Ри́зький пові́т (, , ) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Лівонського герцогства (1566—1582), Шведської Лівонії (1629—1721), Ліфляндської губернії (1721—1918), Балтійського герцогства (1918), Латвійської СРР (1919), Латвійської Республіки (1918—1940), Генеральної округи Латвії (1941—1944) та Латвійської РСР (1940, 1944—1949) з центром у місті Рига.
Історія
XVI—XIX століття Утворений у 1566 році на території Лівонського герцогства. Після Лівонської війни 1582 року повіт включено до складу Венденського воєводства, утвореного того ж року і до складу якого також входило місто Рига.
Відновлений як окрема адміністративно-територіальна одиниця після Альтмаркського миру 1629 року, Ризький повіт увійшов до складу Шведської Лівонії.
Згодом увійшов до складу Ризької губернії, утвореної 17 липня 1713 року указом Петра І з частини скасованої Смоленської губернії та окупованих Російською імперією земель Шведської Лівонії.
З 1726 року Ризька губернія складалася з п'яти провінцій, у 1775 році перейменованих на повіти:
Ризький повіт; Венденський повіт; Пярнуський повіт, Тербатський повіт; Самсальський повіт.
Після адміністративної реформи 1783 року до Ризького повіту приєднано Слокський і південну частину Венденського повітів, а в його північній частині утворено Валмієрський повіт.
XX століття 1 січня 1920 року Бірінську волость відновлено в колишніх кордонах, відокремивши її від Олайнської волості, а Віскальську волость — від Крапської.
У лютому 1924 року вся Болдерайська волость була включена в адміністративні межі міста Риги. У травні того ж року з частин Ікшкільської та Лієлвардеської волостей утворено Огресгалську волость. В червні з Бауського повіту до Ризького увійшли волості Балдоне, Ліве-Брамберга та Томе, а з Яунелгавського повіту — волость Лінде.
У 1925 році проведено низку перейменувань: Адеркашську волость перейменовано на Таурупі, Баєрінюську на Марупі, Яунпільську на Заубі, Лаубере-Озолську на Лаубере, Лієлайську на Мадлієнську, Ліндеську на Бірзгальську, Лівес-Брамбергську на Даугмалеську, Нурміжську на Вілдозьку, Палтмалеську на Лігатненську, Пінкаську на Бабітську, Ріктереську на Сідгундську, а Стукманюську на Плявіньську.
Станом на 1927 рік Ризький повіт нараховував 3 міста і 4 містечка із автономним самоврядуванням, одну фортецю і 58 волостей. У 1933 році Кемпійську волость приєднано до Лігатненської, у квітні 1940 року — волость Слока приєднано до Салської.
Площа Ризького повіту становила 6457,2 км2, що робило його найбільшим за площею повітом на території Латвії.
18 березня 1941 року місто Плявіняс і Плявіньську волость приєднано до Єкабпілського району. 8 січня 1946 року місто Ригас Юрмала приєднано до Риги як його частину, а 16 жовтня 1947 року Огрський повіт відокремлено від Ризького.
31 грудня 1949 року Ризький повіт ліквідували, включивши його територію до складу Балдонського, Ризького, Саулкрастського і Сигулдського районів.
Територіальний поділ
1913 рік У 1913 році в Ризькому повіті було 50 волостей і 1 місто:
1940 рік Станом на 1940 рік до Ризького повіту входили 6 міст і 56 волостей: Міста Кемері Огре Плявіняс Ригас Юрмала Сігулда Слока
Волості
Примітки