«Благодійник» () — американська юридична драма 1997 року, сценариста та режисера Френсіса Форда Копполи за мотивами однойменного роману Джона Грішема 1995 року. У ролях: Метт Деймон, Клер Дейнс, Джон Войт, Мері Кей Плейс, Міккі Рурк, Денні ДеВіто, Денні Гловер, Рой Шайдер, Вірджинія Медсен та Тереза Райт у своїй останній ролі в кіно.

Сюжет Фільм розповідає історію Руді Бейлора (Метт Деймон), молодого випускника юридичного факультету, який не має перспектив високооплачуваної роботи. Він влаштовується на роботу в бар у Мемфісі, де знайомиться з власником бару, Дж. Лайманом Стоуном (Міккі Рурк), адвокатом із сумнівною репутацією. Він наймає Руді як партнера.

Співробітники Стоуна, зокрема адвокати-початківці, заробляють, лише якщо знаходять перспективні справи та доводять їх до суду. Руді розповідає Брюзеру, що у нього є кілька справ, зокрема одна, пов'язана з «insurance bad faith» (недобросовісною поведінкою страхової компанії). Стоун знайомить Руді з помічником юриста Деком Шиффлетом (Денні ДеВіто), який має юридичну освіту, але шість разів провалив іспит на адвоката. Дек — цінний працівник, незважаючи на його сумнівну етику, адже він раніше працював страховим агентом (insurance adjuster).

Руді, який склав іспит на адвоката в Теннессі, але ще не отримав офіційну ліцензію, намагається представляти справу в суді, коли його бос, Стоун, не з'являється. Суддя Гарві Гейл (Дін Стоквелл) різко критикує Руді за відсутність ліцензії та не дозволяє йому виступати. Адвокат захисту Лео Драммонд (Джон Войт) з компанії Tinley Britt пропонує підтримати Руді, щоб той міг скласти присягу перед суддею і отримати дозвіл. Пізніше Руді дізнається, що ФБР провело обшук в офісі Стоуна, а сам Стоун зник, залишивши Руді в складній ситуації.

Перед втечею Стоун дав Руді та Деку по 5500 доларів кожному як оплату за успішне розгляд справи. Вони об'єднують кошти, щоб відкрити власну юридичну практику. Вони подають позов від імені подружжя Дот і Бадді Блек проти страхової компанії Great Benefit, яка відмовила в оплаті трансплантації кісткового мозку, їхньому 22-річному синові Донні Рею, хворому на лейкоз, що могло б його врятувати.

Недосвідчений Руді протистоїть досвідченим адвокатам на чолі з Лео Драммондом із престижної фірми Tinley Britt. Суддя Гейл планує відхилити позов, вважаючи його спекулятивним, але помирає від серцевого нападу. Його замінює суддя Тайрон Кіплер (Денні Гловер), колишній адвокат із громадянських прав, який недолюблює Tinley Britt. Кіплер відхиляє клопотання Great Benefit про відхилення справи і прискорює процес, щоб записати свідчення смертельно хворого Донні Рея Блека перед його смертю.

У лікарні, шукаючи нових клієнтів, Руді знайомиться з Келлі Райкер (Клер Дейнс), жертвою домашнього насильства, яку неодноразово бив її чоловік Кліфф (Ендрю Шу), через що вона потрапила до лікарні. Між Руді та Келлі виникають романтичні стосунки, і Руді переконує її подати на розлучення. Це призводить до жорстокого конфлікту з Кліффом, під час якого Руді ледь не забиває його до смерті. Щоб захистити Руді, Келлі велить йому піти, а сама вбиває Кліффа і заявляє поліції, що це був самозахист. Завдяки історії насильства Кліффа окружна прокурорка (district attorney) не висуває звинувачень проти Келлі.

Донні Рей Блек, хворий на лейкемію, помирає незабаром після запису відеосвідчення. Під час судового розгляду адвокат захисту Лео Драммонд домагається виключення з доказів свідчень ключового свідка Руді, Джекі Леманчик (Вірджинія Медсен), оскільки вони базуються на вкраденому посібнику Great Benefit, який суд не допускає. Проте завдяки наполегливості Руді та таємній допомозі Стоуна (який утік на Кариби і контактує через посередників із Деком), свідчення Джекі та посібник компанії все ж допускаються до справи, що стає ударом для Драммонда.

Фільм завершується кульмінацією в суді, де Руді майстерно допитує головного виконавчого директора Great Benefit, Вілфреда Кілі (Рой Шайдер), розкриваючи шахрайські практики компанії. У заключній промові він використовує емоційний уривок із відеосвідчення померлого Донні Рея Блека. Присяжні присуджують родині Донні Рея компенсацію за фактичні збитки та величезні штрафні санкції, які Great Benefit не може виплатити. Це тріумф для Руді та його партнера Дека. ФБР арештовує Кілі, а проти компанії розпочинаються розслідування в кількох юрисдикціях. Great Benefit оголошує банкрутство, уникаючи виплат штрафних санкцій, через що батьки Донні Рея не отримують компенсації, а Руді та Дек — гонорару. Проте Дот Блек, мати Донні Рея, задоволена, адже компанія припинила існування і більше не зможе обманювати інші сім'ї.

Оскільки цей успіх створить нереалістичні очікування для майбутніх клієнтів, Руді вирішує залишити свою кар'єру адвоката та викладати право. Руді та Келлі Райкер вирішують залишити Мемфіс, прямуючи до невизначеного, але світлого майбутнього.

У ролях

Виробництво У січні 1995 року, ще до публікації роману «The Rainmaker», він викликав значний інтерес у Голлівуді завдяки успіху попередньої екранізації роману Грішема «Час убивати», права на яку продали за 6 мільйонів доларів. Того ж місяця рукопис «The Rainmaker» просочився до студій, і чутки стверджували, що молодший керівник однієї зі студій порадив не купувати права на книгу. Це розлютило Грішема та його агента Джея Гарона, який назвав витік неавторизованим і неетичним. Права на екранізацію придбав продюсер Стівен Ройтер із Paramount Pictures. Френсіс Форд Коппола, прочитавши роман під час очікування рейсу, був вражений його надихаючою історією. Разом із Фредом Фуксом із American Zoetrope вони звернулися до Ройтера, висловивши бажання працювати над фільмом. Коппола також співпрацював із Грішемом над першою версією сценарію.

Назва книги та фільму У США термін «rainmaker» у професійному контексті, особливо серед юристів, використовується для позначення адвоката або бізнесмена, який приносить значні прибутки своїй фірмі, залучаючи великих клієнтів або виграючи важливі справи. Це людина, яка, подібно до шамана, що «викликає дощ» для порятунку посушливих земель, приносить успіх і процвітання.

Сприйняття

Касові збори Під час прем'єрного вікенду фільм посів третє місце в прокаті, поступившись «Анастасії» та «Смертельній битві: Знищення», зібравши 10 626 507 доларів. Загалом у внутрішньому прокаті (США) фільм зібрав 45 916 769 доларів, що перевищило його бюджет у 40 мільйонів доларів. Проте ці збори вважалися розчаруванням для екранізації роману Грішема, особливо порівняно з фільмом «Фірма» (1993), який за схожий бюджет зібрав у шість разів більше.

Відгуки Фільм отримав переважно позитивні відгуки від критиків і глядачів. Фільм хвалили за сильний акторський склад, захоплюючий сюжет і актуальну соціальну критику. На сайті Rotten Tomatoes він має рейтинг 82 % від критиків і 78 % від глядачів (станом на 2025 рік). Критичний консенсус веб-сайту зазначає: «Rainmaker» — це захоплива юридична драма, яка, можливо, є найкращою з багатьох голлівудських екранізацій Джона Грішема".

Фільм отримав на Metacritic рейтинг 72 зі 100 на основі відгуків 19 критиків, що відповідає категорії «загалом позитивні відгуки» (generally positive reviews).

Американський кінокритик і сценарист Роджер Еберт дав фільму три зірки з чотирьох, відзначивши, що хоча йому подобалися екранізації романів Грішема, у «The Rainmaker» Коппола зміг показати не лише майстерність оповідача, а й глибину людських історій. Еберт підкреслив, що режисер зосередився на «маленьких людях», показавши різноманітність життя молодого адвоката, де кожен клієнт важливий і потребує більше, ніж просто юридичної допомоги. Кінокритик Джеймс Берардинеллі також оцінив фільм у три зірки з чотирьох, зазначивши, що його здивувала інтелігентність і тонкість стрічки. Він назвав «The Rainmaker» найкращою екранізацією творів Грішема, виділяючи її серед інших адаптацій.

У 2024 році в інтерв'ю для Rolling Stone Френсіс Форд Коппола розповів, що після «The Rainmaker» він вирішив « частково піти на пенсію» від професійної режисерської діяльності. Замість цього він став «студентом», досліджуючи кіновиробництво через самостійне фінансування малобюджетних фільмів, таких як «» (2007) і «Тетро» (2009). Коппола проводив незвичайні репетиції, щоб глибше зрозуміти акторську майстерність, готуючись до реалізації свого давнього проєкту — фільму «Мегалополіс» (2024).

Нагороди

Номінації Нагороди Blockbuster Entertainment Улюблений актор — драма (Метт Деймон) Улюблений актор другого плану — драма (Денні ДеВіто) Улюблена акторка другого плану — драма (Клер Дейнс) Премія «Золотий глобус» Найкращий актор другого плану (Джон Войт) Нагороди NAACP Image Awards Найкращий актор другого плану — фільм (Денні Гловер) Супутникові нагороди Найкращий актор другого плану — драматичний фільм (Денні ДеВіто) Нагорода сценариста USC Нагорода USC Scripter (Джон Грішем та Френсіс Форд Коппола)

Інші відзнаки Фільм відзначений у 2008 році Американським інститутом кіномистецтва у списку: 10 найкращих американських фільмів у 10 класичних жанрах за версією AFI.

Примітки

Посилання