Альфред Носсіг (; 18 квітня 1864, Львів — 22 лютого 1943, Варшава, Польща) — польський скульптор, драматург, лібретист, політичний діяч єврейського походження.
Життєпис Народився у Львові в єврейській родині. Був сином Фридерики (пом. 1899). Його сестрою була Феліція Носсіг, дружина Ізидора Прухніка та мати Адама Прухніка.
У молодості пропагував ідею асиміляції євреїв, виявом чого було видання польськомовного щоденника «Вітчизна» (). Невдовзі змінив погляди і став сіоністом. Як перший у Польщі, 1887 року опублікував працю, присвячену цій ідейній течії, під назвою «Спроба розв'язання єврейського питання» (). Наприкінці XIX століття був паризьким кореспондентом «Gazety Lwowskiej». Брав участь у Першому сіоністському конгресі в Базелі, де вступив у конфлікт з Теодором Герцлем. Тривалий час жив і працював у Берліні.
Діяв у багатьох сферах: створив Єврейську колонізаційну організацію (AIKO), розробляв статистичні дослідження щодо єврейського населення, займався скульптурою («Юда Маккавей» (), «Цар Соломон» ()), написав лібрето до опери «Манру» () Ігнація Падеревського, а також драми «Вигнання євреїв» () та «Цар Сіону» ().
У Варшавському гетто, куди його було переселено, робив безуспішні спроби налагодити співпрацю з німцями та отримати їхню згоду й допомогу для еміграції євреїв з Європи. Після боїв, що відбулися в гетто у січні 1943 року, передав німецькій владі інформацію про рух опору в гетто, а також про існування та розташування бункерів на території єврейського кварталу. Дізнавшись про це, Єврейська бойова організація винесла йому смертний вирок, який було виконано 22 лютого 1943 року в його варшавській квартирі на вулиці Мурановській, 42.
Був похований на єврейському цвинтарі на вулиці Окоповій у Варшаві. Точне місцезнаходження його могили невідоме; зберігся лише фрагмент таблички з його надгробка (у кварталі 67, ряд 7).
Примітки
Бібліографія
Посилання Твори Альфреда Носсіга в бібліотеці Polona Альфред Носсіг, Internetowy Polski Słownik Biograficzny [доступ 2021-12-28].