Ordo amoris (латинською назва «порядок любові») — це концепція католицької теології, що стосується належного впорядкування християнської любові. Іноді його змішують із спорідненим ordo caritatis (латиною «орден милосердя»).

Походячи з праць августинського імператора «Про місто Боже» та «Про християнську доктрину», і розширеної Фомою Аквінським у «Сумі теології», ця концепція тлумачиться як встановлення взаємопов’язаної ієрархії, згідно з якою «особлива увага» має бути приділена тим особам, які «завдяки збігу обставин часу, місця чи часу тісніше пов’язані» з християнською особистістю. У сучасній філософії ordo amoris переважно асоціюється з німецьким філософом Максом Шелером та його працями про емоційне життя.

Історична довідка

Філософська драбина любови Концепція передувала платонівська ідея «сходів кохання» або «сходження кохання», описана в «Симпозіумі» Платона, зокрема через персонаж Діотіми:

Сходження в любови: Діотима описує кохання як подорож від фізичної краси до оцінювання краси в усіх її проявах, що зрештою призводить до любові до самої краси (Форми Краси). Це сходження є поступовим переходом від нижчих до вищих форм кохання, що відображає пріоритетність у Шелера. . Філософський та духовний ріст: обидві концепції припускають, що любов має вести до особистісної трансформації, поглиблення розуміння цінностей та реальності. Освітні та етичні наслідки: В обох філософіях шлях або впорядкування любові є не лише особистим, але й має значення для того, як слід жити етично, навчаючи свої емоції та прихильності тому, що є справді цінним.

Теологічний порядок любови Ідея сягає своїх коренів у християнській думці, в якій її часто пов'язували з вченнями святого Августина Гіппонського, який писав про правильний порядок любові як ключ до морального життя: «коротке та правдиве визначення чесноти — це "правильно впорядкована любов"». — ми впорядковуємо свою любов, практикуючи чотири кардинальні чесноти: поміркованість, мужність, справедливість і розсудливість, «які випливають на наших ближніх, які всі є носіями образу і самі є об’єктами любові Бога». Філософія Августина наголошувала, що любов має бути спрямована насамперед на Бога, потім на любов до інших людей, а потім на матеріальні речі, відповідно до їхньої цінності стосовно божественного.

Любов, для Томи Аквінського, є «доброзичливою дійсністю побажання добра якійсь людині», подібно до грецької агапе. Однак ordo amoris не обов'язково означає конкуренцію між опозиційними любовами:

Порядок благодійності Для Томи Аквінського милосердя — це «по суті різновид дружби, яка полягає у взаємній раціональній любові, заснованій на певному «спілкуванні вічного щастя»», подібно до грецької philia: вона відрізняється від amoris, оскільки «друг любить (amoris) майно та інші речі свого друга, але він не має дружби з цими речами».

Тома Аквінський писав:

Застосовуючи це до практичних питань порядку благодійності, можливість дає відповідальність:

Для Томи Аквінського ступінь зв'язку має бути розсудливо збалансований зі ступенем потреби:

Етична теорія цінності У своїй праці «Формалізм в етиці та неформальна етика цінностей» (1913–1916) Шелер розширив тему концепцію, інтегруючи її у свою теорію вартості. Шелер стверджує, що:

Цінності є внутрішніми: вони існують незалежно від людського сприйняття та впорядковані відповідно до своєї природи. Любов як когнітивний акт: любов, для Шелера, це не просто емоція, а спосіб пізнання; вона розпізнає цінності та ранжує їх у . Ієрархія цінностей: Шелер описує чотири рівні цінностей — чуттєвий (задоволення та біль), життєвий (здоров'я, енергія), духовний (краса, істина, справедливість) та священний (священний, божественний). Правильний передбачає більше любові до вищих цінностей, ніж до нижчих.

Шелера є динамічним, що свідчить про те, що особистісний розвиток передбачає постійне вдосконалення цього порядку любові, де людина вчиться повніше цінувати вищі цінності.

Застосування

Психологія та етика Сучасні мислителі в галузі психології та етики можуть інтерпретувати ordo amoris з точки зору того, як люди повинні пріоритезувати свої почуття для досягнення психологічного здоров'я або етичної цілісності. Таким чином, французький філософ Альбер Камю у своїй першій філософській праці про абсурд перебував під впливом книги Шелера про співчуття, і особливо його поняття ordo amoris . Альбер Камю спирався на етику співчуття, розроблену Шелером, щоб забезпечити теоретичну основу, в рамках якої він переосмислює етичний та політичний проект Ніцше щодо подолання нігілізму.

Релігійна думка У теології ця концепція продовжує бути актуальною в дискусіях про правильну спрямованість любові до Бога, інших та себе, часто відображаючись у пастирських повчаннях чи духовному керівництві.

Культурна теорія Ідею ordo amoris також можна застосувати для критики систем оцінки сучасної культури, досліджуючи, як суспільства можуть неправильно впорядковувати свою любов до матеріалізму чи поверховості на користь глибших цінностей.

Критика та дискусії

Спростування любові до себе як упорядкованої любові Поняття в теології вперше було оскаржено в XVI столітті. З часів протестантської Реформації такі діячі, як Мартін Лютер, відкидали поняття любові до себе і тим самим спростовували структуру . Метт Дженсон пише, що:

Відмова від прескриптивної ієрархії Критики можуть стверджувати, що жорстка ієрархія цінностей Шелера може бути надмірно директивною або не враховувати індивідуальні чи культурні відмінності у сприйнятті цінностей. Більше того, точаться дебати щодо практичного застосування такої ієрархії у повсякденному житті, де цінності часто конкурують, а не узгоджуються.

Теологічна суперечка 2025 року Віце-президент Сполучених Штатів Дж. Д. Венс 30 січня 2025 року посилався на концепцію в інтерв'ю з Шоном Ганніті, захищаючи політику іноземної допомоги другої адміністрації Трампа, сказав: «Ми повинні спочатку любити свою сім'ю, потім своїх сусідів, потім любити свою громаду, потім свою країну, і лише потім враховувати інтереси решти світу».

Зауваження Венса викликали як похвалу, так і критику. Ця суперечка призвела до публікації листа Папи Франциска до єпископів Сполучених Штатів Америки, в якому Папа заявив, що:

Див. також

Макс Шелер Августин з Гіппона Симпозіум Платона Етика Теорія цінності

Посилання

Джерела

Шелер, Макс. Формалізм в етиці та неформальна етика цінностей . Августин Гіппонський. Сповіді та Місто Боже . Платон. Симпозіум .

Зовнішні посилання