__NOTOC__
め або メ (/me/; МФА: [me] • [me̞]; ) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 4-го рядка 7-го стовпчика таблиці ґодзюон.
Короткі відомості Опис Фонема сучасної японської мови. Складається з одного приголосного звука та одного неогубленого голосного переднього ряду високо-середнього піднесення /e/ (え).
Губно-губний носовий: /m/ → め[me]
Порядок Місце у системах порядку запису кани: Порядок ґодзюону: 34. Порядок іроха: 30. Між ゆ і み. Абетки Хіраґана: め Походить від скорописного написання ієрогліфа 女 (ме, жінка). Катакана: メ Походить від скорописного написання нижньої частини ієрогліфа 女 (ме, жінка). Манйоґана: 売 • 馬 • 面 • 女 • 梅 • 米 • 迷 • 昧 • 目 • 眼 • 海
Транслітерації Кирилиця: Система Поліванова: МЕ (ме). Альтернативні системи: МЕ (ме). Латинка Система Хепберна: ME (me). Японська система: ME (me). JIS X 4063: me Айнська система: ME (me).
Інші системи передачі Шрифт Брайля: ●●●●●● Радіоабетка: МЕйдзі но МЕ (明治のメ; «ме» Мейдзі) Абетка Морзе: －・・・－
Джерела та література 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998. 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998. 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版, 1970. Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998. Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. Hepburn J.C., A Japanese-English and English-Japanese Dictionary, Shanghai, American Presbyterian Mission Press, 1886. , Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997. Федоришин М. Украïнська транскрипція японськоï мови: методичний посібник з основ японського письма: фонетична транскрипція. Львів: Львівська політехніка, 1994.
Посилання Японська система ромадзі Система ромадзі Хепберна для оформлення японських паспортів Система ромадзі JIS X 4063:2000