Ку́ба (, від cubare — «лежати», «спати») — богиня у давньоримській релігії, яка опікувалася сном немовлят та їхнім перебуванням у ліжечку. Належить до групи функціональних нуменів — вузькоспеціалізованих божеств, що супроводжували окремі життєві процеси людини.
Функція та значення Куба захищала дітей, коли вони лежали або спали у своїх колисках. Її ім’я походить від латинського дієслова cubare — «лежати», «спати». Римляни вважали, що правильний сон дитини має божественне заступництво, й тому закликали Кубу під час перших днів життя немовляти.
Це божество тісно пов’язане з такими фігурами, як Опіканус (наглядає за дитиною), Фабулін (відповідає за перші слова), Ватіканус (перший крик новонародженого) та Домідука (повернення додому).
Згадки у джерелах Августин Блаженний у De Civitate Dei (Про Град Божий), книга VI, розділ 9, згадує Кубу як приклад надмірної деталізації у римському політеїзмі. Він наводить її поряд із десятками подібних божеств, які відповідали за вузькі аспекти життя:
«...І є Куба, щоб дитина могла добре лежати у своєму ліжечку...»
Варрон також включав Кубу до своїх списків indigitamenta — молитовних переліків богів, яких викликали для конкретної мети.
Культурний контекст Куба була частиною домашнього релігійного культу у давньому Римі. Їй не будували храмів, але їй жертвували в межах приватного домашнього вшанування. Подібно до інших нуменів дитинства, культ Куби зник із приходом християнства, але зберігся у текстах античних авторів.
Література Augustine of Hippo – De Civitate Dei, Book VI, Chapter 9 Oxford Classical Dictionary. Oxford University Press Beard, Mary; North, John; Price, Simon – Religions of Rome, Vol. 1: A History. Cambridge University Press, 1998 Varro, Marcus Terentius. Antiquitates Rerum Divinarum (у цитатах Августина)
Див. також Фабулін Ватіканус Опіканус Домідука Давньоримська релігія Індігітаменти Августин Блаженний
Примітки