Прибутковий будинок Макса Гельферіха — пам'ятка архітектури та містобудування, колишній прибутковий будинок початку XX століття у стилі північний модерн, розташований у центрі Харкова на вулиці Чорноглазівській, 14. Збудований у 1910—1915 роках за проєктом Олександра Івановича Ржепішевського.

Історія На початку XIX століття земельна ділянка, на якій пізніше зведено будинок, належала доктору медицини та ректорові Імператорського Харківського університету Івану Петровичу Щелкову. Він звів двоповерховий житловий будинок і службові споруди, а решту території займав великий сад. У 1890 році Щелков продав маєток Альберту Християновичу Гельферіху — купцю першої гільдії німецького походження. Після смерті Альберта у 1899 році садибою володіла його вдова Оттілія Костянтинівна. У 1913 році власність перейшла до їхнього сина — Макса Альбертовича Гельферіха, уродженця Харкова, який того ж року подав клопотання про спорудження нового прибуткового будинку на місці старої будівлі. Проєкт розробив відомий український інженер-архітектор польського походження Олександр Іванович Ржепішевський.

Архітектор не зруйнував старий будинок Щелкова, а добудував до нього нову кутову секцію з мансардою. Будівництво завершено у 1915 році. Вартість об'єкта на той час оцінювалася в 60 тисяч рублів. Будівля використовувалася як прибутковий будинок — квартири тут здавалися в оренду. Серед орендарів були представники юридичної та інженерної інтелігенції: присяжні повірені Леонід Переверзєв і Аркадій Йозефович, інженер-технолог Олександр Андрєєв.

Макс Гельферіх, окрім підприємницької діяльності, захоплювався автомобілями, він був членом спортивно-технічної комісії Південноросійського автомобільного клубу в Харкові та володів двома автівками. У 1915 році вирушив добровольцем на фронт, а згодом вступив до військово-авіаційної школи. У 1916 році продав будинок А. М. Геронімусу. У 1937 році він був заарештований у П'ятигорську та розстріляний. Після початку радянської окупації будинок націоналізований та перетворений на комунальні квартири.

У 2021 році замовлено реставрацію фасаду, стель, балконів, а також приміщень під'їзду. До початку широкомасштабного вторгнення ремонтні роботи були проведені лише частково. Будівля зазнала пошкоджень внаслідок російських обстрілів 23 липня 2022 та 5 лютого 2023 року: сильно посічено частину фасаду, вибито вікна.

Будинок є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення № 7206-ХаНаказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».

Будинок інколи помилково приписується Товариству Гельферих-Саде чи його власнику Максиміліану Християновичу Гельфериху.

Архітектура Будинок виконано в стилі північного модерну з елементами німецького . Композиція фасаду вирізняється виразною вертикалізацією та складною об'ємною структурою, характерною для робіт Олександра Ржепішевського. Первісно в обробці планувалося використання деревини, зокрема дерев'яних балконних огорож, однак через вимоги міських регуляторів більшість елементів були виконані з металу та бетону. Однак залишено характерні для будинків Ржепішевського масивні дерев'яні вікна, які частково втрачені. З обох фасадів дахи увінчані великими щипцями. З боку вулиці Потебні — заокруглений ризаліт, на щипці пізніше прибудовано балкон, який руйнує загальний вигляд будівлі. Ліпнина та деталі з цього боку майже відсутні. З боку Чорноглазівської фасад прикрашено трьома жіночими маскаронами (один з яких втрачено), ліпниною на рослинну тематику та масивними дерев'яними рамами вікон з різьбленими півколонами та карнизами. Під щипцем — маленький еркер, а ліворуч димохід. Вікна під'їзду обрамлено сандриками, а найвище вікно — овальної форми. Праворуч від входу знаходиться стара частина будинку. Вона оздоблена повторюваною з основним фасадом ліпниною та одним чоловічим маскароном. Ліворуч — колонада, яка, можливо, залишилася від оригінального будинку. Вона зроблена з двох колон композитного ордера, які підтримують антаблемент з карнизом. Вхідна група під'їзду повторює риси цієї колонади. Однак колони замінені на пілястри, портал зроблений у формі арки, антаблемент відсутній, а над карнизом розміщено картуш. Збереглися оригінальні двері. Після численних перебудов будинок частково втратив автентичні риси: зникла черепиця даху, демонтовано металеві огорожі балконів, спотворено фасадні деталі. Встановлено нові металопластикові вікна, добудовано надбудови, а на кутах будівлі з'явилися нові конструкції.

Всередині будівлі основний під'їзд просторий, з широкими дерев'яними сходами з масивною балюстрадою. Стіни й стеля оздоблені ліпними деталями: маскаронами химерних створінь, схожих на дияволів, пілястрами, картушами тощо. У вестибюлі підлога вистелена плиткою заводу барона Берґенгейма, а в основній частині під'їзду — паркетна. Збереглися декілька оригінальних дверей квартир з металевими ручками з головами левів.

Галерея

Примітки