Мортира Менбі або апарат Менбі () — пристрій для рятування на морі, розроблений на початку XIX століття. Це була мортира, здатна запускати з берега трос на корабель, що тонув, таким чином, щоб цей трос можна було використовувати для спрямування рятувального човна до корабля. Пізніше також мортиру застосовували для закидання .
Цей пристрій винайшов капітан після того, як він став свідком аварії корабля , що сів на мілину біля в 1807 році.
Перший зареєстрований порятунок за допомогою апарату Менбі відбувся 18 лютого 1808 під керівництвом самого Менбі. За допомогою пристрою вдалося доставити у безпечне місце екіпаж бригу «Elizabeth», що сів на мілину біля берега поблизу Грейт-Ярмута. За оцінками, на момент смерті Менбі за допомогою його апарату було врятовано з кораблів, що сіли на мілину, майже 1000 осіб. Протягом багатьох років апарат використовувала , , а пізніше .
Попередні спроби
Подібну ідею намагався втілити французький винахідник . Також існував проєкт використання подібного пристрою для переправи з корабля на берег, запропонована . У 1792 році Товариство заохочення мистецтв, промисловості та торгівлі виплатило йому винагороду в п'ятдесят гіней. У 1807 році Товариство надало деякі додаткові подробиці, зокрема схему апарату. Крім того, Джордж Міллер ще у 1793 році пропонував Товариству придбати мортиру та троси для порятунку людей із суден, що зазнавали аварій на узбережжі Данбара.
Розробка і застосування
Ранні проблеми полягали в тому, що через займання порохового заряду ламався ланцюг або прогорав трос. Пізніше Менбі відзначав, що для випробувань мортири у 1838 році капітан Гарріс, медичний працівник Колоніальної мотузкової майстерні у Грейт-Грімсбі, надав мотузку, яка була більш придатною для такого використання, завдяки її легкості, гнучкості, міцності та довговічності.
Успіх рятувальних операцій залежав як від команди, яка керувала мортирою, так і від екіпажу судна, що зазнало лиха. Навіть у 1844 році в листі, опублікованому в «Shipping and Mercantile Gazette», описувалася загибель суден «York Union» у та судна «Sarah of Goole», викинутого на берег у . Вважається, що це сталося через те, що їхні екіпажі не знали своєї ролі в управлінні обладнанням.
У другій половині XIX століття було розроблено , що мала більшу дальність метання, ніж мортира Менбі. Ще в 1842 році екіпаж судна «Huzza» врятували біля Гартлпула за допомогою закидання тросу ракетою, і врешті ракети повністю замінили мортиру Менбі.
Пам'ять
Мортиру Менбі зображено на в'їзному знаку рідного села її винахідника Гілґей у Норфолку.
У 1967 році знятий документальний фільм про винахідника. сценах показано використання мортири, ракети та рятувальної люльки.
Див. також Гармата Лайла Рятувальна люлька
Примітки