гренландія в Другій світовій війні Блокада Німеччини (1939—1945)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання CONVOY JW51B Russian Convoys Ленд-лиз. Северные конвои. Стратегическое значение Арктические конвои

Література Blair, Clay (1996) Hitler's U-Boat War Vol I Cassell ISBN 0-304-35260-8 Budiansky, S. (2000). Battle of Wits: The Complete Story of Codebreaking in World War II. New York: The Free Press (Simon & Schuster). ISBN 0-684-85932-7 Woodman, Richard (2004) . Arctic Convoys 1941—1945. London: John Murray. ISBN 978-0-7195-5752-1. Брайан Скофилд, Дадли Поуп. «Полярные конвои (сборник)». — М.: АСТ, 2003. — (Военно-историческая библиотека). — ISBN 5-17-016631-1