Герман Антон Лео Карл, 3-й князь фон Гацфельдт цу Трахенберг, з 1 січня 1900 року — 1-й герцог цу Трахенберг (; 4 лютого 1848, Трахенберг — 14 січня 1933, Трахенберг) — німецький землевласник, політик і офіцер, генерал-майор Прусської армії.

Біографія

Представник давнього знатного роду. Син Германа Антона, 2-го князя фон Гацфельдт (1808–1874) та його другої дружини Марії, уродженої фон Німпч (1820–1897). Виріс в сімейному замку Трахенберг, виховувався в католицькій вірі. Отримавши диплом приватної середньої школи на батьківщині, в 1868 році вступив в Саксонський Геттінгенський корпус і вивчав право в університеті Бреслау і в Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма. Потім він вступив на прусську судову службу. В 1870/71 роках служив майором кавалерії під час Французько-прусської війни.

У 1874 році він став наступником свого покійного батька, відлученого від церкви в 1847 році, на посаді глави роду Гацфельдт-Трахенберг. У 1878 році призначений спадковим членом Прусської палати панів. Гацфельдт був головою «Нової фракції» великих землевласників. У 1878/93 та 1907/12 роках також був депутатом Рейхстагу від Вільної консервативної партії. Він голосував у Рейхстазі та Палаті панів проти прусських законів про експропріацію, спрямованих проти поляків у провінції Позен. З 1894 по 1903 рік — оберпрезидент провінції Сілезія.

Під час Першої світової війни Гацфельдт був перспективним кандидатом на пост генерал-губернатора окупованої Польщі, проте рішення було ухвалено на користь Ганса фон Безелера. На противагу Паулю фон Гінденбургу та Еріху Людендорфу, він виступав за мир та взаєморозуміння з державами Антанти. В 1919/21 роках — представником імперського уряду на референдумі у Верхній Сілезії. Останні роки життя присвятив благодійній діяльності у Мальтійському ордені.

З 1892 по 1919 рік —третій президент Німецького рибальського союзу. Князь Гацфельдт особливо цікавився розвитком сілезького ставкового господарства. Його володіння навколо Трахенберга характеризувалися зразковим рибництвом.

Сім'я

18 червня 1872 року одружився в Берліні з російською графинею Наталією Костянтинівною Бенкендорф (7 вересня 1854, Бад-Шандау — 9 березня 1931, Трахенберг), дочкою генерал-майора графа Костянтина Костянтиновича Бенкендорфа (1816–1858). В пари народились 2 сини і 7 онуків:

князь Герман Людвіг фон Гацфельд, 2-й герцог цу Трахенберг (14 січня 1874, Гуссвіц — 24 жовтня 1959, Баден-Баден) — одружився з Елізабет фон Чішшкі-Бегендорфф (1889–1975) принц Герман Крафт фон Гацфельдт (24 листопада 1912, Брюссель — 4 липня 1942, Воронеж) — загинув у бою під час Німецько-радянської війни. графиня Губерта фон Гацфельдт (18 жовтня 1916, Вашингтон — 22 червня 2014) — вийшла заміж за графа Германа фон Заурма-Єльча (1906–1999). графиня Наталія фон Гацфельдт-Трахенберг-Чіршкі (14 лютого 1918, Берлін — 21 червня 2004, Відень) граф Карл Генріх фон Гацфельдт (21 лютого 1921, Берлін — 17 лютого 1970, Ессен) — одружився з Гейкою Цеглат (1923–1997). князь Едмунд фон Гацфельдт, 3-й герцог цу Трахенберг (18 листопада 1923, Амстердам — 2 липня 1997, Кельн) — одружився з баронесою Софі Шпіс фо Бюллесгайм (1927–2013). граф Фрідріх фон Гацфельдт (22 жовтня 1928, Трахенберг — 19 березня 2006, Кельн) — одружився з баронесою Марією Геленою фон Мюнхгаузен (1933). граф Александер фон Гацфельдт цу Трахенберг (10 лютого 1877, Берлін — 27 листопада 1953, замок Шенштайн, Віссен) — одружився з Ганною Аокі-Раде (1879–1953), єдиною дочкою японського дипломата Аокі Сюдзо. графиня Гісса фон Гацфельдт (26 лютого 1906, Поммерсвіц — 4 червня 1985, Зальцбург) — вийшла заміж за графа Ерфіна фон Найпперга (1897–1957).

Нагороди

Королівство Пруссія

Почесний громадянин міст Бояново (1884), Бреслау (1903) і Кенігсгютте (1903) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу (31 грудня 1884) Орден Чорного орла, великий хрест (31 серпня 1896) Столітня медаль Почесний генерал-майор Прусської армії (27 січня 1898)"Offiziere à la suite der Armee", Rangliste de Königlich Preußischen Armee, Berlin: Ernst Siegfried Mittler & Sohn, 1911, p. 35. Медаль Червоного Хреста (Пруссія) 2-го класу (27 січня 1899) Орден Чорного орла з ланцюгом орден (18 січня 1901)Zentralblatt für die gesamte Unterrichts-Verwaltung in Preußen 1901, p. 248. ланцюг (17 січня 1902) Орден Заслуг Прусської Корони (22 червня 1903) Почесний доктор права і медицини університету Бреслау

Інші держави або династії

Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1875) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1892) Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою (1896) Орден Леопольда (Австрія), великий хрест (Австро-Угорщина; 1900) Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді (Мекленбург) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (Королівство Італія) Орден Пія IX, великий хрест (Ватикан) Бальї великого хреста честі та відданості (Мальтійський орден) Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами (Османська імперія) Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія)

Примітки

Література

E. David (Hrsg.): Handbuch für das Preußische Herrenhaus. Druck Julius Sittenfeld, Carl Heymanns Verlag, Berlin 1911, S. 368. Hatzfeld, Hermann, Fürst v., Herzog zu Trachenberg. in: Robert Volz: Reichshandbuch der deutschen Gesellschaft. Das Handbuch der Persönlichkeiten in Wort und Bild. Band 1: A–K. Deutscher Wirtschaftsverlag, Berlin 1930, S. 673. DNB 453960286 Bogdan Graf von Hutten-Czapski: Sechzig Jahre Politik und Gesellschaft. 1.–2., Berlin 1936. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Fürstlichen Häuser (Hofkalender) 1942, 179. Jahrgang, III. Abt. A (Uradel), Justus Perthes, Gotha 1941, S. 394 f. Michael Behnen: Hermann Fürst von Hatzfeldt-Trachenberg. in: Gerhard Taddey (Hrsg.): Lexikon der deutschen Geschichte. Ereignisse, Institutionen, Personen. Von den Anfängen bis zur Kapitulation 1945. 3. Auflage, Kröner, Stuttgart 1998, S. 516. ISBN 3-520-81303-3. Hermann Hatzfeldt, in: Deutschen Biographischen Enzyklopädie. Band 4, 2. Auflage, Hrsg. Rudolf Vierhaus, München 2006, S. 434. ISBN 978-3-598-25030-9.