У 2011 році в Польщі налічувалося самостійних населених пунктів.

+ Людність населених пунктів Польщі (2011) Людність нас. пунктів К-ть нас. пунктів К-ть населення + 1 – 4 – 12 – 22 – 47 – 136 – 188 – 247 – – – – – 0– Разом

Згідно з розпорядженням «Про перелік офіційних географічних назв та їх частин» від 13 грудня 2012 року, у Польщі налічувалося населених пунктів з офіційно встановленими назвами, згрупованих у 23 типи. Самостійних населених пунктів (міста, села, колонії, хутори, селища, лісові поселення, туристичні притулки) з офіційно встановленими назвами було .

У 2015 році налічувалося офіційно названих населених пунктів, з яких були визнані самостійними топонімами, а у 2019 році — . Таким чином, кількість офіційно визнаних населених пунктів неухильно зменшується.

З 1 січня 2025 року набули чинності зміни щодо ще понад об'єктів (переважно ліквідація та зміна статусу частин населених пунктів), що підтверджує тенденцію до впорядкування реєстру та зменшення кількості офіційних назв за рахунок поглинання дрібних одиниць більшими громадами.

Категорії, види та правовий статус населених пунктів у Польщі У Польщі, згідно із законодавством, населений пункт — це «одиниця поселення або інша забудована територія, яка відрізняється від інших населених пунктів окремою назвою, а від тих, що мають однакову назву, — різним позначенням їхнього типу».

За встановлення та зміну назв населених пунктів та їх частин, а також назв усіх видів фізико-географічних об'єктів (гір, долин, річок, озер, каналів, вершин, перевалів, височин, низовин тощо) у Польщі відповідає Комісія з питань назв населених пунктів та фізико-географічних об'єктів — консультативно-дорадчий орган при Міністрові внутрішніх справ та адміністрації.

Визначення та зміна меж і назв міст і ґмін у Польщі, а також місцезнаходження їхніх органів влади здійснюється постановою Ради міністрів.

Офіційні назви населених пунктів встановлюються, змінюються або скасовуються нормативним актом міністра, відповідального за державне управління, на прохання муніципалітету. Цей міністр також публікує шляхом оголошення в Законодавчому віснику Республіки Польща актуальні списки офіційних географічних назв та їх частин.Ustawa z dnia 29 sierpnia 2003 r. o urzędowych nazwach miejscowości i obiektów fizjograficznych ()

Обов'язковий для виконання «Перелік офіційних географічних назв та їх частин» був оголошений розпорядженням Міністра адміністрації та цифризації від 13 грудня 2012 р. «Про перелік офіційних географічних назв та їх частин» (). Розпорядження встановлює правильне формулювання, доповнення та форми прикметників, а також тип, місцезнаходження (ґміна, повіт, воєводство) та ідентифікаційний номер TERYT для назв, у тому числі 908 назв міст, назв частин міст, назви сіл, назв частин сіл, назв населених пунктів. Це форми назв, що перебувають у легальному та офіційному (в тому числі й освітньому) обігу.

«Список офіційних географічних назв та їх частин» враховує орфографічну постанову № 11 Ради польської мови «Про вживання дефісу в багатокомпонентних географічних назвах» (від 7 травня 2004 року). Однак існують певні розбіжності, які доводять, що ця постанова стосується лише правил написання топонімів, а не методології їх творення, наприклад, назва «Варшава-Окенце» (назва аеропорту) помилково згадується в постанові Ради польської мови як топонім (назва місцевості). Насправді офіційною назвою місцевості, зазначеної у «Переліку...», є «Окенце» (частина міста Варшава).

Населені пункти (крім міст) та частини міст не мають формально визначених меж, але розташовані в реєстраційних округах з межами, які визначені відповідно до Закону про картографію та геодезію.

Географічна назва використовується для позначення будь-якого населеного пункту, незалежно від кількості будівель, щільності забудови та чисельності населення, при цьому населений пункт повинен відрізнятися від інших (особливо сусідніх) окремою офіційною назвою, а в разі однакових назв — іншим типом поселення (наприклад, село, колонія, присілок тощо).

Назви допоміжних одиниць муніципалітету не є тотожними з географічними назвами ( та інші, в тому числі міста в межах ґміни), відповідно до ст. 5 ч. 1 і 2 Закону від 8 березня 1990 р. «Про міське самоврядування» (). Офіційні топоніми та назви допоміжних одиниць ґміни належать до різних площин локальної топоніміки.

Типи населених пунктів Закон «Про офіційні назви населених пунктів та фізико-географічних об'єктів» визначає: поселенська одиниця (одиниця поселення) () — територія із вираженим зосередженням житла та об'єктів, що формують життєве середовище населення, на якій проживає або постійно зареєстрована хоча б одна особа; інша забудована територія (); населений пункт () — поселення або інша забудована територія, незалежно від кількості будівель, щільності забудови та населення, що відрізняється від інших населених пунктів власною офіційною або звичаєвою назвою, а при однаковій назві — іншим позначенням її типу. Населені пункти поділяються на: заселені (населені, жилі) () — є поселенською одиницею; незаселені (ненаселені, нежилі) () — іншого напрямку розвитку.

Розрізняють: населені пункти, які не є частинами інших населених пунктів — населені пункти, базові населені пункти, самостійні населені пункти; частини населених пунктів — які є частинами інших населених пунктів, які є складовими частинами населених пунктів, несамостійними населеними пунктами, наприклад, частина міста, частина села.

Для населеного пункту, крім назви, визначається тип населеного пункту, який є показником характеру населеного пункту, сформованого, зокрема, у процесі його розселення: місто (), присілок (маєток) (), село (), осада (селище) (), лісничівка* (лісовий притулок) (), колонія (), хутір () та їх частини. При цьому терміни «місто» та «село» застосовуються лише для позначення первинних населених пунктів. Терміни «поселення», «селище» («осада»), «присілок», «лісничівка*», «колонія», «хутір» вживаються для позначення населених пунктів, а також їх частин.

Типи населених пунктів у Польщі: частина міста (); частина села (); частина оселища (); частина колонії (); селище () (може бути як самостійним населеним пунктом, так і частиною іншої поселенської одиниці); хутір () (може бути як самостійним населеним пунктом, так і частиною іншої поселенської одиниці); колонія () (може бути як самостійним населеним пунктом, так і частиною іншої поселенської одиниці); присілок () (може бути як самостійним населеним пунктом, так і входити до складу іншої поселенської одиниці); лісничівка* () (може бути як самостійним населеним пунктом, так і входити до складу іншої поселенської одиниці).

Тип населеного пункту Кількість населених пунктів 2013 2015 2019  частина колонії () 202 199 195 частина міста () частина осади () 10 10 10 частина села () колонія () колонія колонії () 11 11 11 колонія осади () 6 6 6 колонія села () 979 974 974 місто () 908 915 940 осада () осада колонії () 1 1 1 лісове селище () лісове поселення села () 227 224 222 осада осади () 2 3 3 осада села () 524 520 523 присілок () 3 5 5 присілок села () 5 5 5 хутір () 136 133 133 хутір колонії () 41 41 40 хутір осади () 56 56 56 хутір села () туристичний притулок () 22 22 22 село () Разом

Сучасна класифікація типів населених пунктів Перелік типів населених пунктів наведено у схемі застосування в додатку до Розпорядження від 21 липня 2021 року «Про Реєстр міст, вулиць та адрес», в якому розрізняються такі типи населених пунктів: колонія (), хутір (), присілок (), селище (), лісничівка* (), місто (), село (), туристичний притулок (), дільниця Варшави (), частина сільського населеного пункту (), частина міського населеного пункту (), делеґатура* ().

У частинах населених пунктів, які юридично не є самостійними населеними пунктами, не відбуваються події, передбачені законом про записи актів цивільного стану, тобто народження, шлюби, смерті. Тобто, у свідоцтві про народження особи, яка народилася, наприклад, у місті Пруднік Червоний, буде зазначено місце народження — Краків. Це правило має також зворотну силу. Особа, яка народилася, наприклад, у 1921 році в Костухні (на той час незалежна ґміна в Пщинському повіті), у виданій копії свідоцтва про народження буде записана як Катовіце.

Історичні типи населених пунктів Польщі У міжвоєнний період питання визначення типу населеного пункту формально не було врегульоване, і в різних частинах країни типи населених пунктів використовувалися звичаєво і неузгоджено.

У 1933 р. «Skorowidz miejscowości RP», який був приватним виданням, подавав такі типи населених пунктів: (мікрорайон, квартал), (броварня), (цегельня), (цукроварня*), (лугова хатина*), (перевізний будинок*), (придорожній будинок*, часто із забігайлівкою*), (садиба), (фільварок), (футор*), (лісовий будиночок), (ґуральня*), (монастир), (колонія), (шахта, рудник, копальня, кар'єр), (казарма, барак), (маяк), (лікувальний заклад), (літній курорт*), (лісництво), (лісничівка*), (містечко), (місто), (надлісництво*), (панська садиба*), (укріплений табір*), (околиця), (осада*, селище), (робітниче селище*), (залізничне селище*), (лісове селище*), (селище міського типу), (селище біля млина*), (селище при палаці), (рибальське селище), (військове містечко), (присілок), (плебанія), (парафія), (передмістя), (хутір), (зупинний пункт), (пустка*), (смолокурня*), (залізнична станція), (епідемічна лікарня*), (тартак), (торф'ярня*), (фортеця), (курорт), (урочище), (село), (тюрма), (вибудування*), (застінок), (купальня*, лазня, баня), (виправна колонія), (школа-інтернат).

Опублікований у 1938 році том 1 офіційного «Списку населених пунктів Республіки Польща», що охоплює Віленське воєводство, містив такі типи населених пунктів: (цегельня), (i część folwarku) (фільварок та/або частина фільварку), (футор*), (лісовий будиночок), (корчма), (i część kolonii) (колонія та/або її частина), (казарми залізничників*), (лісничівка*), (літній курорт*), (i część majątku) (маєток та/або його частина), (містечко), (i część miasta) (місто та/або його частина), (млин), (лісовий масив*), (околиця), (i część osady) (осада та/або її частина), (робітниче селище*), (лісове селище*), (селище біля млина*), (військове містечко), (папірня), (i część parceli) (земельна ділянка та/або її частина), (плебанія), (i część przedmieścia) (передмістя та/або його частина), (зупинний пункт), (туристичний притулок), (смолокурня*), (залізнична станція), (тартак), (терпентинарня*), (урочище), (i część wsi) (село та/або його частина), (i część zaścianka) (застінок та/або його частина).

Нотатки*

Вибудува́ння (пол. wybudowanie) — регіональна назва на Вармії та Мазурії, функціональний аналог хутора. Ґура́льня — підприємство (завод) спиртово-горілчаної промисловості. Делеґату́ра (пол. delegatura) — представництво або філія установи; адміністративно-територіальний підрозділ у великих містах Польщі, що виконує функції районної адміністрації. Епідемі́чна ліка́рня — спеціалізований медичний заклад для лікування інфекційних хвороб (історично створювалися під час епідемій холери, тифу тощо). Забіга́йлівка — невелика закусочна, шинок або буфет без особливих зручностей. Залізни́чне се́лище (пол. osada kolejowa) — поселення, що виникло навколо станції або великого залізничного вузла для проживання залізничників. Каза́рми залізни́чників — житлові будинки для лінійного персоналу (обхідників, сигналістів), зведені безпосередньо вздовж колії поза межами великих поселень. Купа́льня — пристосована будівля або споруда на водоймі для переодягання та купання. Лісни́цтво (пол. nadleśnictwo) — основна одиниця структури державних лісів (адміністрація); у значенні населеного пункту — територія управління лісом. Лісничі́вка (пол. leśniczówka) — службова житлова будівля лісничого, часто розташована глибоко в лісі; може мати статус окремого поселення. Лісове́ се́лище (пол. osada leśna) — житловий комплекс для працівників лісового господарства та їхніх родин (зазвичай понад 30 сімей).