Урі́ Бронфенбре́ннер (; 29 квітня 1917 — 25 вересня 2005) — американський психолог російського походження, один із найцитованіших дослідників дитячого розвитку XX століття.

Ранні роки та освіта Народився в Москві в родині єврейських лікарів — патолога Олександра Бронфенбреннера та Євгенії Каменецької. 1923 року сім’я емігрувала до США, спершу до Пітсбурга, а пізніше в сільську місцевість штату Нью-Йорк.

**1938** — бакалавр психології та музики, Корнелльський університет. **1940** — магістр педагогіки, Гарвардський університет. **1942** — PhD з девелопментальної психології, Мічиганський університет.

Військова служба та початок кар’єри Наступного дня після захисту дисертації вступив до армії США; під час Другої світової війни служив військовим психологом. Після війни очолював психологічну службу Програми з реабілітації ветеранів і викладав у Мічиганському університеті (1946–1948).

Корнелльський університет У 1948 році перейшов до Коледж людської екології Корнелла, де пропрацював до кінця життя, очоливши відділ досліджень дитини й сім’ї. Опублікував понад 300 статей і 14 книжок; 1992 року став Jacob Gould Schurman Professor Emeritus.

Теорія екологічних систем

Бронфенбреннер визначав традиційну девелопментальну психологію як «науку про дивну поведінку дітей у дивних ситуаціях із дивними дорослими». Щоб подолати цей розрив, він запропонував модель п’яти систем: мікро-, мезо-, екзо-, макро- та хроносистеми. У 2000-х додав біологічний аспект, утворивши біоекологічну модель.

Участь у створенні Head Start 1964 року в Конгресі США він акцентував: «боротьба з бідністю має починатися з підтримки дітей». На його рекомендаціях 1965 року запрацювала програма «Head Start» з освітнім, сімейно-орієнтованим та медичним компонентами.

Вплив на освіту та соціальну політику Модель Бронфенбреннера була безпосередньо використана у створенні американської федеральної програми Head Start (1965), орієнтованої на підтримку дітей із малозабезпечених сімей. Бронфенбреннер особисто брав участь у розробці концепції (див. Fox, M. (2005). Urie Bronfenbrenner, 88, an Authority on Child Development, The New York Times)

Його підхід до розвитку через багаторівневу систему було впроваджено в політиках UNESCO та OECD, зокрема в рекомендаціях щодо дошкільної освіти (див. Woodhead, M. (2006). Changing Perspectives on Early Childhood, UNESCO).

У Британії та Скандинавських країнах принципи біоекологічного підходу використовуються в програмах early intervention та community-based parenting support, наприклад, у практиках Sure Start (UK) та Barnas Hus (Norway). У дослідженнях Helen Penn (2011) (Understanding Early Childhood) розкрито, як ці політики ґрунтуються на ідеї взаємозв’язку мікро- й макросередовищ у розвитку дитини.

Найбільш конкретний вплив Бронфенбреннера на політику простежується у програмі Head Start, заснованій 1965 року в США. Завдяки його участі, програма включила не лише освітній, а й сімейно-орієнтований та соціальний компоненти — візити додому, консультації для батьків, підтримку здоров’я тощо.

У Великій Британії ідеї Бронфенбреннера вплинули на Sure Start Programme, яку започаткували в 1999 році для покращення добробуту дітей у бідних районах. Соціальні дослідники, такі як Helen Penn, відзначають, що ця програма базується на «екосистемному баченні дитинства».

Вплив і спадщина Урі Бронфенбреннер докорінно змінив парадигму вивчення розвитку дитини. Його підхід до людини як до істоти, «зануреної» в багаторівневий соціальний контекст, започаткував хвилю міждисциплінарних досліджень. Соціолог Melvin Konner зазначав, що внесок Бронфенбреннера полягав у «переосмисленні відносин між біологією та культурою» у розвитку особистості (див. Ceci, S. J. (2006). Urie Bronfenbrenner (1917–2005), American Psychologist, 61(2), 173–174).

Його модель активно використовується у дослідженнях дитячої партисипації, наприклад, у працях Allison James та Alan Prout (Constructing and Reconstructing Childhood, 2015), які адаптували біоекологічний підхід до аналізу включення дітей у міське планування, освіту та соціальні ініціативи.

Відзнаки Бронфенбреннер залишив глибокий слід у науці — його роботи були цитовані в понад 100 тисячах академічних публікацій. За життя він отримав престижні відзнаки, зокрема премію Anisfield-Wolf (1980) за книгу The Ecology of Human Development.

Після його смерті Американська психологічна асоціація заснувала Bronfenbrenner Award — нагороду за життєвий внесок у розвиткову психологію. Його донька Kate Bronfenbrenner, відома соціологиня праці, продовжила його наукову спадщину у сфері трудової політики й прав працівників.

Критична оцінка Теорія Урі Бронфенбреннера, хоч і широко визнана, не уникла критики. Дослідники Tudge, Mokrova, Hatfield та Karnik (2009) у статті Uses and Misuses of Bronfenbrenner’s Bioecological Theory звертають увагу на часте поверхове використання моделі в академічних публікаціях, де вона згадується лише як фонова рамка без глибокого аналітичного застосування. Вони також вказують на відсутність чіткої методології для вимірювання взаємодії між рівнями екосистеми.

Феміністські авторки, як-от Valerie Walkerdine, піддають сумніву універсальність моделі, наголошуючи на неврахуванні гендерних та класових нерівностей в освітньому контексті.

Проте навіть критики визнають інтегративну силу моделі. У роботі Rosa & Tudge (2013) автори детально описують еволюцію теорії від екологічної до біоекологічної, відзначаючи її здатність адаптуватися до сучасних викликів, зокрема глобалізації та цифровізації.

Нагороди 1980 — Anisfield-Wolf Award за The Ecology of Human Development. 1993 — James McKeen Cattell Fellow Award. 2004 — Bronfenbrenner Award APA.

Вибрані праці Two Worlds of Childhood: U.S. and U.S.S.R. — Simon & Schuster, 1970. Influencing Human Development — Holt, Rinehart & Winston, 1973. The Ecology of Human Development — Harvard University Press, 1979. The State of Americans — Free Press, 1996. Making Human Beings Human — Sage, 2005.

Примітки

Джерела Bronfenbrenner U. The Ecology of Human Development. Harvard UP, 1979. Woodhead M. Changing Perspectives on Early Childhood. UNESCO, 2006. Penn H. Understanding Early Childhood. OUP, 2011. Tudge J.R.H. et al. Uses and Misuses of Bronfenbrenner’s Bioecological Theory. JFTR, 2009. Rosa E.M.; Tudge J.R.H. From Ecology to Bioecology. JFTR, 2013.

Посилання Архів праць Урі Бронфенбреннера в Cornell Cornell News Release Bronfenbrenner Award (APA)